Пташка

вона, трошки за 20, симпатична у самому розквіті, практикантка-медсестричка.

в ранці збираючись на свою роботу-практику, думає "треба сьогодні взяти ноутбук з собою, і не хочеться його з собою тащить, але ладно, попробую", вже спізнюючись, поспіхом вибравши що одягти ще думка майнула, а може б то гарненьке платтячко? але щось воно десь поділось, і вдягла спідничку та блузочку які трапились під руку, взувшись, на невиличких підборах, легко і стрімко, немов пташка, усміхнена і життєрадісна "полетіла" в перед! приземлившись на тротуарі між вантажівкою і молодим чоловіком...

а яким було його здивування! він стоїть собі розмовляє з товаришем, а тут ніби з самих небес, йому прямо до ніг падає така красуня! ніби яка ластівка у польоті перетворилась в дівчину і в незмозі летіти в людському вигляді - впала. захоплений цією красою, здивований ситуацією, переповнений емоціями, як справжній джентельмен, допоміг дівчині підвестись, обтрусив їй коліна, та й провів до місця призначення, оскільки тут було не так далеко.

а її думки- "оце ж треба, яж тут хожу кожен день, ще й гепнутись на очах у людей...", "ото красавіца, а ще й хотіла плаття гарне одягать! добре що ноут таки не взяла...",

йдуть, в неї коліно болить, але навіть не наважується на нього подивитись. щось говорять,посміхається, гордо тримається не виказуючи ні болю, ні сорому.

видно, що він не проти продовжити знайомство, але, навіть телефонами не обмінялись. вона не знає хто він, чи просто там стояв говорив з водієм вантажівки, яка товар привезла до магазину, чи може він і є водієм.

і не відомо чи зустрінуться "пташка" і "рятувальник" ще коли, чи він буде спостерігати за нею зі сторони так і не наважившись підійти, чи вони зовсім з різних куточків і тут перетнулись чисто випадково для того щоб він допоміг їй саме в цю мить.