Картина четверта: Чемодан, вокзал, Стамбул
Подвір'я Глив. Вася Глива все ще крутиться біля свого мотоцикла, б'ючи по баку гайковим ключем і смалить "Прилуки". З хати виходить Марічка з повним тазіком мокрої білизни.
ВАСЯ: (бачить синів) О, припіздячили! Де чекушка, блядь?! У баті вже тромби відриваються!
МІСЬКО: (урочисто вручає горілку) Тримай, тату. Але то не головне. Мамо! Кидайте ті лахи!
МАРІЧКА: (ставить таз на землю, витирає руки об фартух) Шо ти там волаєш, бику? Знов сусідські вікна побили? Я тебе зара тою мокрою пішвою так відпижджу, шо ти забудеш, як тебе звати!
МІСЬКО: (виймає з кишені кришечку від Живчика і піднімає її до сонця, як магічний артефакт) Ми летимо за кордон! Гаряча путьовка в Турцію! На двох! Виграли!
Зависає мертва тиша, навіть курки на мить замовкли. Вася зупиняється з відкритою чекушкою біля рота. Марічка кліпає очима, намагаючись переварити інформацію.
ВАСЯ: (хрипко) Куда, блядь? В Турцію? На халяву?! Йобаний насос... Та я ж вас, блять, уважать почну.
МАРІЧКА: (раптом хапається за голову, починає бігати по подвір'ю) В Турцію! А в чому ви поїдете?! У вас же труси в горошок, і ті на сраці вже зіцвили! Ви ж нас перед цілим світом опозорите! Боже, діти за границю їдуть, а в хаті ні копійки!
ГРІША: Мамо, не кіпішуйте, там всьо включено!
МАРІЧКА: Я тобі дам включено! Я знаю ту їхню заграницю! Там ніхто дурно і борщу не наллє! Ану бігом в хату, я вам зараз сумку зберу!
Всі забігають до хати. На столі з'являється велика картата базарна сумка кравчучка з якою у 90-х Вася їздив продавати пів-держави сусідам полякам. Марічка починає метатися по кімнаті, скидаючи туди речі з абсолютно незбагненною, але залізною сільською логікою.
МАРІЧКА: Так... Значить... (кидає в сумку здоровенний овечий кожух) Оце візьмете!
МІСЬКО: Мамо, нахуя нам кожух?! Там Африка майже, там жара!
МАРІЧКА: Стули пельку! Ти знаєш, яка там вночі погода?! А як протяг в літаку?! Змерзнеш в нирки, будеш потім сцяти кров'ю, а в мене грошей на аптеку нема! Кожух берете і не спорь з мамою!
ГРІША: (дістає з шафи леопардові плавки) А я оце візьму. Там же ж море. Буду як Ален Делон.
МАРІЧКА: (відпихає його) Альон Гандон ти а не Ален Делон! Давай сюди! Тепер їжа! Хтозна, чим вони там годують, може, жабами якимись, чи собаками. (пакує на дно сумки) Отут три кільця ковбаси, шмат сала, цибуля, банка огірків, хліба дві буханки, хрін, шпондер, єйці зара зварю і пляшка горілки.
ВАСЯ: (заглядає в хату з порогу) Марічка, ти їм ше мішок картошки дай, хай там посадять на пляжі! (Регоче)
МАРІЧКА: Вася, закрий рот і йди крути свої гайки! (до синів) Так, всьо! Кожух є, плавки є, сало є. Образок Матері Божої я вам в бокову кишеню запхала, шоб вас там ті бусурмани не зурочили.
МІСЬКО: (закидає важку картату сумку на плече) Ну всьо. Прощайте. Вернемся з магнітіками.
Брати виходять з хати під "Пісню про рушник".
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!