IX. Максимко
- Сподіваюся, ви без нас не нудьгували. - Олег і Максим підсіли за столик.
- Звісно ні. - Відповіла Галина.
- Я радий. - Широко посміхаючись, як і колись раніше, вимовив він.
- У цей момент до столика підійшли двоє офіціантів і принесли вишуканий обід.
Олег відкрив пляшку шампанського.
- За зустріч!
...Безтурботно минав час. Дорослі весело розмовляли. А Максимка уважно вдивлявся в кожного з них, не перестаючи наминати свій улюблений йогурт. У дитячій маленькій голівці народжувався дуже навіть дорослий план. Його погляд був прикутий до тітки Іри. Він вслухався в її слова, вдивлявся в риси обличчя. Так! Для неї він відведе дуже важливу в його житті роль. Ну що ж, час діяти!
Хлопчик несміло зіскочив зі стільця, підійшов до жінки і взяв її за руку.
- Тітонько Іро, - він пильно подивився в її очі, - ходімо, скупаємося, будь ласка.
Ірина розгубилася від несподіванки, подивилася на Олега, той спокійно посміхнувся.
- А тато піде з нами?
- Ні, тато не любить моря. Напевно, він не вміє плавати.
- Ну, вже ні, я з вами!
- Тоді - наздоганяйте! - Максимка з усіх ніг побіг до моря, а слідом за ним Олег та Ірина. Пізніше, не поспішаючи, підійшла Галина.
- Ну, ось ти й попався! - Над самою хвилею Максим був підхоплений сильними батьківськими руками.
- Постав на місце, я сьогодні ще скупатися хочу.
- Бачиш, який ти? - Олег відпустив малюка, і той весело побіг уздовж хвиль, покриваючись бризками води.
- Ну що, може, поплаваємо, як колись, у юності?
- А хлопчик?
- За ним нагляне Галя.
- Тоді, я згодна.
Двоє, все ще молодих людей, попрямували до каменів, які, вишикувавшись шеренгою, йшли в море.
Ірина зняла з себе сукню, поставила на камені капелюх. Олег оглянув її з ніг до голови й усміхнувся. Як давно він мріяв знову побачити її тіло: стрункі ноги, тонку талію, пишні груди...
- Що? - здивовано запитала Ірина.
- Нічого. Просто... ти чарівна.
- Невже? - Вона посміхнулася і пірнула під воду.
Олег кинувся їй навздогін.
Коли вони виринули, їхні губи зливалися в палкому поцілунку. Обійми були пристрасними й бажаними.
- Стій, на нас же дивляться.
- Вибач, не втримався.
Максимка підійшов до тітки.
- Ти, чому не купаєшся?
- Я не хочу.
- Тоді навіщо ти нас сюди привів?
- Тьотя Галя, мені просто мама потрібна.
Він обійняв руками її ноги, і вони дружно дивилися на двох дорослих і дуже близьких їм людей.
Вони ж, напевно, і не здогадувалися, що ця маленька людина дарує їм новий шанс на любов.
2005 рік.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!