Я сміття і цим пишаюся

Чортове замовлення затримувалося: вдесяте оновлений додаток все ще застиг на статусі “в дорозі”. Прокляття, концерт вже завтра, тож хоч вивернися, а сукня потрібна вкрай сьогодні. Залишалося молитися невідомо кому (все одно безрезультатно, вона вже неодноразово пересвідчилась!), щоб на покупці не було надто помітних плям і надірваного декору. Ну то й що, що чорна? Шампанське, тональний крем, помада, масні спітнілі руки… Повно варіантів!

Небеса, тільки б не як позаминулого разу, коли клятий шовковий дизайнерський витвір, вихоплений на аукціоні за вельми чудову ціну (а точніше — підозріло чудову), мав на подолі ззаду широку висохлу пляму підозріло білесого кольору! Її тоді ледь не знудило від одного вигляду: про те, щоб вдягнути це жахіття на себе навіть після хімчистки, не було й мови. Коли несла викидати у зав'язаному пакеті на смітник, довелося кусати щоки зсередини, щоб не ридати. Триста доларів, безсонні ночі за дизайном ідіотичних однотипних інтернет-магазинів — і все на вітер через чиюсь хтивість! Ще й виграли власницю сукні десь на столі чи у темному кутку, напевне; залишалося сподіватися, що плаття пожертвувало собою заради номінації мерзотника, що пошкоджував надягти презерватив, на премію Дарвіна, а не стало німим свідком насилля.

А потім питають, чому вона ненавидить чоловіків. Ось ще одна причина, окрім інших. Прошу зафіксувати, ваша честь, не всіх підряд: на щастя, в її житті знайшлося кілька винятків. Вона і до жінок не надто поблажлива, якщо що.

Якщо до опівночі посилку не доставлять у поштомат — доведеться щось вигадувати і комбінувати. Та проблема в тому, що ні з чого особливо: в шафі всього п’ять суконь, і лише дві більш-менш підходять під тенденції нинішнього сезону. Але пудрову з мереживом Му Цин вже одягала на виставку картин місяць тому, а враховуючи, що на концерті вірогідно будуть ті ж обличчя з вищих кіл (яким от більше робити нічого, як не відвідувати всі ці пафосні збіговиська задля статусу та псевдоіміджу людини культурної) — це буде фатальна помилка з її боку. Ні, дякую дуже, досвіду чути “не думала, що хтось може так обожнювати цю колекцію, щоб носити її весь сезон” за власною спиною достатньо.

А червона сукня занадто вульгарна для класичної музики, бо була придбана задля коктейльної вечірки на заручинах кузини її коханої. Фен Сінь, звісно, була вражена навиліт і заради того, щоб палкий погляд коханої блукав майже-доторком на оголених ключицях та кісточках хребта у низькому вирізі зі спини весь вечір, а сильні пальці опісля обережно, та наполегливо стягували обліплюючу тканину вниз, до її ніг, вдягнути це відкрите запрошення до сексу ще раз було б непогано. Та по перше, зараз зима, по друге, абсолютно не та атмосфера. Що-що, а відчуття вайбу моменту у Му Цин було бездоганним. І у її нинішній образ “компаньйонки, яка не зганьбить репутацію доньки міністра серед пристойної публіки” червоне плаття не вписувалося аж ніяк.

Гниле лицемірство. Ніби не вважають її швидкоплинним захопленням, доки донька не перебіситься і не знайде собі пристойну пару, бажано — серед синів з не менш шановних родин, хоча і чиясь дочка з того ж кола підійде (декларуємо відкритість і толерантність, як можемо, бо так заповідали піарники!). Та навіть від “іграшки” очікується відповідність статусу. Нехай за неписаними нормами матеріальне забезпечення цієї відповідності можливо було перекласти на плечі “власниці” — себто, Фен Сінь, — це була та межа, яку Му Цин не могла дозволити собі переступити за жодних обставин. І між купівлею на аукціонах за власні кошти ношених суконь, що одягали селебріті задля єдиного виходу на червону доріжку, та перетворенням у “солодку дівчинку”, обирала перше і тільки перше.

Бридко? Звісно. Соромно? О, так. Особливо через те, що Му Цин взагалі-то могла пошити собі сукню, не гіршу за ті, які купувала. Були б гроші на гідні матеріали. І час. Ага, мрії-мрії.

Заваривши чергову порцію зеленого чаю, вона вмостилася у піжамі коло ноутбука, стримуючись, щоб не стерти зволожувальну маску з обличчя. Бридота зуділа, смерділа водоростями, коштувала, як золотий пісок, але добре розгладжувала синці під очима. Прокляття, завтра знову макіяж робити…

“Не можу заснути без тебе”

Мимоволі на обличчі з’явилася посмішка. Пальці відстукали ритм по екрану легенько, ніби по уявній теплій шкірі:

“Скільки упаковок енергетику у сміттєвому відрі?”

“Цин-дзе! Я без тебе не можу заснути, а не через якісь енергетики!”

“То скільки?”

“...дві. Аж дві години тому!”

Ну от дивина, хто б міг подумати!

“Сінь-мей, от і насолоджуйся зайвим цукром, який збуджує твою нервову систему. Я тут ні до чого.”

“Мене не цукор збуджує, лише ти. Навіть, коли не поруч.”

Безсоромниця!

“Нічим не можу зарадити. Лягай спати і не заважай мені працювати.”

“Можеш зарадити ;)”

“Який з ієрогліфів у слові “не заважай” тобі не зрозумілий, Сінь-мей?!”

“Цин-дзе, ну будь ласочка? Тобі ж не складно натиснути кнопку, м? Ця меймей вже все підготувала.”

Та вона знущається! Як в таких умовах правити помилки у студентських есе, скажіть, будь ласка? Який демон нашепотів Му Цин придбати на подарунок вібратор з онлайн керуванням? Не те, щоб вона була проти зробити коханій приємне бодай таким чином (і задовольнити власний кінк на домінантність), але ж як потім працювати?

“Ти нестерпна просто! Приїду — викину всі твої банки з холодильника!”

У відповідь надійшло посилання на відеочат. Му Цин відчула, як перехоплює подих: вона все ще не могла звикнути до довіри, яку Фен Сінь щедро і безрозсудно виказувала до неї. Інтимний відеочат! А раптом вона запише і викладе у мережу чи продасть таблоїдам? Скільки таких випадків трапляється — не злічити. І те, що Му Цин ніколи в житті не зробила б подібного, навіть не з людиною, яку кохає всім серцем, нічого не доводить. Всі покидьки колись з чогось починають.

Камера, почіплена на штатив, відобразила на екрані ноутбука ліжко із зіжмаканим простирадлом — високоякісна бавовна, щільна і м’яка, коштує втричі дорожче, аніж та, що вкривала ліжко у кімнаті Му Цин, — а на ньому фігура дівчини. Звісно ж, без клаптику одягу: на відміну від неї, у Фен Сінь в жилах текла гаряча кров і навіть посеред зими вона не мерзла і не змушена була спати у піжамі.

— Привіт, — кадр був зфокусований так, щоб центр припадав на засмагле обличчя з розтріпаними пасмами брунатного волосся по сторонах. Фен Сінь напівлежала, спершись спиною на подушку та зігнувши ноги в колінах. Медові очі світилися радістю, запалені широкою посмішкою. Прекрасна і засліплюча, як пустельне сонце. За спроби обізвати кохану за очі “брутальною буч” Му Цин розбила кістяшки пальців не об одну занадто широко розкриту щелепу, — деякі випадки трапилися ще на стадії “та ми навіть не друзі”, — однак не бачила ні у звичці стригти волосся коротко, ані у зламаному переніссі, ані у випнутих вилицях нічого грубого чи негарного. Фен Сінь була прекрасна і крапка.

— Привіт, — Му Цин почула, як її голос відбився луною з динаміків. — То що, заспівати тобі колискову? Чи казку розказати? Щось не бачу, щоб все обіцяне було готове.

Широка долоня Фен Сінь, яка лежала поверх грудей, припіднялася і кінчиками пальців грайливо торкнулася напнутих темних сосків. Му Цин відчула раптове абсурдне бажання лизнути екран, але опанувала себе. Вона не вмикала власну камеру: по-перше, її якість що на ноуті, що на смартфоні була не кращою, по-друге, якщо все зробити як слід, Фен Сінь зараз буде не до того, щоб дивитися у екран.

(Третій мотив — що Му Цин воліла дивитися у очі коханої наживо, — був зараз несуттєвим.)

Друга долоня опустилася на плаский живіт і поволі спустилася вниз, до трикутника темного волосся. Камера дивилася згори зі сторони ніг, тож коли Фен Сінь розсунула литки в сторони, тільки тоді стало помітно гладке руків'я вібратора, зануреного всередину. Два пальці розсунули складки статевих губ, ковзнули всередину і вийшли, лискучі від напівпрозорої змазки. На обличчі Фен Сінь збудження відбилося помітним тремтінням, вона привідкрила рот і видихнула:

— Цин-дзе… Вже клятих чверть години, як все готове! Весь час уявляла, що це твої безжально ніжні пальці там всередині, віриш? Та все не те. Будь ласка, допоможи цій меймей! Хоч колискову, хоч казку, я так хочу чути тебе поруч!

Му Цин сковтнула, відчуваючи, як між ногами стає гаряче. Палець на екрані смартфона активував шкалу, що регулювала вібрацію девайса, і коліна Фен Сінь здригнулися.

— Я поруч. Я бачу тебе, Сінь-мей. Моя прекрасна Сінь-мей. Нетерпляча. Як тобі?

— Цин-дзе… Ще!

Фен Сінь почала штовхати вібратором всередину, одночасно пестячи соски. Му Цин посилила вібрацію і опустила долоню униз — начхати на піжаму, не вперше! — збираючи вологу зсередини на пальці і погладжуючи клітор. Уявляючи, що це не її холодні пальці, а гарячі загрубілі подушечки Фен Сінь.

— Сінь-мей, опусти руку вниз. Торкнись себе, так, сильніше. Ти знаєш, що я роблю прямо зараз?

Фен Сінь слухняно виконала вказівку і злегка вигнулася тілом від судомної насолоди. Вібратор вже занурився глибоко і її кохана лише приштовхувала його, створюючи потрібний тиск, та не прагнучи швидкої розрядки:

— Цин-дзе…працює?

Му Цин рвано видихнула у мікрофон, знаючи, що Фен Сінь її чудово чутно:

— Ага, от зараз! Яка тут робота з тобою… Ця дзе теж уявляє чиїсь пальці в тому місці, де їм потрібно було б бути, якби не… Продовжуй, меймей, я хочу на тебе дивитися!

На екрані Фен Сінь пестила себе, вже не стримуючись. Му Цин намагалася підлаштувати підсилення вібрацій відповідно до рухів руків'я, зосереджена, як ні на чому іншому. Судячи з того, як вигиналася і звивалася її партнерка, у неї виходило непогано. Ще трохи — і уявляючи, що це між її розведеними бедрами зараз скрикує хрипло у насолоді Фен Сінь, Му Цин заплющує очі і бачить білі спалахи під повіками.

Побажавши приємних снів (“І не смій більше пити всіляку гидоту на ніч!”), Му Цин вимкнула чат. Після нещодавнього оргазму тіло відчувалося розслабленим у повне желе.

І звісно ж, якраз тут прийшло сповіщення про посилку! Та щоб її! Добре, хоч поштомат всередині будинку, на першому поверсі.

Сукня виявилася без плям. І без дірок. Зате трохи завелика у бюсті. Прокляття!

Обережно розпорюючи витачку, Му Цин зітхнула. Добре, що у неї руки не з дупи виросли. Погано, що заради того, щоб поскладати їх у більш приємні місця, треба завтра піднятися раніше. Та краще так, аніж звести дію диво-маски нанівець.