+*** + +***+ +***+ +***++***+

30056
Публікація: 06.08.2022
Вірш
Завершено

А, знаєш, тобі вдалося

мою любов заморити,

Втопити в холодних росах

І, як жебрака, не впустити.

Коли горіла - гасити,

Подушку зробити з пір'я,

Перлинки з її намиста

Ногами втоптати між зілля.

Тепер ні одна клітина

У серці уже не плаче,

Як спогад, немов дитина,

На руки з розгону скаче.

Не стогне і не тріпоче,

Не б'ється крилами в душу,

Мовчить, не жива вже, точно,

Її пригорну, байдужу.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі