Коли з душі знімають шкіру

Коли з душі знімають шкіру,

Спочатку видих до нуля,

Щоб у невидимім ефірі,

Стали реальністю слова..

Душа звільниться від картини,

Що їй життя намалювало

І стане чиста, як дитинна,

А рештки змиються сльозами.

Легка, прозора і невинна

Без крил полине так високо!

Туди, де сьоме небо видно,

Де справжнє джерело Любові.