Петля Валевського. Старе Коріння.

Грудень 2026 року в Києві видався неприродно теплим. Туман, густий і жовтавий, наче випари старого болота, заповнив вулиці Подолу, приглушуючи звуки автівок та сирен. Марк, молодий реставратор, працював у підвалі одного з будинків на вулиці Сагайдачного. Його завданням було розчистити фундамент від нашарувань століть. Під шаром бетону він знайшов замуровану нішу, а в ній — оббиту шкірою скриньку з датою «1886» та запечатаний сургучем щоденник. Гортаючи пожовклі сторінки, Марк відчув, як потилицею пробіг холодок. Автор, аптекар на прізвище Валевський, описував «велику блідість», що охопила місто у 19-ому столітті. Він писав не про хворобу, а про «геометричні спотворення» ...