Розділ 11
Тим часом Герман, знявши мантію і зручно вмостившись на м'якому ліжку, пив чай. Він і сам не розумів, що з ним відбувається в його голові крутилось безліч думок, які він ніяк не міг зібрати до купи: з одного боку його мучило сумління, що він зруйнує школу, де танцював з Уляною, з ясним промінчиком. А з іншого боку: в нього було величезне бажання закрити всіх дівчат у вежі і потім використовувати їх тоді, коли йому заманеться. Він планував грати з ними, як з ляльками, але щось не давало йому цього зробити. Мабуть, його серце ще не зовсім скам'яніло, там жеврів маленький вогник. Герман увесь цей час боровся сам з собою, він розумів, якщо припинить руйнувати школу, то підведе Грицька Марго, Дениса, Ярину. Але ж той танець з Уляною, все нейшов йому з голови. Тож коли він торкнувся подушки і заплющив очі, вона знову наснилась йому і те як вони кружляли у ніжному вальсі.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!