Криворучка

В тридевятому царстві, в п’ятому королівстві, що славилось на весь світ, як королівство ткачів і шевців, сталася прекрасна подія, яку святкувало мало не все королівство. В сім’ї першого кравця, де багато років не було дітей, нарешті народилася донька, і така прегарна, що навіть сам король завітав привіти сім’ю з поповненням.

Тож новоспечений батько на радощах влаштував грандіозне свято, на яке було запрошене усе королівство. Навіть тамтешня фея-хрещена, відклала свої справи і прилетіла подивитися на дівчинку, і подарувати їй від себе благословення на щасливу долю.

Пізніше люди говорили, що фея була не в гуморі, бо як можна було зробити дитині такий подарунок:

«Дівчинка буде рости здоровою і красивою,

Ніколи не буде сумувати і плакати, однак,

Все летітиме їй з рук, неначе вона незграба,

А що вона візьме – те швидко зламається!»

Саме так прорекла Фея-хрещена, дивлячись на немовля, і поцілувала дівчинку в лоб, закріпивши таким чином своє незвичне пророцтво, чи дар.

Батьки дівчинки не довго сумували через пророцтво феї, вони просто раділи своїй маленькій донечці, незважаючи на всі негаразди. А дівчинка і справді зростала веселою і безтурботною, ніколи не сумувала і не плакала.

Пройшло кілька років процвітання і достатку в королівстві Прін. За цей час дівчинка підросла і здобула собі прізвисько, що стало її новим ім’ям – Криворучка. Саме так кликали її всі знайомі знаючи про вдачу і незвичний дар дівчинки.

Криворучка була доброю, і завжди намагалася допомогти всім довкола, чим могла. Але от біда, нічого в неї не виходило. Хоче подати води батькові, так обов’язково або розіллє все дорогою, або горнятко випаде у неї з рук і розіб’ється. Смішно сказати та Криворучка примудрялась поламати навіть металевий посуд чи інструменти. Все що потрапляло їй до рук в кращому випадку вислизало і падало на землю.

Але незважаючи на всі свої невдачі, Криворучка не сумувала, вона вірила що колись усе зміниться на краще. А поки всі відмовлялися від її допомоги дівчина, від нічого робити, почала співати, і треба зазначити що це, чи не єдине, що в неї добре виходило. Буває сяде Криворучка на порозі, і затягне якусь веселу мелодію, підбираючи слова до пісні з усього що вона бачила довкола. І так в неї це добре виходило, що всі сусіди зупиняли роботу щоб послухати прекрасний спів.

Але як то часто буває, наступили лихі часи для королівства Прін. Один злий, темний маг, на прізвисько Мор, придбав новеньку мантію, що була пошита майстрами королівства Прін. Та Мора спіткала невдача, на одому з чаклунських балів, його вишукана, новенька мантія порвалася, та ще й в розпал свята.

Мор дуже розлютився, він звинуватив королівство Прін у своєму соромі, а кравців королівства – в недобросовісній роботі. І в покарання за свій сором, Мор встановив у замку короля проклятий ткацький станок. Та оголосив про своє прокляття на все королівство:

— За те що ви образили мене і осоромили, — прорік Мор, — я дарую вашому королівству проклятий ткацький станок. Якщо серед вас є справжні майстри, то боятися вам нічого. В руках справжнього майстра, станок втратить силу свого прокляття. Та в руках того, хто виконує свою роботу аби як, спрацює прокляття, що стане карою для цієї людини.

Якщо ж ви відмовитесь, то прокляття поглине вас усіх без винятку. Щоб стримати силу прокляття допоки не з’явиться справжній майстер, що зможе зруйнувати чари, кожного нового місяця на станку має ткати молодий юнак або дівчина. — Сказавши це Мор сплеснув у долоні і зник в яскравому спалаху, а на його місці появився, з вигляду звичайний, ткацький станок.

Найкращі майстри, з усього королівства, зібралися у замку, на заклик короля. Але кожен, сідаючи за проклятий станок, уже не міг підвестись, був змушений ткати поки хватало сили. А коли сили починали полишати майстра, і через перевтому, він припускався навіть найменшої помилки, одразу спрацьовувало прокляття, перетворюючи бідолаху на предмет своєї праці.

Так в великій залі замку, замість найкращих майстрів королівства, залишились капелюшки, різноманітні чоботи, сорочки, плащі, мантії, сукні, килими, навіть м’які іграшки, на яких перетворились люди.

