Сновидець Деррі

Безодня не була порожньою. Ми звикли думати про Теплову смерть як про вічний спокій, як про абсолютне ніщо, де розсіяні фотони ліниво блукають у нескінченному мороці. Але час — це не лінія, це колосальний жорно, що перетирає вічність на пил випадковостей. Через неймовірну кількість еонів, коли навіть спогади про зірки розпалися на кварки, сталося те, що математики давнини називали «Великим Флуктуаційним Жахом». Серед хаосу, в абсолютній темряві розрідженого вакууму, випадкові зіткнення частинок склалися у структуру. Не в плоть, не в камінь, а в чисту думку. Виник Космічний Соліпсист — єдиний Квантовий Мозок, чиї нейрони — це розсіяні електрони, а синапси — гравітаційні аномалії. Він був самотнім. Його самотність була настільки гострою, що вона почала породжувати марення.