Там, де цвітуть кульбаби
Я йшла тихенько лугом, а він, ніби маленька Галактика, сяяв кульбабами. Вони схожи на сонечкі, і кожен раз, коли я іх бачу, у моєму серці підіймається захоплення... Іноді достатньо побачити щось невелике навколо себе, щоб зрозуміти у якому чарівному світі ми живемо. Не обов'язково дивитися далеко: Ви також є чудо! Складність механізмів нашого тіла просто вражає. Я думаю, що Всесвіт (Бог/ Розумний початок світобудови) не став би робити сходи в нікуди. Ми десь по причині, але з часом забуваємо, що ми короновані. І під впливом обставин не пам'ятаємо, що в нас є життя. Навіть якщо поки що ви далеко від вашої життєвої мети, робити те, що вам подобається, що підказує вам робити ваше серденько, бо саме з таких маленьких радостей складається життя.
А я роблю крок у середину Галактики яскраво-жовтих сонечок, бачу блакитне небо так близько, що здається протягнеш руку і торкнешся його. Я щаслива )
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!