Відступ — Історія з дитинства
Коли не знаєш, що робити, треба просто змазати сторінку — витер, видалив і забув. Дозволь собі проникнутися історією, дозволь на власній шкірі відчути те, що відчув тоді Матій, добравшись до того кладовища і переступивши за його ворота.
Які таємниці чатували там на хлопця і що такого він там довідається, що кардинально змінить його життя і його самого?
А зараз згадаємо трохи дитинства нашого героя. Коли Матієві було шість років, він, як і всі сільські діти, бавився на вулиці в гурті хлоп’ят та дівчаток.
На узбіччі біля старого занедбаного будинку, про який по селі гуляли зловщі історії про привидів та всяку нечисть, котра, начебто в кінці року, збиралася тут на шабаш. Діти хоч малі але як дорослі — в дурні забобони не вірять, отож і гуляють собі — граються. Тим паче, найбільша гірка в селі зимою саме біля цього будинку.
От і в цей раз всі були тут. Уже сутеніло і знову починався снігопад.
Сніг був великим і лапатим — вітру не було зовсім. Тож виглядало це наче хтось із неба просіював качиний пух. Діти бігали — танцювали, ліпили сніжки, кидаючи їх один в одного, і голосно сміялися.
Раптом за воротами старого подворища Андрій— брат близнюк Матія — побачив білого кролика і, крикнувши всім «Кролик!», побіг своїй знахідці назустріч. Діти, не бачачи що там, але почувши слово «Кролик» побігли за ним слідом. Але, опинившись по ту сторону хвіртки, вони не побачили нічого — ні слідів кролика, ні самого Андрія.
Довго шукали хлопчика всім селом — поліцейські були і пожежники, але так і не знайшли. А от Матій практично одразу після цього перестав ходити ногами, став погано їсти і спати, увесь час йому снилися кошмари і прокидався вночі з криками в холодному поту.
Мати ледве не збожеволіла — втратила одного сина безслідно, а другий тяжко страждав і хлянув на її очах.
Батьки його і по лікарях возили, і до столиці, і по різних бабках-шептухах, у всіх свої версії, але допомогти не міг ніхто. Так, мабуть, би й загинув, якби не його бабуся — повернувшись пізнім вечором з лісу — принесла Матієві золотий хрестик з чорним коштовним каменем посередині. Сказавши, що то її спадок від батька, який вона берегла, а тепер має подарувати онуку, адже за три дні його день народження.
Так, це подіяло. Тієї ночі вперше за довгі тижні хлопчик спав спокійно, а на ранок навіть попросив їсти.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!