Офіснік.

Марк стояв в прохолодному душі, намагаючись прийти до тями.

  Вода стікала по обличчю, по грудях, по ногах далі вниз. Крутячись маленьким пінним виром на  плитці та зникаючи в чорному трапі, ніби у вишкіреній зубатій пащеці, якогось химерного чудовиська.

   Він вимкнув душ  і оперся об стіну, важко дихаючи. Голова паморочилася, і йому на мить здалося, що він зараз втратить свідомість.

  Коли це все почалося? 

 Мабуть, тоді з тієї вранішньої розмови?

 - Марк, ху*ово ми відпрацювали. – Богдан пансько розвалився в дорогому шкіряному кріслі, закинувши ноги на стіл. Він кивнув на стіну, де висів широкий, списаний чорним та синім маркером, лист з графіками та цифрами. – Незабаром кінець місяця, а ми ледь п’ятдесят відсотків  плану закрили.

-  Закриємо. Є в нас пару «мамонтів». Дотиснемо до кінця місяця. – Марк підійшов до відчинених дверей офісу,  уважно  спостерігаючи за тим що відбувалося в залі.

 Богдан підвівся і почав сердито ходити по офісу.

- Цей пі*дєж я вже чув. Мені післязавтра «катлєту»  есбеушнику заносити, а в кінці місяця -«Інвєстору».  А в нас  в касі – ні*уя.

Він  зупинився і глянув на Марка

  - Марк!  Твої  "клаузери"  "булки" розслабили. Шо хочеш дєлай… Як хочеш мотівіруй. Хоч процент підніми, хоч яйця їм затискай у дверях, хоч сам закривай... Але мені потрібен результат до кінця тижня….

   …Марк виповз з душової. Довго і повільно витирав тіло рушником, нарешті  накинув на себе халат і вийшов в зал.

 - Чого ти так довго? Я голодна. Тому не стала тебе чекати й замовила суші.  – Фарбована білявка навіть не підняла голову в його сторону, клацаючи, щось в телефоні.

 Марк роздратовано впав на диванчик.

 - Знов ці суші, гамбургери та інша ху*йня.  Коли ми вже нормальну їжу будемо їсти?  Борща якогось хочеться. В мене скоро гастріт буде.

-  Давай сьогодні ввечері в ресторан підемо. – Білявка продовжувала клацати, посміхаючись невідомому співрозмовнику. – Закажєм там.

- Бл*дь, Мілана відірвися хоть на трохи від свого телефону! Я думав може ти звариш якийсь домашній!

  Мілана підняла голівку, її накачані губки презирливо стиснулися:

- Ріл?   Ти чо мене зі  своєю  колишньою кухаркою поплутав? Що ще тобі я должна? Клінінг зробить?   Я не твій персональний стафф, попустись …

Вона зло скочила на ноги.

- Мілана успокойся… - Марк примирливо підняв руки – Я не те хотів сказати..

- Та іди ти… Всьо настроєніє спортив! – Мілана взяла сумочку і демонстративно виляючи задком – вийшла в коридор і гримнула дверима.

  Марк підійшов до стола, відкрив почату пляшку горілки, плеснув в чарку і підійшов до вікна… Сонце останніми променями запалювало верхівки багатоповерхівок  червонясто-помаранчевою загравою.  Як і в той вечір…

  Тоді він теж був так само злий. Ні, ну звичайно, він виписав пі*дюлєй всім, але настрій від цього не поліпшився.  Лохів з нормальним баблом, щоб закрити план не вистачало

  - Ну чого тобі – він визвірився на холодняка.

- Тут один скуф. Вже дістав мене. Каже буде тільки  з босом розмовляти. А клаузєри не хочуть час на нього витрачати. Кажуть там зеро.

Марк навіть не розумів дотепер, чого тоді взяв трубу.

 -  Вчись, малий, це база. – Кинув він «холодняку». – Алло !

- Нарешті.  - Прокрехтав старий голос. – Я вже думав, що крім ваших малолітніх дебілів, ні з ким путнім не поспілкуюся.

 - Слухай, бумер. Тут я зараз закриваю контракт на полтіну штук баксів. Так що часу  не маю. Тільки з поваги до ваших років. Скільки готові інвестувати ?  - Марк не сподівався закрити цей лід. Просто хотілося на комусь зірвати свою злість.

 В телефоні запанувала мовчанка.

 Геморой він може інвестувати, або склероз. Роздратовано подумав Марк. Чо він там дуба дав ?

 - Думаю сотню для початку можу покласти. – Проскрипів старий.

- Нє дєд. Ми серйозна компанія. – Він включив на голосний зв’язок. І жестом підізвав клаузерів  і холодняків.  Хай вчаться у профі.  –  Сотня баксів – це ні про шо. Ми серйозна компанія. В нас мінімальний вход десять штук. Но для вас, так і бить, зроблю виключення — штука баксів.

 Дід мовчав. Марк витримав паузу.  Потрібно показати молодняку мастєрклас.

- Але рєшать потрібно вже. У мене клієнт на іншому проводі. Так що або  ти за дві хвилини находиш штукарь, або вибачай, ти свою можливість заробити втратив.

 Дід зам’явся.

 Ну давай старий пердун…

Старий прохрипів

 - Ні. Мене це не влаштовує. Я сказав сто. Сто тисяч доларів. На початку. Або ми не працюємо…

Серце гучно закалатало …  Трубка ледь не вислизнула з Маркових спітнілих рук… Він присів.

Схоже план вони цього місяця перевиконають. Достроково.