Пори року

Її ластовиння

Таке м'яке і гарне на вид,

До очей отих карих-зелених

Личить воно як слід.

Кожної пори року

Прикрашає червоні ланіти,

Мені її веснянки

Забути ніколи не вийде.

Про них згадаю зимою

Поки рясно сніг йтиме,

Як постійно я цілувала

Ластовинки її серцю милі.

Весною думками полину

До зелених гаїв квітучих,

Як щічки її ластовиння

Цвітом квітів вкриває пахучих.

Влітку попри пекельну спеку

Я не втомлюся міркувати,

Про усмішку ту веселу

Та теплі й кохані веснянки.

Спогадами зігріюсь

В холодну і темну осінь,

Ластовинки ті не забуду

Й покритий увесь ними носик.