Останній (впав один на планету)

Олег йшов. Тел не пікав, досі не підготував обіцяну схему, тому Олег просто опустив його в руці донизу. Ліс все не закінчувався. І диму все не було видно. В черговий раз дійшовши до кущів, Олег поліз тупо навпростець, не став обходити. Якщо обходити, то можна загубити напрямок у лісі під похмурим небом.

- Дороги ніхуя немає, йобані кущі. І назад дороги немає, і вперед, і вобхід. Нікуди немає, сама нахуй блять глушина йобана навкруги, - бубонів він собі під ніс. Скафандр був міцний, і Олег не переживав що той порветься об кущі. Але гілки кущів все одно чіплялися за скафандр, за виступи елементів і заважали йти. Але напрямок він начебто не загубив. І далі місця падіння ще не пройшов, за його грубими прикидками рештки корабля були ще десь попереду.

На галявині за кущами Олег глянув на небо, десь в глибині душі сподіваючись що побачить дим. Але у проміжок над галявиною небо виглядало таким же сірим і одноманітним як і до того. Тел в руці вже відчутно нагрівся від обчислень, але досі не пікав. Це трохи дратувало, але Олег вирішив дочекатися готовності, все одно немає сенсу перепитувати поки задача не готова. Метрів за 100 після галявини тел нарешті завібрував і пікнув. Олег обережно притиснув відламаними гілочками кашицю, яка помітно потемнішала, до пластини і перевернув тел щоб подивитися зображення. Після тицянь на екрані показало схему. Виявилася що це тьмяна розмазня, вигляд лісу з висоти. Частково з оптичних сенсорів корабля, частково реконструйована з лідару та інших джерел.

- Що це за йобаний привіт з минулого сторіччя? - Олег розчаровано збільшив схему, та побачив ще більш розмазану картинку, - ніхуя нормально не роздивишся, - По розмазаному зображенню лісу широкою смугою був показаний приблизний проліт корабля, але толку з того було мало. Зі схеми цінною була тільки інформація що ліс в цьому районі однорідний - немає струмків, озер, гір чи якихось помітних орієнтирів. Гори, як він смутно пригадував, були видні ще тоді з корабля, але вочевидь були надто далеко. В тому числі на схемі не було зафіксовано ніяких доріг.

- Ну блять хоч не буде тупих їбланів навкруги, відпочину від них, - Олег знайшов в цій новині про відсутність доріг хоч якийсь позитив для себе. Надивившись на схему, він закрив її і озвучив для себе висновки, - Ясно. Орієнтирів хуй, лишається лише пиздувати вперед, і далі або буде видно уламки, або не буде якщо проїбав напрямок.

Олег відкинув відпрацьовану кашицю і намазав на пластину нову порцію розтертої трави, після чого рушив далі. Дорога і розглядання схеми трохи його розважили. В думках поступово прояснювалося, хоча в норму самопочуття ще не прийшло. Ступні вже майже не боліли. Бесіда із chatGPT його б іще більше розважила, але поки що треба було потерпіти. Не дуже хотілося замислюватися над питанням виживання, але воно й досі висіло і чекало. Роздуми Олега направилися до реплікатора, що мав бути десь в уламках корабля.

- Питання.

- Піп-піп.

- Які шанси що реплікатор на кораблі цілий?

- Піп, - написало "Недостатньо даних. Грубо 0,2% що цілий". Олег все ще піднімав тел і дивився на екран знизу. Йому якось ліньки було переводити зараз тел в голосовий режим відповідей.

- А яка ймовірність що вдасться полагодити?

- Піп, - написало "Недостатньо даних. Грубо 31% що вдасться оперативно полагодити".

- Сподіваюся вийде влучити в ці 31%, бо збирати реплікатор з тела, я чув це страшний головняк, я їбав.

- Пууууп (збій розпізнавання).

- Які є альтернативи до реплікатора?

- Піп, - написало "сформувати сумісний реплікаторний модуль на базі ГсКR(NП 2.0) модулю пристрою"

- Ага, я ж кажу, їбав я то з тела формувати. Давай чисто поржати, які ще альтернативи є?, - Олег запримітив напрям на два дерева попереду і звернув убік щоб обійти кущі.

- Піп, - написало "Практичний посібник з виживання КРНс, видання 4 доповнене, доступний до перегляду"

- Хех, - Олег усміхнувся, - там точно буде така хуйня що ти станеш тим, хто закладе перший камінь колонії, яка згодом перетвориться на новий дім для людей. Ну, тобто прямо такої фрази там звісно не буде, але про роботу з камінням точно буде добіса багато, - Олег обійшов кущі і повернувся до попереднього напрямку руху, в бік тих двох дерев, - це вже на випадок як буде зовсім пиздець, сподіваюсь до такого не дійде.

Через декілька хвилин Олег переборов бар'єрчик з ліні (чи сумнівів?) і спитав:

- Ану давай все ж таки мені звіт про стан того ГсКRNП модуля, щоб потім не було йобаних сюрпризів.

- ... Піп, - на цей раз пікнуло і написало після деякої паузи "ГсКR(NП 2.0) модуль пристрою протестовано, готовий до роботи, проблем не виявлено".

- Окей, йобана врод, пиздуємо далі, - Олег вже почав відчувати в ногах легку втому. Але для себе вирішв що не буде передчасно втрачати надію знайти рештки корабля. Виділить на пошуки ще принаймні 2 години, і тільки після цього, якщо не знайде, буде вважати що корабель він все ж таки загубив.