Дійсність чи легенда

Наші на передовій вражають: мужність і винахідливість,, загрубілість і ніжність одночасно.

Героїв завжди пам'ятають,

Ви ж знаєте, легенди не вмирають.

Легенди навпаки обростають новими подвигами, поширюються і з'являються нові про тих, хто нас захищає.

Розглядаю світлини - це вже легенда.

Ось кошенятко дрімає на мозолястій руці артилериста. А тут пташенятко ще й в пір'ячко не вбралось, без гніздечка залишилось, але руки бійця його прихистили. Встигають все: смачний обід в польових умовах зварити; ділянку зручно облаштувати; уроки прямо з передової провести…

А ще для нащадків історію в коміксах створюють. Події, що відбуваються з ними та місцевим населенням, і вражають своєю дивовижністю, переповідати і зберегти для нащадків. І героями тих коміксів може стати будь хто.

Бабуся, що за власними закрутками не буде шкодувати, якщо в льоху ворогів прикончать. А закрутки нові зробить, бо попереду зима, а як без консервації? В садку вже яблука та сливи достигають, не пропадати ж добру. Що з того, що поряд бої йдуть, солоденького всім хочеться. І варить бабуся вареннячко на прилаштованих камінцях, щоб синочків та онуків пригостити, що звільнять рідний край від навали. І це дійсність, теж достойна легенди.

Або пес, що прибився до розташування, і став, як рідний. За те, що не прогнали, охоронцем для хлопців став. Про небезпеку наперед попереджає, бо відчуває її раніше за людину. Як не цінити таку поміч? Про це не тільки комікс можна створити, а і пісню скласти та й у вільну хвилинку ще й заспівати. Так народжуються легенди. Хай не під кобзу, як в минулі часи, а під гітару, бо, якщо в мирному житті з інструментом не розлучався, то і на передовій без гітари ніяк.

Можна багато подібних світлин побачити, це в хвилини перепочинку. Оточуючий світ знімає напруженість і втому.

Під час виконання бойових завдань вони інші. Зібрані, люті і безжальні до ворога.

Від аеророзвідкі надійшло повідомлення про скупченість ворога біля мосту. Якщо ворожа техніка переправиться через річку, то нашим бійцям буде складно і гаряче відбивати атаки. Знищити і якнайшвидше! Хто в нас самий прицільний? І виходять наперед зовсім юні майстри по стрільбі. Побратими зброю налаштували, координати звірили. Без поспіху, впевнено відкрили вогонь спочатку по мосту, а потім і по тим, хто збирався переправлятись.

Вибухи, дим, вогонь, крики, паніка. І новий залп вогню наче пісня: Хто, як не ти спалить мости!

А ось летить ворожий літак. "Іглу" на плече, налаштуватися і головне влучно прицілитись. Ми на своїй землі, нема коли лякатись, треба діяти. Постріл. Затамовано подих. Переможний видих. Десь за лісомугою клуби диму. Ще одна дійсність-легенда.

Коли ж роботу зроблено,змінено позицію, приготовано зброю до нового завдання, можна почути:

"Давай танцювати в клубах диму від мостів, які ми самі спалили."

І це буде танок переможців. Тих, хто красиво виконав свою роль. Копоть розмазана на спітнілому обличчі, усмішка крізь втому і задоволення від результату. Танок в повній екіпіровці, зі зброєю в руках. Це репетиція, коли ж настане перемога, станцюємо ще краще.