ТІНЬ БЕЗДОГАННОСТІ

Аркхемські тумани здавалися прозорим киселем порівняно з маревом, що огортало Сільвер-Маут — місто, якого не було на жодній карті Нової Англії, але куди вела покручена колія моєї пам'яті. Я прибув туди в пошуках брата. Сільвер-Маут зустрів мене надприродною чистотою. Вулиці, викладені білим каменем, сяяли під невидимим сонцем; жодного опалого листка, жодної тріщини на фасадах вікторіанських будинків. Але щось було не так. Геометрія дахів здавалася ледь зміщеною, наче простір тут вигинали невидимі масивні руки. Мешканці були втіленням досконалості. Їхня шкіра не мала вад, їхні рухи були плавними, як у професійних танцюристів, а очі — глибокими й ясними. Проте в цих очах не було «вчора». Я зустрів жінку, чиє обличчя нагадувало втрачену кохану мого друга...