Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / #місто (139)

...в поезії тебе ми не чекали

- ...в поезії тебе ми не чекали... -

сказала муза, явлена в імлі,

всміхнулася очима за вуаллю...

забула рукавички на столі.

- ...ах! пані, вибачте, Ви ось, забули... -

і білі рукавички я схопив,

за нею вибіг в лабіринти вулиць,

гукав її...мій гук по місту плив.

і знов я у самотність повертаю.

штовхаюся, вдивляюся в людей,

матерію тонку в руці стискаю

і притискаю злегка до грудей.

...поки ж я вдома все це накапарив,

ті рукавички щезли... - мабудь марив...

...

Ем Скитаній

Невідоме місто

Там, де здригаються стіни,

Гучно, та дзвінко, та тихо;

Зверху й на гострих пригір’ях

Ходить страшний повелитель.

Велич його- про розлуку,

Слово, одвіччям знетямлене;

Тихі, віддалені муки,

Звуком світлини пошарпані.

Десь там і стіни заплакали,

І затремтіли, й збудилися;

Спогади ті перелякані

Та й з-під завалів дивилися.

Там повелитель прорік

Про часоплин невблаганний.

Янгол, що був там, утік,

Глянувши в вікна востаннє.

Там, де мовчить людна більшість,

Світ застосовує силу.

Всі мої думи та вірші

Заживо там погоріли.

Я туди не повертатиму,

Не витрачатиму сили.

Мала б думки рятувати я,

Та, далебі, не судилось...

(липень 2023 р.)

...

Віршотвориця

Місто і день

Місяць лукаво вдивляється в постаті стін -

вікна тремтять і блищать в його сяйві.

Автор будинків сказав у минулому їм

мовчки дивитись крізь промені-пальці.

Десь за туманами стежкою лине ріка,

ліс запускає в пітьму шепіт листя,

гамірне місто, спотворене днем у слідах

спить в ліхтарях і тихенько іскриться.

Темінь повстала, закутала стіни у тінь,

звірі сталеві забрались з асфальту.

Місто дрімає, допоки висить в самоті

мертве обличчя, припудрене фальшем.

Велетень спить: задурманений, втомлений днем.

Погляд з-під вікон цілується з снами.

Лінії мрій розтеклись по дорогах, як мед -

вмила бруківка запечені рани.

Ніч зафарбовує жовте світило у дим,

жертву не втримати - сонце втікає...

Що буде з містом, як промені кігтем чіпким

вікон торкнуться, на скельці розтануть?

Велетень встане. Метал загуде у руках,

звірі заповнять собою дороги.

Демонів тих, що лежали на сонних плечах

шапки будівель тримати не в змозі.

Сила людей розтечеться від ніг до легень,

тиск по судинах ударить під ребра.

Шлях затромбується виром думок та ідей:

вижити - вмерти... Для міста проблема.

Поки що спить. Домовину готує йому

день, що у променях жовтих розлився.

Велетень з цегли й металу незламний в бою,

кров'ю нічною у повні напившись.

Брязнули струни. Тролейбус прорізав пітьму,

з краю блакиті прорвалося сонце.

Місто і день знов почали предвічну війну,

виграти в ній так ніхто і не зможе...

(Травень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Я гуляю містом

Я гуляю біля дома

Вулицями міста

Неквапливо та свідомо –

Я ж ходжу навмисно…

Походжаю я неспішно,

Бо чоло вже сиве.

Жіночки ж стрункі та пишні,

Ще й які красиві!

Я дивлюся не на кожну…

Он гарненька дама!

Та торкатися ж не можна –

Тільки споглядаймо.

Багатію я думками,

Думаю досхочу.

Слідкувати ж за жінками

Не встигають очі…

...

Сергій Кузнєцов

Скрипаль на даху /Присвячено Харкову - Місту-Герою/

Скрипаль на даху*, розкажи, про що співають тобі небеса?

Що ти бачиш зверху? Чим тебе приваблює це місто?

