Віра у Вогні.
00026
Всесильний Бог скриває обличчя
за ліловим дощем.
Ніби небо плаче і б'ється орлиця
з червоним вогнем.
Кому до нестяме зажадається болі
у днях кращого життя.
Якщо це все, що ти звеш любов'ю
задумайся про свої почуття.
Поганить твоє серце, тіло й душу
лиш злосні думки про світ.
Усе, що таке красиве навіть зі смутку
за замислом Божим услід.
У вірі немає невдачних днів чи грому
тут не тріщить рана.
У вірі любиться усе так по палкому,
як вогонь у кігтях птаха.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