Держава у смартфоні.

Ідея непогана, майбутнє за технологіями, але казочка. Президент жінка - це давно обговорюється, з кандидатками - проблема)))

А хіба президенти правлять?

Оповідання більше скидається на переказ тексту ніж на власне оповідання. Є багато моментів, які хотілося б розглянути детальніше: процес створення додатку, більше зусиль на подолання перешкод (а їх думаю було б не мало), глибше описати любовну лінію та почуття героїні. Зараз все якось лежить на поверхні, іможливо саме через це долю героїні я зовсім не перейнялася.

Вітаю, авторе! Дочитавши твір, я подумала, що ж це таке було. Проте, якщо автор присвятить цьому творові більше часу, то з цього може вийти щось добре. Особисто мені не сподобалося бачення світу головної героїні(?), воно надто утопічне, враховуючи те, що система влади там така ж як і в сучасній Україні. Це був перший пункт. По-друге, опис подій ведеться певно за ~2024 рік, що не зовсім співпадає з темою конкурсу (хіба що, якщо Ваш Зеленський лишився на 2 строк), тоді хотілось би більше дізнатися про навколишнє середовище і те як гра впливає на підсвідомість людей. Певна, що багато хто повів би себе мінімум не чемно, отримавши владу в руки. По-третє, погана редакція, русизми і одруківки, але це можна змінити, тому бажаю автору натхнення і сил !

Дякую за конструктив. Визнаю недопрацювання.

Не сподобалось з першого абзацу. Я не прихильниця влади, яка "особисто перевіряє " (вже бачила наслідки порожніх обіцянок "взято під особистий контроль " ). При грамотному керівництві відпадає бажання особисто "всьо парєшать ". Бажаю країні іншого майбутнього. Далі почала читати, і можу лише приєднатися до коментарів, котрі відмічали стиль оповіді як твір у школі.

Ідея перспективна. Реалізація підводить. Це більше описова розповідь\проговорення, ніж динамічна, з прикладами й сценами, оповідь. "Через пів року країна почала ознайомлюватися з грою" - по суті, можна розпочати текст і звідси. Одразу є зав'язка. Без зайвих прологів і т. д. І далі вже розвивати сюжет: що пішло так, що не так, чому та хто заважав, які вжили заходи та чому таки все вдалося у фіналі. Заодно додати хайтековості. Любовна лінія, певно, не обов'язкова. Можна й позбавитися політичної прив'язки: ви ж пишете про майбутнє через 10+ років, там навіть за умови двох термінів підряд нинішнього гаранта - президентом буде вже інша особа. Тому теперішній відсоток його присутності в тексті дещо невиправданий, адже це (його каденція), як не крути, стосується минулого - тобто 2020-х, тобто прологу\передісторії. Мій коментар - це не негатив, а думки збоку. Пропрацюйте ідею і все у вас вийде ;)

Дякую.

Даруйте, авторе, але не вірю. У принципі, утопія - мій жанр, але у вас вийшла радше казка. Оповідач у творі змінюється так спонтанно, що спробуй услідкуй, із чиєї позиції іде розповідь і коли вона встигла перемкнутися: Артур-Марина-знов Артур-Андрій-знов Марина. Оповідання - занадто короткий жанр, щоби змінювати оповідачів, хіба що цього вимагає сюжет. Тут же стратегія оповіді радше стихійна, ніж продумана. Герої. Їх тут немає. Є ролі, які вони миконують, але не живі люди (окрім хіба епізодів романтичного характеру, але тут аони не сюжетотворчі). І останнє і найважливіше. Ваша ідеальна держава якимось дивним чином оминула одні з найбільших перешкод для того, щоби стати насправді правовою - проблему людську, а не помилку правового устрою - кумівство і хабарництво, які процвітають навіть тепер! Даруйте, але якщо навіть війна не пробудила в деяких людях совість, то куди вже грі у смартфоні?

Гарна історія. Ще й романтична лінія прослідковується. Дійсно, все починається з нас, бо кожен громадянин України- президент своєї держави. Слава Україні!

Дякую.

Це ж треба було в одному творі поєднати стільки всього мною особисто ненависного! (Недо)президент-герой; романтична історія, що веде в нікуди й ніяк не реалізується в кінці твору (для чого було взагалі її туди тулити?!); історія Попелюшки, що стає королевою (добре, що хоч з освітою); вся та наївна віра в "усі ми - президенти"; стиль написання, як твір у школі... Жах.

У кожного свої вподобання і віра.

Це ж треба, який збіг! В мене під час прочитання теж виникла думка, що твір являє собою комбінацію речей, що мені не подобаються.) Зеленський, зайва для фантастичної складової сюжету упорота любовна лінія, коли все починається з того, що ледь не повбивали один одного, зменшувальні суфікси в надлишку й відсутність реалістичності та зв'язку з реальністю. Комп'ютерні ігри вже існують в наш час, тож це явно не тягне на якісь високі технології, що аж вразять увесь світ. Президент згадується по кілька разів, натомість жодної згадки про героїчний подвиг під час війни наших військових, волонтерів, лікарів, пожежників і просто звичайних людей, що без зброї намагалися протистояти ворогу. Нічого про жахливі наслідки війни, окрім того, що щось там відбудували, хоча минуло небагато часу. Агенти рашистів у владі й просто корупціонери, мабуть, від одного погляду президента розчинилися в повітрі, як у чарівній казці. І на десерт застосована тактика показувати, а не розповідати.

Добре, що ще комусь теж не сподобалися ці моменти, бо би сказали, що чіпляюсь 😏

Дуже круто і цікаво.

Дякую. Приємно що подобається.

Дуже добое. Країна у смартфоні це вже і так є наш український винахід

Так, але ж наразі, не відомо точно, як далі можна розвинути цей винахід.