Твоя мелодія почуттів - у дощах жива сльоза,

Наповнює живим теплом усіх, чиї почуття чисті...

Тебе чують закохані, луною повторюють цей мотив,

Переливи та відблиски тих почуттів, що воскресив ти завзято...

Бачиш, хтось поспішає кудись? Їм, на жаль, звук фальшивий...

Та й погода для них у всьому і завжди винна, проклята...

А коли всьому цьому хороводі життя... завмерти на мить...

Неосяжне небо нашіпче посмішки зірок і світлі ритми.

Ти знаєш, скрипаль, у тебе тепер є випадковий двійник.

Він грає твої мелодії, але в якійсь своїй палітрі...

Ти божевільний щасливець, твій світ у всіх на очах,

Але ж ніхто не замінить тобі ні скрипку, ні небо....

Навряд чи хтось зізнається чесно "я так теж зіграю душею в дощах"...

...Пластмасовим складно, коли їхні орієнтири - "видовищ і хліба"...

А ти вільний творець, ти живий, і тобі бути дано,

Твій світ дивовижний, світлий, теплий та чистий...

Мелодія ллється із серця в серця, ласкаво та легко,

Вірою у кохання в океані людей створює свою пристань...

Скрипаль на даху, розкажи про що співають тобі небеса?

Чим тобі зверху бачаться всі ці люди, і в їхніх ритмах місто?

Твоєї мелодії почуттів вторить живого дощу сльоза,

Наповнює живим теплом усіх, чиї почуття чисті...

~квітень•2021~

Відеокліп з моєю декламацією можно послухати у вкладці Буктрейлер

*«Скрипаль на даху» — бронзова скульптура скрипаля в Харкові, за задумом авторів, присвячена творчому потенціалу міста. Відкрита 18 квітня 2003 року, розташована на площі Конституції, 18/2, на розі даху будівлі. Робота скульптора Сейфаддіна Гурбанова. Прототипом скульптури ймовірно є альтист Юрій Башмет.

У листопаді 2016 року знамениту скульптуру демонтували із будівлі. Вулиця ніби осиротіла. Незвично було дивитися на порожній дах, адже скрипаля встигли полюбити усі харків'яни та гості міста. На сесії вимагали повернути скульптуру на колишнє місце, але для неї вже підшукали новий будинок – офісно-торгівельний центр на вулиці Сумській. Пам'ятник пообіцяли відновити. За виділені мерією гроші автор скульптури Сейфаддін Гурбанов створив другого скрипаля, котрий є повною копією першого. 15 березня 2017 року триметровий бронзовий монумент було встановлено на колишньому місці. ...Щоправда, тепер у Харкові живуть два брати-близнюки, два скрипалі:)

Задуманий як символ творчості, як образ усіх талановитих людей Харкова, "Скрипаль на даху" уособлює також музику кохання. Адже за легендою один талановитий юнак, студент консерваторії, закохався в прекрасну дівчину. Щоб розповісти про свої почуття та підкорити серце коханої, він, ризикуючи життям, піднявся на дах і на все місто зіграв для неї мелодію кохання. Ця музика продовжує звучати і до сьогодні. Не вірите? Спробуйте прислухатись. Тільки пам'ятайте: почути її може лише той, хто здатний на справжні почуття:)

...

Lexa T. Kuro

Спалахи міста

В повітрі передмова зими.

Плівку минулого оцифровує ракурс вулиці,

Де бруківка відбиває сирени, і галасливі потоки людей,

Неспішно проходять скверами і сірими площами.

Вітер схиляє дощ до твого вікна,

І шквалом сполохує схлипи брудної маркізи,

І знову скрадаючись воркітливим міським карнизом

Кидається струшувати листя дерев,

Із жахливою рвучкістю звіра та його натхненням.

Виглядаєш з вікна.

