Я?
Собі я схожий на притрушений репяхами собачий хвіст.
На мені занадто багато такого, що я не бачу його своїм.
Мені здається то ви мені подарували, в якості покарання.
Іноді за щирість, часом за мовчання, деколи за просто так.
Від щедрості руки, що обдаровує навіть коли не просять.
Так от. Як хвостом собачим, мною кидає в різні сторони.
Не тому що в мені бракує кістки, — пореконую я себе.
А тому, що один в полі не воїн — мав би те знати друже.
До того ж, як не намагайся бути автономним, — кажу.
Хвіст всеодно рухатиметься за інерцією собачого заду.
Тому, все що мені лишається покластися на вашу розсудливість.
Не діло хвоста міркувати — для цього є голова і срака.
Ну ви на це натякали не раз, тож я намагаюсь погоджуватись.
Хоча мені по правді від цієї ролі часто охота блювати.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!