Зрозумів тоді король, що Мор обманув усіх, і побороти прокляття проклятого станку було просто неможливо. Не мало значення якою майстерністю володіла людина, як тільки вона сідала за ткацький станок, все було вирішено, і спрацьовувало прокляття, навіть найкращі майстри були приречені на невдачу. Не схотів король наражати своїх підданих на небезпеку, тож наказав замкнути проклятий ткацький станок в найвищій вежі замку, і нікого більше не підпускати до нього.

Пройшло кілька днів і нічого страшного не сталося, люди навіть почали думати, що нема ніякого прокляття. Та одного ранку, всі мешканці замку кудись зникли, не було жодних слідів, тільки, розкиданий по всьому замку, одяг. Ще за кілька днів зникли люди з будинків розташованих довкола замку. Злякалися тоді люди, дехто навіть вирішив втекти з королівства, от тільки якась невидима сила не пускала втікачів, через кордон, що відділяв їх від сусіднього королівства.

Людям нічого не залишалося як скоритися волі Мора, і прийняти умови прокляття. Тепер, щоб могли вижити інші, кожного місяця в замок відправляли молодого парубка або дівчину, яких ніхто більше не бачив. Час від часу із сусідніх королівств приходили герої, що хотіли здобути славу знявши прокляття, та всі вони, зазнавали невдачі, і більше не поверталися із замку.

Пройшло десять років з тих подій, Криворучка виросла в прекрасну молоду дівчину. Щомісячну жертву вибирали методом жеребкування, і жереб випав Криворучці. Багато хто зрадів, що цього разу на загибель відправляють дівчину від якої більше проблем ніж користі. Але мати не хотіла втрачати доньку, тим більше коли вже втратила чоловіка, батько Криворучки був одним із перших хто пав від прокляття. Але правила були однакові для всіх, і виключень не робили, багато сімей вже втратили своїх дітей.

Криворучка ж не сумувала, вона раділа, що зможе нарешті хоч якось допомогти іншим, зможе бути корисною, зробити щось, що до снаги саме їй. Криворукість дуже дошкуляла і самій дівчині, вона не могла нічого нормально робити, усе валилося з рук, усе ламалося в руках, та й однолітки не хотіли водитися з нею. Та тепер все має змінитися і хоча б на місяць, та вона врятує королівство, так думала дівчина йдучи до замку.

До воріт замку її проводжала лише заплакана мати, та за ворота нікому окрім обраних не дозволялося заходити, тож попрощавшись із матір’ю, Кривручка вирушила назустріч своїй долі.

Спочатку, зайшовши у замок, Криворучка побачила багато павутиння і товстий шар пилу, неначе замок покинули багато років тому, що в принципі не далеко від правди. Та пройшовши вглиб замку, дівчина з подивом побачила, що там замок виглядає як новий: підлога начищена до блиску, все сяяло і пахло свіжістю, ніде не було ні пилинки, ні павутинки. Якби Криворучка не знала правди, то подумала б що в замку живуть люди.

Криворучка жила в простій родині шевців, тож такої красоти як в замку ще ніколи не бачила. Дівчина із захопленням стала бродити пустими коридорами і залами замку розглядаючи усе. Звісно вона пам’ятала що потрібно було поспішати до проклятого ткацького станка, та вирішила, що нічого страшного не станеться якщо вона трошки прогуляється замком.

Із широко відкритими очима, Криворучка розглядала прекрасні коридори, що переходили у не менш прекрасні зали, чи пишно вбрані кімнати. І все було таким гарним, прикрашеним чудовими килимами, тканими гобеленами. Чим більше дівчина заглиблювалась у замок тим частіше стали попадатись різні елементи одягу. В одному з коридорів, був неначе ліс із капелюшків підвішених на розлогі вішалки. А одна з кімнат, була повністю заповнена подушками всіх кольорів і розмірів. В іншому коридорі були справжні непрохідні хащі із найрізноманітніших шарфів, а одна зала була наповнена манекенами вбраними в пишні бальні сукні. Кожна зала, кожен коридор і кожна кімната замку були заповнені якимсь одягом, і Криворучці навіть здалося що вона в майстерні батька де також висіли різноманітні вироби займаючи весь вільний простір.

Під враженням від побаченого Криворучка заспівала одну із своїх пісень, продовжуючи вивчати замок. Та незабаром, піднесений настрій дівчини змінило почуття тривоги. Криворучці здалося, що хтось спостерігає за нею. Та скільки б дівчина не озиралася, вона не бачила нікого окрім своєї тіні, і численного одягу що висів в самих непередбачуваних місцях замку.

