Скриня спогадів

Відкрию Спогад і погляну - як ви там? Усі вчорашні й призабуті... скельця мозаїки мого Життя, що складають химерний візерунок Долі. Люди ті, що були і відбулися, завіяні вітром пошуків. І ті, що були миттєвим феєрверком у моїм житті і створили відчуття свята. Люди-книги, які мене чомусь навчили... Вороги, які наполегливо намагалися катком своєї ненависті розчавити хребет особистості, і завдяки вам я довідалася, що по мені просто так не проїдеш. Я - не стелюся. Люди, що стояли мовчазним дороговказом вкрай моєї життєвої дороги. З якими я не була за панібрата, але вони все ж були щемливо близькими. Усе це я зберігаю у скриньці Спогаду, у Банку своєї Пам'яті. Ви - мої правдиві дорогоцінності, покладені Долею на рахунок мого Щастя. Як ви там уживаєтеся, такі різні? Спогад помирив усіх. В обіймах Минулого засинає Тривога. Ви, як ті ляльки, що після вистави акуратно покладені до скрині. Кожна відіграла свою роль, кожна скричала свій голос і зносила свій костюм. Мій Спогад умістив усіх і зберігає.

Люди з Минулого... Вічна загадка: чому ми мали перестрітись і розійтись? Чому згасало кохання і розповзалася дружба як сукня по швах на розповнілому тілі? Чому перетяг випробовувань гримав дверима надій, а ви залишалися за тими дверима? Розбираю спогади, як лахи в скрині... Все говорить про те, що прожито вже чимало. І дивлячись у цю скриню, розумію - не даремно. Ви не хотіли, але ви стали мною. Ви наповнили мене собою, своїми енергіями, сентенціями, вчинками і... лягли у Спогад. Я - вирізьблена вашою присутністю у ту форму, якою являюся нині. А Зміст мені дали Батьки.

Люди з Минулого, дякую і спішу шукати вам нову компанію.

05.01.2021