День народження Великого Кобзаря! 💙💛

Електронні книги / #природа (118)

Циклічність

На вранішній смужці імла проступила -

Це день вересневий дарує красу.

Осіння царівна на мить зупинилась,

Щоб листя барвисте заплести в косу.

Торкається м'яко жовтневого чару -

Смарагдових решток, що тліють в ґрунтах

І літо сховалося десь поза хмари,

Поволі ступає краса золота.

Лягла листопадом - встелила доріжку

Під ноги тієї, що прийде в снігах.

За нею запалить весна диво-квітку,

Аби розпочати циклічність з нуля.

Природа жива і щодня, щохвилини

Із неба нам шле всі принади свої,

Щоб кожен на світі - тварина й людина

Всміхнулась на мить тим дарункам її.

(Листопад 2023 р.)

...

Роман Фещак

Трибарв'я

Тебе листя осіннє накрило,

заплітаючись в твоє волосся.

Прилетіла ти хутко, стокрила,

а з тобою трибарв'я знялося.

Помаранчевим вкрились стежини,

а між нього червоним вплелися

шелестливі пучечки, мов жили,

що загорнуті в золото листя.

Ти приходиш заквітчана шумом

і вітрами, й дощами сповита.

Розмовляєш із кленом і дубом,

розфарбовуєш чаром їх стиха.

Твої руки сплітаються з гіллям,

малахіти висушуєш пальцями.

Увібравши у себе все зілля,

навесні закружляєш в них танцями.

(Вересень 2023 р.)

...

Роман Фещак

Ведриця

Вже сходить сонце, мріє ліс,

Умилась росами трава.

А на воді лунає скрізь

Так дзвінко пісня - не слова.

Яка краса! Зелений рай!

І душу огортає сум,

Бо скоро цей чудовий край

У своїм серці понесу.

Спиніться тут, забудьте все, -

Ми в гаморі живем щодня.

Природа спокій нам несе

Якщо відкритись їй сповна.

* Ведриця - база відпочинку в червеньському районі Мінської області для людей з порушеннями зору від заводу "Світлоприбор", яку наступного року продадуть.

(червень 2022 р.)

...

Марина Герелюк

Протистояння

Губиться листя під ковдрою снігу,

Військо холодне вдягає броню.

Знову Хурделиця править уміло,

Відсіч готує свою крижану.

Місяці три гартувала морози,

Їх розчиняла у гострих вітрах.

Армія стала — здригнулися боги,

Їх королева Весну вигляда.

Юнка летить закурличеним птахом,

Військо дендритів здіймає гілки,

Ельфи готові стрілу з сагайдака

В армію криги спускати завжди.

Сонце палає, випалює очі —

Плавиться стрімко загін сніговий.

Гілля-списи розривають на клоччя

Залишки вітру й пускають увись.

Стріли свистять, розтинаючи простір,

Всотують трави вологі тіла.

Повінь ковтнула обрубані кості,

Крига на сонці стопилась до тла.

Дівчина знову здолала сестрицю:

Зараз настала квітуча пора,

Жовте світило над нею іскриться

Сяйвом надії, любові й добра.

(Березень 2024 р.)

...

Роман Фещак

Осіння краса

Весна пройшла і літо вже на схилі.

На горизонт являється вона:

несе нам яблука та груші спілі,

дарує келих виноградного вина.

В руках тримає барви кольорові,

довкола водить пензлями чудними.

Картини ті настільки загадкові,

що неможливо не замилуватись ними.

Одягне ліс у золоту одежу

і помаранчевим сповна оздобить край.

Хоч цю красу я оком не відстежу,

зате душа моя сприйме осінній рай.

Дарує золота красуня спокій

і впевненість, що дочекаємо весни.

Її дари воістину високі,

лиш це збагни душею, друже, ти.

(Серпень 2021 р.)

...

Роман Фещак

Навесні

Тумани, зливи — осінь полонила. Навкруги

У сутінках дерева. Тіні сплять.

Десь листопад у травні. Думки шарудять.

Багато таємниць. Себе б перемогти.

Та десь молитва лине через край. Нехай!

Вітер поміж високих гір. У хащах мрій.

Осінь з весною бавляться. Душі двобій.

Додому кличе повінь п'яти букв «кохай»..

Туман доріг. Блукають чиїсь дні. Малі.

