Віршики

То були близнюки напевно,

Що втратили зв'язок малими,

Один був із села малий,

А інший із культурної богеми.

Один казав "екскюзмі,

Ай лав ю, о май дір",

А другий: "Ну. Пішли,

На сіно Зіна."

Один шукав склотару у смітті,

А інший бараболю, на городі у сусіда.

Один кохав прекрасну Наталі,

А другий "отакі бля..." — Зінаїду.

І на лице не розрізниш тих хлопців,

Такі подібні — наче брат на брата.

Лише культура спілкування поділила їх,

Неначе сонце полудневе день.

Один казав: "О, горе! О, біда! О, Фатум!"

А другий: "Зіна! Дай штани нові! Я обісрався."