Місько, Гріша і Турція

Місько і Гріша прибули до двірцевого палацу без пригод, їм просто пощастило, що в тролейбус не зайшли контролери. Гріша усю дорогу залипав на красу Львова у вікно, а Міська більше цікавили інші краєвиди які сиділи навпроти...

З дверей старого, пошарпаного тролейбуса вивалюються наші братюнчики. Тролейбус із шипінням закриває двері й від'їжджає. Гріша стоїть як вкопаний, задерши голову вгору, дивлячись на величне скляне склепіння вокзалу.

МІСЬКО: (Облизує губи, проводжаючи поглядом дівчину, яка вийшла разом з ними) Оце я розумію, архітектура... Ти бачив, Гріша, які там барельєфи? Аж кожух загортається. От би таку в Турцію по путівці, я б їй показав... свій безлімітний "Живчик".

ГРІША: (Не відриваючи погляду від фасаду вокзалу, замріяно) Місько... ти подиви яка ліпнина. Які арки. Це ж якесь циганське рококо, Місько! Воно як в кіно. Я тут як Бред Піт, тілько в кирзаках.

МІСЬКО: (Дає Гріші легкого потиличника) Який Піт, дурбецало? Ти тут в одним плавках гасаєш, а я у кожуху бо він у кравчучку не вліз! То у мене Піт але без Бреда! Нам до столиці треба, а ми ще навіть гроші з шайтан-машини не дістали. Ходімо до того банкомату, поки в мене мамин шпондер на сонці не впрів.

Вони підходять до ряду банкоматів біля входу. Місько стає в позу мисливця перед здобиччю. Дістає з внутрішньої кишені кожуха пом'яту, засмальцьовану картку Приватбанку

МІСЬКО: Так... Зараз ми цю бляшанку роздоїмо. (Вставляє картку. Банкомат блимає і видає стандартний звук. На екрані з'являється вибір мови) "Оберіть мову". О, диви, Гріша, він ще й вимахується! Яку йому мову обрати?

ГРІША: (Заглядає через плече Міська, схиливши голову) Натискай "Інгліш", Місько! Ми ж міжнародна єліта тепер. Треба звикати до закордону. В Турції всі по-інглішськи балакають, я в серіалах бачив які з бабою дивився!

МІСЬКО: (Тицяє брудним пальцем у кнопку "English") Ану, спік інґліш, курва. (Екран змінюється: "Enter PIN") Ентер пін... Пін... Який в мене пін, Гріша?

ГРІША: А я їбу? То ж твоя карточка. Може, рік народження мами?

МІСЬКО: Я не помню рік народження мами, я її вітаю, коли баба Галя дзвонить і нагадує! Чекай... (Напружує лоба, аж вени виступають) Я ставив щось надійне. Щось, що жоден хакер з Пентагону не взламає... Чи вони хаскі називаються? Нє, хаскі то репер... Так, курва, я не про то думаю! О! Рік заснування Стрийського пивзаводу! (Швидко вводить цифри 1878. Банкомат радісно пікає) Скільки знімаєм?

ГРІША: Бери дві тисячі! Ми ж в дюті-фрі ще маємо зайти. Я чув, там духи даром роздають, якщо ти з путівкою!

МІСЬКО: Гріша, який тобі прикол з тих духів якщо в тебе дезік прострочився, а ти його відкрив один раз на дискотеку?

ГРІША: Бо воно на халяву, а що на халяву - то тре брати

МІСЬКО: (Знімає гроші, банкомат випльовує купюри. Місько ховає їх у внутрішню кишеню кожуха, прямо на голе тіло) Все, філки маєм. Тепер до каси. За мною, Бред Піт хуїв.

Вони заходять у головний зал вокзалу. Йдуть до кас. Люди навколо розступаються: хтось із жахом, хтось хреститься, хтось із захопленням знімає їх на телефон. Гріша гордо крокує в плавках, Місько гуркоче кравчучкою. Підходять до віконечка каси. За склом сидить втомлена жінка середніх літ з начосом - КАСИРКА ЛЮБА

МІСЬКО: (Нахиляється до самого віконечка, дихаючи перегаром і абсолютною впевненістю) Слава Йсу! Пані, нам би дві білєти на Київ. На самий ліпший і бистрий поїзд.

КАСИРКА ЛЮБА: (Не піднімаючи очей від монітора, механічно) На сьогодні є тільки плацкарт у 143-му. Боковушки біля туалету влаштовують? (Піднімає очі, бачить голий торс Міська в кожусі і Грішу в леопардах на задньому фоні. У неї відвисає щелепа, рука завмирає над клавіатурою) Матінко Божа... Ви з якого дурдому втекли? Чоловіче, ви б хоч сором прикрили! Тут же діти ходять!

ГРІША: (Ображено висувається з-за Міська) Пані, ви не понімаєте нічого в сучасних трендах! Це аквадинаміка! Ми летимо в Турцію від "Живчика". Я маю бути готовий стрибнути в Гейське море в любу секунду!

МІСЬКО: (Б'є кулаком по підвіконнику каси, нависаючи над віконцем) Не слухайте його, пані, він контужений красою Львова. Дайте ті боковушки! Біля туалету це навіть плюс, далеко бігати не треба, як мамина ковбаса не прийметься. І постіль! Дві постелі, але щоб чисті і в кульочках були запаковані. Ми хлопи акуратні і ґонорові! Я в дитинстві на Світязь їздив то було у кульочках!

КАСИРКА ЛЮБА: (Тремтячими руками друкує квитки, косячись на них як на маніяків) З вас сімсот сорок гривень... І тримайте свого друга подалі від ліній електропередач, а взагалі раджу вам на Кульпарків їхати а не в Київ.

ГРІША: А скілько на Кульпарків коштує?

КАСИРКА ЛЮБА: (Фейспалм. Або по нашому "Боже, яке кончене")

Місько відраховує гроші, бере квитки і тріумфально піднімає їх над головою, ніби виграв кубок Ліги Чемпіонів.

МІСЬКО: Гріша! Шлях на столицю відкритий! Заряджай кравчучку, йдемо шукати наш вагон! Будемо робити вітер!

ГРІША: Ні! Тільки не вітер! Він у тебе такий мов з Херосіми надуло, ти усіх своїм вітром потруєш нахуй у тому вагоні!

Місько різко розвертається на п'ятах, ледь не збиваючи кравчучкою якогось інтеліґентного дідка. Гріша посилає ошелешеній Касирці Любі повітряний поцілунок та крутячи дупою вліво-вправо крокує за Міськом. Вони рушають до перонів, залишаючи за собою легкий запах перегару і непереборної свободи. Світло на сцені плавно гасне, у темряві грає синтезаторне Мі-Ля-До#-Ля перед оголошенням потягу