Стрибок без наміру

Повість про світ, де магія — це квантова топологія, а «нагваль» — не містичний титул, а небезпечна державна професія. ...Віктор прокинувся від того, що його ліве око бачило кухню, а праве — околиці Сатурна. Це був поганий знак. Це означало, що «збірка» знову поповзла. Він намацав на тумбочці важкі окуляри з димчастим склом, начепив їх і світ нарешті набув єдиної, хоч і похмурої форми. На кухні гудів старий сепаратор «Козирев-4», викачуючи з повітря надлишки реліктового випромінювання. — Знову розфокусування? — спитав Костя, не відриваючись від «Вісника прикладної нагвалістики». Костя був молодшим спеціалістом, «сновидцем» третього розряду. Він ще вірив, що світ можна змінити за допомогою чистого наміру...