Відвертий подих. Пам'ять. Небокрай.

Лелеки рідні поряд. Зазвичай...

Я повернуся вітром. Зранку. Навесні.

~2018~

...

Lexa T. Kuro

Як можна не любити?

Як можна сонце не любити,

його щоденний лагідний привіт?

Заради нього варто жити

і пізнавати цей барвистий світ.

Як можна небо не любити,

його хмарки, блакить і чистоту?

Для нього хочу я творити

і нести людям сміх і доброту.

Як можна землю не любити,

її моря, степи, ліси й красу?

Для неї маєм щось робити,

щоб не згубити мальовничість ту.

Як можна квіти не любити,

їх запах і барвисті пелюстки?

Природу маємо цінити –

старі дуби й кленовії листки.

Як можна річку не любити,

її співучість, темп і глибину?

Про неї треба говорити –

про її вроду, плин і чистоту.

Як можна гори не любити,

їх велич і могутність на землі?

Бо ж їхню славу не згубити –

вони предвічні воїни сумні.

Як можна всесвіт не любити,

його безмежний космос і зірки?

За кожен день у нім прожитий

подякуй Богу щиро, друже, ти.

Як можна все це не любити,

коли такі красоти навкруги?

Я буду в Господа просити,

щоб їх душею відчували ми.

(Жовтень 2021 р.)

...

Роман Фещак

Свобода

Слухала вітер, філософію його душі —

Кликав на волю, де сива хмара... Мрія солодка...

У багряних кронах відблиск сонця мерехтить,

Молода зелень серцю ніжністю близька...

Дарунок світу — у мені живий вогонь.

Я за велінням серця... Але річка часу так швидка...

Вітер, стривай! Пробач собі. То був лиш сон...

Колишнє відпусти, без сутичок... Відчуй добро струмка...

Поглянь на небо серцем вільної душі.

Не запізнитися у вічність, вітер, — істина легка...

У кронах бавляться веселки чарівні...

В житті свобода — це сміливість молодого паростка.

~травень•2023~

...

Lexa T. Kuro

На краю землі

Знаєш, як це бути на краю землі?

Тут палає безодня, але немає чаклунства.

На заході сонця розгоряються вугілля мрії,

Повітря пронизане світлом, наче небо без дна.

Золото торкається сині, лиже вода хмаринки... Жива дивина...

Оксамит зеленої млості килимом розмальований у груди...

А зірки... Ах, зірки!.. Кажу ж, небо без дна.

Під цим простором спокій... Вдихнеш його — не заснути!

Кров розбурхує туман, у завісі вишуканості дум,

Стежкою річка між горами... вирує, реве, кипить.

Переплетені з вічністю тиша та безтурботний шум.

Нескінченна таємниця у всьому... Ця земля — магніт!

Хочеться слухаючи - чути. Бачити! Не просто дихати — вдихати!

Насолоджуватися та радіти кожній миті дня.

Саме тут, на краю землі, справжня благодать.

Саме тут розумієш, що життя — ексклюзив! А все це є буттям!

~10•вересень•2017~

...

Lexa T. Kuro

Небо зоряне

... А небо зоряне - зоряне,

схоже на поле зоране,

срібним зерном засіяне,

вічне, вільне, замріяне.

Місяць – самотній соняшник,

Шлях Чумацький – немов рушник,

що наречена вишила

і на ріллі залишила.

Хто ж наречений, ніченько?

Синій туман над річкою?

В полі вітряк окрилений?

Дуб у степу похилений?

Хто тебе, нічко, любить так,

що не лякає й самота? –

Мріє, щоб ти подала рушник

місяць, твій вірний соняшник...

16.03.2023

...

Музика

Осінь і зима

Холодні сльози вкриють землю снігом,

крижинки льоду розмалюють вікна.

Хурделиця станцює вальс із вітром,

зима прийде: велична, справжня, вільна.

Та поки що керує балом осінь,

змітаючи сніжинки у калюжі.

Вона ще досі в жовто-русі коси

вплітає висохлі на сонці ружі.

Зима ще дужче стукає у двері

з морозом, вітром і синочком груднем.

Здувають разом листя златопері,

а з ними осінь, що втомилась дуже.

І впаде білим пухом сніг із неба,

крилом змахне хурделиця лукава.

Зробила осінь все, що було треба,

тепер зима на землю завітала.

(грудень 2022 р.)

