Лялька з Лонг-Екра

Це була епоха найкращих облич. Це була епоха найгірших облич.... У туманному лондонському за вулку, де кіптява від камінів змішувалася з випарами людського марнославства, височіла похмура кам’яниця містера Скельпеля — «Майстерня тілесного оновлення». Містер Скельпель був чоловіком гострим, як його інструментарій, і холодним, як мармурова стільниця в його кабінеті. Він не просто оперував; він перекроював долі, наче старий кравець, що намагається перетворити поношений сукняний жилет на шовковий камзол. Того вечора до нього завітала леді Кларісса — дама настільки поважного віку, що навіть її зморшки мали власну історію, яку вони пошепки розповідали кожному зустрічному. — Докторе, — промовила вона, і її голос проривався крізь шари пудри, як вітер крізь руїни абатства...