Війна півня

Ще темінь світ до ранку не пускає,

а він кричить — ламає тишину:

проклятий півень горло надриває —

із тишею та сном почав війну.

Немов спокути за провини хоче,

чи повернути совість за гріхи —

він так завзято й пристрасно клекоче,

що в шоці навіть небо та зірки.

Будильник спить, загорнутий у тьму ще,

і місяць заглядає у вікно,

а це мале пернате голосище —

кричить, мов день почався вже давно.

Він — командир світанку і туману,

хоч сам завбільшки з волейбольний м’яч.

Ще сонце не зійшло, і спить ще кава,

а цей крикун рве сни — хоч бери й плач.

18 червня 2026 р.