Частина мене

Мене звати Міла, мені шість років, і я дуже люблю свою маму. Мама каже, що я її маленька квіточка. У нас вдома є правила: не можна розкидати іграшки та дозволяти гостям сумувати. Бо коли їжі сумно — вона стає твердою і несмачною. Тому я дуже стараюся: приношу гостям свої ляльки і розважаю їх перед вечерею. Але моя старша сестра Аня чомусь постійно плаче, забирає мене з дому і каже, що наші батьки — монстри. Вона нічого не розуміє! Батьки хороші, вони просто люблять, коли гості посміхаються. Сьогодні тато привів одну тітоньку. Я покажу їй свій рожевий бантик, і ми станемо найкращими друзями. А потім ми її з’їмо. Це ж так добре, правда?