Так блукаючи замком, озираючись через раз, Криворучка потрапила в довгий широкий коридор, на стінах якого висіли портрети королівської родини, а обабіч стін стояли мармурові бюсти, зображуючи вельмож з картин. Схоже що тут було представлено кілька поколінь королівської сім’ї, і їх родичів. Задивившись на портрети, Криворучка не одразу почула пронизливий стогін, що лунав із кінця зали. Поспішивши на звук дівчина побачила приголомшливе видовище: на землі, під мармуровим бюстом, борсався барвистий килим, що не міг вибратись з-під каменю що його притис. Бюст цей належав останньому принцу, про що свідчила картина на стіні.

«Надто яскравий як для килима, такий навіть на стіну не повісиш»

Чомусь одразу ж подумала дівчина, подивившись на яскраві кольори килима, було враження неначе на нього хтось вилив жовту, салатову, і голубу фарбу, що в поєднанні сформували незрозумілі візерунки.

На мить відволікшись від намагань вирватись на волю, килим неначе подивився на дівчину, хоч у нього і не було очей, тож важко було сказати чи справді він дивився. Але одразу після цього килим припав до підлоги, і завмер, неначе справжній, самий звичайнісінький килим.

Як не дивно та Криворучка не злякалася, і навіть не здивувалась від побаченого. В місті про замок ходили різні чутки і вигадки. Хоча про живі килими Криворучка і не чула, та все ж була готова до різних дивовиж. Але килиму схоже потрапив у склвдн, тож дівчина зараз не думала ні про що інше, і підійшовши ближче присіла і сказала:

— Можеш не прикидатись, я бачила як ти рухався, і схоже що тобі потрібна допомога.

— Нічого ти не бачила, тобі просто здалося, — почула дівчина голос, через хвилину, що наче лунав з середини килима, — напевно пилюки надихалася от і ввижається всяке. Я самий звичайнісінький килим, що лежить собі на підлозі!

— Ага, точно, а зараз мені все причулося. Напевно плутаю завивання вітру з твоїм голосом, — іронічно зауважила дівчина схрестивши руки на грудях. От килима що розмовляє Криворучка точно не очікувала побачити, і навіть трохи злякалася. Та не хотіла цього показувати, бракувало ще щоб з неї потім якийсь килимок сміявся.

— Саме так, а тепер іди куди йшла і не заважай мені. — невдоволено пробурчав килим.

— Ну добре, — знизила плечима дівчина, і зробила вигляд що йде.

— Ей, ну ти куди, — занепокоївся килим, — я тут подумав, напевно ти можеш допомогти мені. Можеш зняти з мене цю каменюку?

— Ну от, так би й одразу, — посміхнулась Криворучка, пересовуючи важелезний мармуровий бюст.

Вибравшись із свого полону килим одразу зник, як тільки дівчина відвернулась, на якийсь сторонній звук, так і не подякувавши за допомогу. Це трохи образило Криворучку, та вона не вміла ображатись довго, тож вже в наступній кімнаті забула про невдячного килима, і продовжила насолоджуватись дивовижами замку.

Тиша замку трохи пригнічувала тож дівчина заспівала одну із своїх пісень:

«Коли на серці смуток і печаль,

І відвернулися усі довкола,

Ти не сумуй, і не пускай сльозу,

Настане день і зміниться усе,

Засяє і для тебе зірка,

І відступить смуток і печаль,

…»

Криворучка співала заглибившись у себе і звісно не бачила як всі речі довкола неначе повернулися до неї. Усі жителі замку слухали спів дівчини, а найбільше пісня зачепила невдячного килима.

Коли Криворучка співала в неї ставало легше на серці, але такий же ефект її пісні справляли на всіх довкола. Та пришла дівчина у замок не пісні співати, і вона чудово це пам’ятала, тож закінчивши свою пісню, вона продовжила шлях до башти, в якій, як їй розповідали, був проклятий ткацький станок.

Але прокляті жителі замку вже так давно не чули співу, що вирішили затримати дівчину, і коли Криворучка зайшла в великий зал, найбільший із тих що їй доводилось бачити досі, то двері за нею зачинилися. Дівчина не встигла перелякатись, як до неї підійшла велика подушка, із вишитими золотими коронами.

— Вітаю, — пролунав доброзичливий чоловічий голос, — не лякайся будь ласка. Ми вже багато років не чули пісень, зазвичай ті хто приходить сюди надто налякані або засмучені, і одразу ж ідуть до проклятого станка. А ми знову поринаємо в мертву, таку пронизливу тишу. Ми майже уже забули ким були, живучи під таким прокляттям ми не можемо ніяк розважитись, і майже увесь час проводимо у сні. Але ти прийшла і знову змусила нас відчути смак життя. Тож якщо тобі не важко, можеш іще заспівати для нас пісень, щоб ми витрусили пил зі своїх ниток? — закінчив свою розповідь проханням подушка.

