ПОЗАМЕЖЖЯ

I. Тінь, що впала на Іп У вологому, просякнутому сіллю повітрі портового міста Іп світ ділився на тих, хто боявся ночі, і тих, хто знав, чому її слід боятися. Я належав до останніх. Моя практика як лікаря в цьому забутому Богом місці звела мене з Бальтазаром — котом, чия шерсть мала колір розрідженої сажі, а очі — відтінок нечестивого бурштину. Він не належав нікому. Він просто з’являвся. Перший випадок стався з капітаном Маршем: Бальтазар сів на його підвіконня за годину до того, як старе серце капітана спинилося серед розкиданих навігаційних карт. II. Сибілла в котячій подобі Містяни шепотілися, що кіт відчуває сморід розкладу ще до того, як смерть торкнеться плоті...