Ягідні історії

Маленька Трускавка в коротенькому зеленому сарафанчику та капелюшку-дзвіночку обережно продиралася поміж шершавим зеленим листям, яке майоріло на високих стеблах. Ростом вона була сантиметрів десять, але то на краще, тому що жодна тварина, а тим паче людина, не мала її помітити.

Незручність полягала лише в тому, що вона була збирачкою насіння полуниці, а самі розумієте, з таким зростом до ягід, які кущилися, зась. Щоб усунути цю кричущу проблему, Трускавка носила з собою на спині замість рюкзака розкладний стільчик-підніжку, що дозволяв їй бути вищою на цілих п'ять сантиметрів.

Поставивши під ягідкою свою драбину, дівча залізло на неї зверху і, простягаючи рученята, спеціальним заокругленим ножиком, що більше скидався на серпик, почала виколупувати зернята з носика полуничної ягоди.

Працювала вона обережно й сумлінно, не пропускаючи жодного плоду, не впускаючи на землю жодної зернини, складаючи кожну в перекинутий через плече мішечок, що висів при стегні. Більш як три насінини з ягоди брати не можна, інакше зникнення можуть помітити.

Коли торбинка заповнилась, Трускавка злізла на землю та склала стільчик, прив'язуючи до нього ремінні перетяжки. Якщо вірити тіням, полудень давно минув, і сонце бігло спочивати. Дівчинка провела долонькою по лобу, стираючи краплі поту. Сьогодні вона потрудилася на славу. Із зібраних насінин тітка Мая та професор Любчик шляхом схрещення точно зможуть вивести новий, ще більш стійкий вид, що родитиме цілорічно.

Діставши з кишені веселкове дзеркало, Трускавка зловила останнього сонячного зайчика. Той лише розгублено стриг вухами, не розуміючи, куди з-під носа зникла летюча морквина. Не гаючи часу, дівчинка осідлала свій транспорт. Зрозумівши нарешті що й до чого, куцохвостий застрибнув на найближчий промінь і на повній швидкості подався додому - у країну вічного сонця й тепла - Літоницю.