Криворучка була вражена, так вона вже бачила килим що розмовляв, та й подумати не могла що всі речі в замку також живі, а тим більше що це прокляті люди, бо саме на це натякнула подушка. А отже саме це чекає і на неї. Та разом із цим у дівчини прокинулось велике співчуття до всіх проклятих жителів замку. В місті люди навіть не знають про це, всі знають про прокляття, та про те що їхні рідні і дальше продовжують жити ніхто навіть не здогадується. А ці нещасні живуть тут на самоті, в повній тишині.

— Так, звичайно я не проти заспівати вам. Та чи є в мене на це час, бо якщо прокляття посилиться? — запитала дівчина бажаючи допомогти, та разом із тим боячись не впоратись із місією на яку її відправили.

— О, про це не турбуйтеся, юна панно, за моїми підрахунками в нас є ще цілий день перед тим як прокляття знову активується, — це вже промовив великий крислатий чорний капелюх, усіяний зірками, якого Криворучка не помітила раніше.

— Ну тоді я згодна, — посміхнулась дівчина, а подушка з коронами застрибала в центр зали і урочисто проголосила:

— Друзі, у мене для вас пречудова новина! Сьогодні, за багато років, ми вперше влаштовуємо урочистий бал, а ця мила дівчина буде співати для нас.

Після цих слів довкола загомоніло безліч голосів, і Криворучці здалося що вона стоїть на центральній площі серед натовпу, а не у велетенській гардеробній, на що зараз була схожа зала.

Вже за пів години все було приготовлено, на невеличкій сцені стояла Криворучка, хтось дістав музичні інструменти, і тепер дівчині збирались акомпанувати невеличкий оркестр: чорний сюртук на піаніно, три бальні сукні на скрипках і штани і білосніжна нічна сорочка на барабанах.

Глибоко вдихнувши, бо перед великою публікою вона ще не співала, Криворучка почала співати. Спочатку тихо, несміливо, та з кожним подихом, з кожним ударом серця дівчина співала все сміливіше і голосніше. Дивні музиканти підхопили ритм пісні і заграли прекрасну мелодію, що ідеально підходила до співу дівчини.

Спочатку прокляті жителі замку просто слухали, насолоджуючись, та згодом почали танцювати, і це було найбільш вражаюче і незвичне видовище яке коли-небудь бачила Криворучка. Довкола неї закружляли в незвичному танку сукні, піджаки, сорочки, черевики, спідниці і капелюхи. Тут було стільки різних речей що усіх не перелічити. В центрі зали танцювала подушка з коронами, в парі з барвистою скатертиною, а навколо них кружляли штори і килимки.

Криворучка ще ніколи так не веселилась. Після того як в королівстві появився проклятий ткацький станок, люди майже перестали веселитись чи щось святкувати, більше не було грандіозних парадів на які сходилось усе королівство, і які так любила в дитинстві Криворучка. І звісно вона ніколи не була на балу. А через вдачу Криворучки її рідко запрошували навіть на ті незначні святкування що залишились.

Тож зараз дівчина просто насолоджувалась святом, яким би незвичним воно не було. Співала вона не постійно, та коли переставала співати щоб перевести подих, музики починали грати якусь запальну чи веселу мелодію, і всі довкола пускались в шалений танок. Під час одного з таких перепочинків до Криворучки підійшов барвистий килим.

— Можна запросити тебе на танок? — несміливо промовив він.

— Так, звичайно, — весело відповіла дівчина посміхаючись, та впізнавши свого недавнього знайомого, схрестила руки на грудях і промовила: — А ти посеред танцю також втечеш?

— Отже ти не забула? — знітився килим, очікуючи на відмову.

— Ну дякую, то я по твоєму ще й не маю пам’яті? — Криворучка дуже хотіла здаватись розлючено і ображеною. Хоча зараз вона мала такий гарний настрій що готова була пробачити усе що завгодно. Та все ж не хотіла показувати цього нахабному килиму. Але зрештою їй стало шкода його, тай дуже кортіло потанцювати з кимсь в парі, тож дівчина посміхнулася і відповіла: — Та не засмучуйся так, я ж пожартувала.