Твій погляд, нагадує про мою васальну залежність,

І я, сприймаю, як даність, що ти і твоя поява,

Твоя театральність, манера тримати себе в руках,

Лиш доповнює з вулиці столітній фасад з маскаронами,

Як до прикладу парк нав’язує іншу розмову

Пропонуючи ковану лаву

Для твоїх зап’ясть, і для твоєї гри

Мізансцену з пам’ятниками та алеями

Для можливої післямови твоїх слідів.

Місто живе плакатами,

Вдихає фігури закутані осінню у плащі

Строкатими крамницями та кафетеріями,

Ставши листівкою якій бракує дощів

На зворотному боці твоєї самотності та меланхолії.

Його лабіринтами ходить, блукаючи молодість,

Шурхочуть розкидані стоси чернеток і любовні сни

Розквітають та гинуть, неначе на плівці старі манекени

Прибираються для нових вітрин, забираючи спалах

Завжди неповторної осені.

12.11.2023

...

Володимир Каразуб

Львівська осінь

Львівська осінь

вхопила за горло

горілим листям.

Я спробував

наздогнати вітер,

а він на Високому Замку

ділиться враженнями,

обпікаючи вуста закоханим

холодними поцілунками.

Так тихо стало у місті,

наче голуби відлетіли.

І заплакав дощ,

послизнувшись на лезі

бруківки.

...

Назар Скалюк (Марко Войт)

Знаєш...

Знаєш, ти можеш вірити в що завгодно,

Читати до біса усяку-всячину

Книг: романів, поезій, повістей,

Додатися краплею до повноводної

Ріки свого міста. Гарчати від злості,

Чи, знаєш, мурликати від любові

Усе, що збувається, тільки відтворює

Те, що колись відбувалося, словом,

Тебе обпікатиме сонце – ізмами,

Усілякими гіпер-, пост- чи мета-

Бог-зна якими хилитиме течіями,

Глибинами, хвилями незрозумілими.

Твоє покоління. А далі вже іншим

Знову по краплі прийдеться спити

Участь, сенси свого народження,

Збирати або розкидати каміння,

А потім померти. А потім воскреснути.

Знаєш...

15.10.2022

...

Володимир Каразуб

Ріка

Іди під міст де шум автомобілів зливається у шум ріки,

І шумовиння вод стрімкими берегами

Твою задуму тягне в далечінь,

Немов здирає шкірку помаранчі

Твоєї спілої самотності. Я йду

З розхристаною книгою на серці

Старого міста, видавництва болю

І там тріпочуть сторінки птахами

Слова людей покинутих колись.

Можливо, там в міськім убранстві вулиць

У парках, скверах – шелестом куліс

Збігає час у сценах лицемірства,

І лиш коли пірнаючи під міст

Ріка тебе піймає в тінь мережі

В холодні води між отим «колись»

І сьогоденням, що пливе шумливим

Потоком нерозплутаних «але ж»...

04.04.2023

...

Володимир Каразуб
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Привіт, Аркуш і талановита спільното!Аліса Корж
20.05.2024
Всім привіт! Раз вже вирішила вести тут блог, то треба, мабуть, представитись) Мене звуть Аліса і я ... Детальніше
А у нас перший учасникКнигоманія
19.05.2024
У конкурсі "Любов, смерть і некроманти" з'явився перший затверджений учасник. Чому тільки один? Спра ... Детальніше
Ілюстрації до прологуЄва Лук'янова
15.05.2024
Привіт усім! В минулому блозі обіцяла зробити візуалізацію до прологу моєї нової книги "Коли сонце н ... Детальніше
Чорничні ночі Leila Holden
21.05.2024
Хочу запросити вас до чату «Чорничні ночі». Даний чат присвячений авторам, які пишуть на тему ЛГБТ Ц ... Детальніше
Про романтику 😉Аркуш
20.05.2024

А як у вас з романтикою в непрофільних творах? 😉

... Детальніше
Квантове вгадуняткоЯрина Мартин
23.12.2023
Текстів на Квантовій Україні щось мало, сподіваюся це зміниться, а поки решта авторів дописують, щоб ... Детальніше
На Аркуші вже:
10962читачів
125334коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: