І палає же світ між трьома ‘’ворогами’’

На світовій шахівниці, де хмари суворі

Зійшлися три сили на кревній горі

Три хижаки, три великих ментали

Що карту земну на шматки розірвали

Вгорі, над усім, де палають зірки

Орел розправляє крила стрімкі

Він бачить весь світ як свій власний політ

Диктує закони, тримає зеніт

В його пазурах — і свобода, і сталь

Він дивиться зверхньо у західну даль

І каже: «Мій простір — від краю до краю

Я правила гри для планет вибираю»

А знизу, де пуща і вічна зима

Ведмідь прокидається. Сну вже нема

Він важко ступає, ламає хребти

Для нього кордони — це прагнення йти

Він гаркає люто, піднявши свій спис

Для нього весь світ — це засніжений ліс

«Я силу тримаю, я кригу ламлю

Своє заберу, і чуже загарбаю!»

А третій — у затінку, де тишина

Де зріє шовкова й міцна дивина

Панда сидить, не спішить на таран

Він тихо плете свій міцний океан

Він м’яко ступає, рахує роки

Купує заводи, порти і шовки

Він каже: «Поки ви воюєте в кров

Я тихо заберу і стіл, і покров

Час — мій союзник, і спокій — мій щит

Я лагідно, з усміхом, викуплю світ»

І так вони ділять: Орел із висот

Ведмідь через силу й ламання засов

А Панда — крізь хитрість і золото днів

Ведуть цей запеклий, тривалий двобій

Та поміж фігур цих, де стислися межі

Вже крешуть іскри, палають пожежі

Ті землі, що стались розмінним щитом

Спливають сльозами, вогнем і хрестом

Там рушаться долі, там попіл і дим —

Бо страшно опинитись між трьох цих голів

Поки гіганти ведуть свій танок

Для менших країн це кривавий урок:

У грі, де панують Орел, Панда й Ведмідь

Земля під ногами малих вже горить…