Солодкий Цукор

— Ти жінка! — вирвалося в нього. — Ого, а ти спостережливий, — хмикнула незнайомка, окинувши його оцінюючим поглядом. Принц намагався підвестися, але мотузка не пускала. — Слухай, я тобі вдячний за порятунок, але може вже розв’яжеш? Мотузки тут явно зайві. — Ні, — спокійно відповіла вона. — Ще не вирішила, що робити з таким трофеєм. — Трофеєм?! — обурився Едвард. — Я, між іншим, спадкоємець престолу! — Це я якраз добре знаю, пане Цукор. — враз насупилася дівчина. Різко смикнувши за мотузку, вона змусила принца підвестися і підійти ближче.  — Хто ти така? — прошепотів він, ніби зачарований її темними очима. — Та, хто врятувала тобі життя, — хитро всміхнулася вона. — І та, хто вирішить, що з цим життям робити далі. Час сплатити борги, Цукорику.