Гунмен

Розділ 5. Фінал.

До Гунмена в кімнати вривається той самий ворог, який відправив його у минуле. Гунмен вже збирався його знищити проминем гуну, проте ворог зняв з себе маску. Під нею був зістарівшийся друг Гунбоя.

- Стривай! Не стріляй! Я випадково відправив тебе у минуле!

Друг Гунбоя розповів Гунмену все. Як його поглине зло, про перемоги Гунбоя й смерть. Проте найгірше лише починалось. Апштейн не помер остаточно. Тієї сили гуну друга не вистачило. Апштейн відновився й захопив весь світ. Він став Імператором. Друг Гунбоя переховувався десятки років у матусі в підвалі. Одного дня Апштейн його знайшов й побачив, як він сидить й грає в гачі кожний день. Злодій зареготів й пішов ніби з тотальною перемогою. Проте це було маскування. Друг Гунбоя весь цей час створював машину часу. Він відправився в минуле, щоб попросити допомогу у Гунмена й перемогти разом злодія.

Так, ви правильно почули. Ми відправимось назад у майбутнє, щоб заподіяти створенню злої імперії Апштейна.

Гунмен одразу погодився.

- Покінчимо з цим гівнюком!

Заряду вистачило лише відправити Гунмена в майбутнє.

Гунмен опинився на острові й побачив, як Гунбой тримає Апштейна. Гунмен підлетів й відштовхнув їх від проміння гуну друга Гунбоя.

Гунбой не міг повірити своїм очам. Він підбіг й обійняв Гунмена.

- Я сумував за тобою.

- Тому я тут, щоб ти не переставав цього робити.

Вони втрьох атакували Апштейна. Й коли вони мали б перемогти…

З обличчя Апштейна зірвалась маска…

Й під ній був був…

Як ніхто інший…

Анті-гун.

Він повернувся.

Він почав швидко рости. Він став розміром із саму планету.

- Як ж ви набридлі мені! Тремтіть, хробаки, це ваш кінець!

Анті-гун почав заряджати удар анті-гуну.

- Ми маємо всі разом перегунити його! – сказав Гунмен.

- Але в мене більше немає сили гуну! – пояснив Гунбой.

- Позбувся кажеш? Сили гуну не можна позбутись. Вона тече в тобі, поки ти прагнеш гунити. Чи ти перестав гунити?

- Ні. Ніколи.

Гунбой почав сяяти. Сила гуну повернулась.

Це дар – і це його доля.

- І ви також, глядачі прямого етеру тіктоку, який веде друг Гунбоя прихованою камерою в штанях. Ви також здатні до гуну. Кожний, хто вірить, хто хоче мати світле вільне майбутнє – ви всі маєте неймовірну силу. Гуньте й ми перегунемо!

…

…

Гунмен дивиться на Вас.

- … Й ви, читачі, ви також здатні творити мрії. Гуньте. Пронизьте своїм гуном небеса!

Всі. Кожний. Абсолютно вся планета гунила в цей момент. Всі цілились в Анті-гуна. Гунмен, Гунбой й друг Гунбоя тримались за руки й гунили.

- ААААААААААААААААА

- ААААААААААААААААА

- ААААААААААААААААА

Вони пустили промінь гуну одночасно з Анті-гуном. Вони зіткнулись. Промінь Анті-гуна ставав дедалі потужнішим й наближався.

…

Десь далеко звідси. Бердичів.

Дідусь Іван сидів біля віконця й спостерігав за всім цим.

Йому було байдуже. Чи вони переможуть, чи світ буде знищено.

Він всього лише старий нікчемний дід, який нічого не вирішить.

Він глянув одним оком на екран телевізора.

Там були троє героїв. Вони стояли незламно й не думали здаватись.

Дідусь Іван пригадав старі. Свої друзів. Вони були такими ж колись…

Сповнені мріями.

У діда встав.

З його вікна вилетів промінь гуну й влучив в око Анті-гуна.

Це застанило Анті-гуна так, ніби в нього поцілили ультою Аши.

Промінь гуну почав посилюватись й пробив захист Анті-гуна.

- НІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ. ЦЕ НЕМОЖЛИВО!!! МЕНЕ НЕ МОГЛИ ПЕРЕМОГТИ СИЛОЮ ГУНУ!!!

…

- Заждіть… Це не тільки сила гуну. Я відчуваю мрії та надії всіх цих людей…

Анті-гуна розірвало остаточно.

- Ми перемогти! – вигукнув радісно Гунбой.

Проте він перестав радіти, коли побачив, як Гунмен розчиняється в повітрі.

- Схоже мені час повертатись у минуле. – казав Гунмен. – Шкода, що я все це забуду, щоб не руйнувати канон.

- Ні! Не йди! Ти ж загинеш!

- Так, я знаю… Проте, як казала одна людина: «Герої — це не ті, хто не бояться. А ті, хто йдуть вперед навіть коли страшно.»

Гунмен повернувся назад у минуле.

Кінець.