Зернятка мандарину

Іноді дім — це пусте безкрає сніжне поле. А іноді будівля, де ти жив останні 15 років, виявляється чужою. Але навіть у холодній Антарктиді б'ються живі серця, що ростуть, ламаються і намагаються зцілити один одного своїми ж ранами. Іноді миші люблять дужче, ніж люди. Іноді морозний вечір на ковзанці вартує більше, ніж будь-який діамант. Болять не моменти, а розуміння, що вони вже давно загублені. Болить не від думки «втратила», а від думки, що твоя донька, хоч тобі й не рідна, так схожа на нього... Але чи має сенс це все через 15 років? Іноді слова змушують діяти, а іноді замовчати назавжди. Прочитайте поміж рядків слова, що так і залишились не сказаними.