Частина ІІ. Юдея. Плетиво запахів. Розділ 2.1. Морська тиша і солодкий сон кур'єра.
Рим залишився позаду, розчинившись у нічній темряві, зафарбованій загравою портових вогнів Остії. «Альба» впевнено різала хвилі, тримаючи курс на Схід. На палубі царювала тиша, яку порушував лише скрип щогли та глухе гудіння вітру в натягнутому вітрилі. Матроси, стомлені денною працею, спали в трюмі, а на кормі біля стернових весел куняв втомлений керманич.
Це був ідеальний момент. Мій Nāsus, мій вірний навігатор у цьому морі зради та таємниць, чітко вказував напрямок. Єгипетська олія. Той самий запах, що вів мене крізь тіні Палатину, тепер привів мене до корми корабельної надбудови.
Грек-кур’єр, якого я впізнав на причалі, спав, притулившись до масивного каната біля основи щогли. Навіть уві сні його обличчя зберігало вираз напруженої відданості, яку так поважають преторіанці Сейяна. У ньому не було нічого від вільнодумних греків, які заповнили Форум; це був виконавець, гвинтик у механізмі, що тримав Імперію в страху. Його шкіряний плащ був застебнутий на всі ґудзики, але під ним, на поясі, я бачив заповітний скриніум — тубус, де ховалися останні вказівки для Понтія Пілата.
Я причаївся за стосом амфор із гарумом, намагаючись злитися з тінню. Мій ніс, здається, перестав дихати, щоб не видати жодного звуку. Я витягнув із потайної кишені пояса невеликий, гостро заточений бронзовий стилус. Це була не зброя, а інструмент аудитора, але сьогодні вночі він мав стати ключем до таємниць Сейяна.
Кур’єр поворухнувся уві сні, пробурмотів щось грецькою, але не прокинувся. Його солодкий сон був наслідком не лише втоми, а й того, що на «Альбі» його вважали недоторканним. Я обережно, міліметр за міліметром, просував руку до його пояса. Стилус мав підчепити пряжку тубуса, не торкнувшись тіла грека.
Морський бриз раптом змінив напрямок, і запах єгипетської олії посилився, змішуючись із ароматом відкритого моря. Це був запах ризику. Якби він прокинувся зараз, мій шлях закінчився б у Середземному морі, і ніхто б не дізнався, що Марк Валерій Sagax був тут.
Я відчув, як стилус увійшов у вушко пряжки. Один різкий рух — і тубус опиниться в моїх руках. Я застиг, слухаючи його дихання. Рівне. Спокійне. Він навіть не здогадувався, що Закон, який він так зневажав, зараз тягнеться до нього своєю невидимою рукою.
Різкий рух стилусом. Приглушене клацання. Скриніум був у мене. Я миттєво відскочив у тінь, тримаючи тубус у руці. Його вага була незначною, але я знав: усередині — вага Імперії. Гроші, влада, змова.
Кур’єр не прокинувся. Він лише солодше зітхнув, занурюючись у сон про Кесарію, про Ірода та про золоті ауреуси, які він мав доставити. Він навіть не знав, що його місія вже провалена. А я, притискаючи тубус до грудей, відчув, як морська тиша стає моїм спільником. Тепер я мав докази. Тепер я мав зброю. І Рим, який я так любив, отримав шанс на порятунок.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!