Якийсь час вони танцювали мовчки, а тоді килим промовив:

— Вибач, і дякую за допомогу. В нас тут життя іде спокійне і нудне, до твоєї появи більшість з нас майже постійно спали. Тож коли я тебе побачив то злякався, я давно не розмовляв з людьми.

— Не переймайся через це, — відповіла посміхаючись Криворучка, — вдома я також не надто спілкуюся з людьми, мене вважають ходячим нещастям, і всі обходять стороною.

— Ти не виглядаєш замученою через це, — зауважив килим, уважно, як здалось дівчині, розглядаючи її.

— Колись я справді бувало сумувала, та потім вирішила, що колись все обов’язково зміниться, і навіть таке нещастя як я зможе стати в пригоді. Цей день настав, нехай ненадовго та я зможу допомогти іншим. — Говорила Криворучка щиро вірячи у власні слова, що особливо здивувало килима.

— Але, ти не розумієш, — почав він, та договорити не встиг бо старий капелюх із зірками оголосив останню пісню, і Криворучка не перестаючи танцювати почала співати.

Дівчина мала справді вражаючий голос, що заворожував, і присутні на мить завмерли, слухаючи пісню, та потім приєднались до танку, відтіснивши килим від Криворучки.

Коли Криворучка закінчила співати, на кілька хвилин запала мертва тиша, точно як було до появи дівчини. А тоді, всі жителі замку провели дівчину в найвищу башту, де посеред кімнати стояв проклятий ткацький станок. Криворучка підходила до нього без страху, навіть не розуміючи що в ньому може бути такого страшного, що всі її нові друзі побоялися переступати поріг кімнати. Дівчина не стала тягти, а одразу сіла до роботи і почала ткати полотно. Ще ніколи в житті в неї не виходило щось так добре, і Криворучка мимоволі навіть посміхнулась, дивлячись як з під її рук виходить гарне біле полотно. Та як тільки вона подумала про це одна з ниток обірвалася, і Криворучці довелось зупинитися щоб виправити це.

Але на цьому невдачі не скінчилися, а тільки почались. Нитки рвалися швидше ніж дівчина встигала їх зв’язувати назад. А тоді зламався стілець на якому сиділа дівчина, і їй довелося продовжувати роботу стоячи, бо іншого стільця в кімнаті не було. Зрештою за роботою дівчина стомилась, та й це не дивно, надворі було вже далеко за північ. На імпровізованому балу час швидко пройшов, тож коли сили майже полишили її, Криворучка вирішила трохи поспати, і лягла на тканину яку було виткано ще до неї, так і не зав’язавши останніх порваних ниток.

На ранок, коли Криворучка прокинулась, то з жахом побачила, що ткацький станок весь розламаний, а нитки всі порвані і переплутані, навіть тканина на якій вона спала була вся порвана.

«І що ж мені тепер робити, як захистити всіх від прокляття»

Думала дівчина, нарізаючи круги кімнатою, ще не розуміючи, що це все означає. І саме в такому стані її застав молодий парубок.

— Ти хто такий? — підстрибнувши від несподіванки, запитала дівчина, підхопивши дошку від зламаного станка, для захисту.

— А ти не впізнаєш мене? — посміхнувся парубок, дивлячись на імпровізований захист Криворучки. Тоді вклонився представляючись: — Я принц Генріх, і ще донедавна був барвистим нахабним килимом, який навіть не подякував добрій дівчині за порятунок.

Добра Фея-хрещена знала про біду яка насувалась на королівство, і тому обдарувала маленьку дівчинку не прокляттям, як всі думали а силою здатною врятувати всіх, що власне Криворучка і зробила.

В той день знову влаштували велике свято, на якому Криворучка була почесною гостею, що змогла зняти страшне прокляття з королівства. Всі сім’ї знову возз’єднались, і зажили щасливо. А Криворучка більше не страждала через свій незвичний дар, бо тепер їй не належало щось робити, принц Генріх, покохав всім серцем, і не задовго по тому одружився з Криворучкою, Новоспечена принцеса, живучи в замку, вже майже нічого не робила сама. А королівство Прін знову стало процвітати.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
PHILIA
13.07.2023 14:16
До частини "Криворучка"
Мені сподобався казковий стиль, зовсім як у казках народів Європи, що читала у дитинстві ✨ І зміст також досить повчальний, особливо для тих, хто вважає себе ні на що не здатними 👍
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Лана Філлі
    04.09.2021 22:14
    До частини "Криворучка"
    Ваша оповідка повеселила, дякую! Криворучка, треба ж таке! Кожен талант і "талант" рано чи пізно стає в нагоді.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше