Земляна Діва: Реквієм за Висохлим Краєм

Епіграф: У глушині, де тільки відчай шепоче свої похмурі оповіді, розгортається історія занепаду та втрати... 1. Колись, у давні часи, коли земля дихала життям, а небо співало симфонії дощу, існувала легенда про Земляну Діву. Вона була втіленням природи, її волосся спадало рожевим водоспадом, а сукня, виткана з плюща та квітів, була свідченням її вічної молодості та родючості. Вона танцювала під місяцем, а кожен її крок пробуджував до життя спляче насіння та напоював спраглу землю. Але все змінилося. Люди, засліплені жагою до наживи, почали нехтувати дарами природи. Ріки міліли, ліси перетворювалися на попіл, а колись родючі землі вкривалися тріщинами, схожими на рани на старій, змученій шкірі. Діва спостерігала за цим з невимовним сумом. Її пісні замовкли, а танці сповільнилися...