Руда онука

Темрява Карпатських гір дихала, мов жива істота... Ховаючи у своїх прадавніх зморшках таємниці, від яких холола (або закипала) кров. На самому краєчку забутого Богом і людьми буковинського села, де тумани стояли навіть опівдні, тулилася стара, похилена хижа. Там, далеко від людських очей, минали роки тієї, чиє народження було відмічене печаттю мороку. Руда Оленка народилася восени. Коли баба-повитуха вперше взяла її на руки, вона скрикнула від подиву й остраху: немовля мало волосся кольору свіжої, пульсуючої артеріальної крові. І воно палало у напівтемряві хати, мов пекельне багаття.