...

Роман Фещак

Промінчики серпня

Промінчики серпня на моїй долоні... І, здається, що я літаю...

Шепіт трав з вислизаючим вітром, і стогін води...

Десь там, між сосен, блукає моя душа лісова... Співає,

Піднімаючись мріями до небес, всередину сині...

Розпростерті руки... І я говорю з натхненням... Згадую...

Тут казка живе, у найкращих її світах...

Відблиск на долоні — млість тепла чарівна... Милуюсь яскравою...

Все тут Любов... у кожних крапочках та штрихах...

Карнавал почуттів, «метелики в животі» феєрверки нагадує —

То пульсація у венах надійної, рідної Мати-Землі...

Я від щирого серця і всією душею радію... Казку вигадую...

...Про промінчики серпня... ті, що в душі розцвіли...

~07•09•2019~

...

Lexa T. Kuro

Тут все моє

Тут все моє: бузок і алича,

Старий спориш і мовчазна криниця,

Важким колоссям поле золотиться,

Сумній вербі косички до лиця.

Тут все твоє: дощі і полини,

Пухнасті айстри туляться до ночі,

У комишів твого дитинства очі,

І зорі близько - руку простягни.

Тут все чиєсь: стежина і поріг,

Сутула хата, бідна куца доля,

Вдовиний сміх в танку кружляє з болем,

Німе ридання сиріт-матерів.

Тут наше все: вітри і кропива,

Червоні маки, юні і цнотливі,

Мені у спадок предки залишили,

Як і любов, і віру, і слова...

...

Юліана Нестерович

Я ці верби люблю

Я ці верби люблю. Я сама — ця верба.

Я заплутаюсь в косах трави...

Ці дороги найперші я в світі пройшла

З найдорожчими серцю людьми.

Я люблю ці поля. Я — п’янкий вітерець,

Що ночами колише жита.

Тут молитви до Бога летять навпростець,

Кожна днина — завжди золота.

Я ці зорі люблю. Я сама — ця зоря...

Я розтану у шумі дощів...

Там, де сонця останній покіс догора, -

Херувими співають вночі.

Я люблю ці луги. Я — ромашка в траві,

Я — сльозинка на віях весни.

Тут сміються і плачуть дуби вікові,

І казкові зимують тут сни.

Я люблю цих людей. Я — сама ця любов...

Хоч багато доріг, а проте

Наймиліша з усіх — та, що кожен пройшов,

Що до рідного дому веде.

...

Юліана Нестерович

Зима

Посмішкою істини розпишеться зима,

Струсне на душу сонно полог білий...

Візерунковий шифр на шибках не зламати... Там імла...

Але проблиски зорі стіни зігріли.

Гілки дерев сріблом горять, нахабно майорять.

По снігу тупотять ворони - дражнять вітер.

День обіцяє шарварок і неформат...

Опівдні в завірюхі тіням свято... Зима "квітне"...

В'язнуть у кучугурах думки, мрії та мости...

Прядуть звичними шляхами акварелі білі...

Під пологом зими місто завмерло... Сонні світи...

На стінах остигали сліди дня - там грілись тіні...

~зима•2021~

...

Lexa T. Kuro

Червоні тіні

Червоні тіні

Усі тіні зникають опівночі... І не раз...

Не показ, щоб голками не поранити ніжність снігів білих.

Лютий чаклує-дує - бісовий наказ.

День змінить ніч, не схиливши коліна, хоч влада зледенілих...

Аврора червоним по землі ковзає... Блищить

Холодом алмазу, але жаром на долоні гріє...

Шкода теми міст... Для них гра – це магніт.

Душа у багатьох тут не живе, хрипучи, хворіє.

Але тіні знову змиє ніч... Заметіль щедра...

Миттю у льодах застигнуть візерунки-сповіді безцінні...

Легкість морозною свіжістю лише до ранку... Все дарма?

...Аврора сніг розфарбує в червоний, воскресаючи тіні.

~15•02•2018~

Відеокліп з моєю декламацією можна подивитися у вкладці «Буктрейлер»

...

Lexa T. Kuro

Неба пухнасто - пломбіровий простір

Неба пухнасто- пломбіровий простір.

Осінь позвала літо у гості

Смаком морозива, кольором винним

І ароматом степу полинним.

Щось приховали хащі ожини.

Рветься із серця радість дитини.

Тягнуться в небо петунії цвітом

Для поцілунків з райдужним літом.

Літечко, літо, куди ж ти не йди,

Що ж ти від мене втікаєш туди,

Де полуничним несе ароматом,

Де вся земля, як веселкове плато,

Де вибухають квітковим салютом

Клумби, степи... А мене несе в Лютий...

Лютий із грудня до першоцвіту

Ти не барися, я жду тебе, Літо.

...

Валентина

Бокаж

Твоє волосся – це запах вітру.

Слова – бузок.

Торкнутись рукою талії наче

Налити бокал

І пити

Під небом блакитним

Соковито-зелений бокаж.

Блукати вустами,

Мов картами географій

Цілувати ріки,

Цілувати галуззя приток,

Мережити

Мелодію сонця твою безкраю

Потопаючи в снах,

В безсонні,

В повноводді твого Дунаю.

Розписати,

Пігментами слів розсипати

Дотики

Долонями ночі

Сплавляти сни

Мерехтіти зорями у тремких світанках

Твоїх

Випещених долин...

Бути з тобою –

Це, часом ловити подих

Вдихати тумани,

Грози,

Сонячні пагорби

І полохливі дощі.

Єднатись з природою

І проситись в пейзажні рамки

Вічності

Картиною на стіні.

21.01.2023

...

Володимир Каразуб

Легенда про озеро

Десь там, далеко, серед гір,

Де хмари закривають небо,

Де дощ вмиває кожне древо,

Смарагд під озером розцвів.

Пару та дим сріблив постійно,

Запах вбирав з усіх травинок,

Збирав нитки із павутинок...

Ховав у діжечці надійно.

Звідки взялася діжка та?

Покрилася давно мохами,

Зрясніла дивними грибами,

Зайва вага - трісне вона.

Коштовності, гірське каміння,

Хвости небачених тварин,

Зілля цілющі, що з рослин,

Дарують справжнє довголіття.

Ходять легенди між хатами,

Живуть там люди вже старі.

Ідуть туристи молоді,

І ті говорять до нестями.

Колись жив-був тут чоловік,

Хотів собі красуню з міста,

Що б до роботи, і до тіста,

Аж раз, таку він приволік.

Жінка була в нього чудова:

Працює так, що не пітніє;

Годує, що язик німіє;

А сіроока, чорноброва...

Така вже ляля, що навколо

Відчутна заздрість щира.

Чи то талан, чи доля мила,

Що надзвичайна жінка в нього.

Кілька десятків літ тому

Вкінці серпня лили зливи,

Збирать лисички в ліс ходили.

Панянка щезла в мороку.

Велися пошуки довгенько:

Чи заблукала, чи втекла,

Чи вкрадена була душа?

І чоловік той встав раненько.

Так рано-вранці без підмоги,

Як спали милосердні люди,

Як півні ще дрімали всюди,

Пішов гукать собі тривоги.

Вода у озері брудна,

Чого раніше не траплялось.

Його обличчя здивувалось

Подумав, що за таїна.

В густій намулі гнила риба,

Десь проростав і очерет...

Але настав такий момент,

Що погляд відвести несила.

Русалка руки простягала:

Манила йти до неї строго,

Не озиратися навколо,

І там спитала удівця:

-Кохання хочеш ти перлини

Чи бочку золота та срібла?

У помислах його молитва,

А на устах ім'я дружини.

Взяла слизька рука людську

І повела на дно глибоке,

Відбулося там незворотне

Й птахи підняли різкий гул.

Свідок збирався утікати,

Якби не діжка за спиною,

Що не дала йому покою.

Відкрив - там цінності русалки.

Наче оазис серед пустелі,

Що виманює у люда спрагу,

Безжалісно вводить в оману,

Такі ж багатства ефемерні.

Ходять чутки, що тільки скнари,

Котрим шкода гріш на забави,

Котрим нема діла до пари,

Здатні узріть гірські примари.

Проте те озеро-смарагд

Все наче чисте та прозоре,

Не відбивається в нім горе,

З мандрівниками все гаразд.

Закохані, про всяк випадок,

Купують тут парні браслети

З лисичками, як амулети.

Й вони зникають під світанок...

...

Ніка Єнжель

***

Крізь місяці ступаю я один,

Спокóю пóвні мої темні ночі,

І червня теплі дні дають заплющить очі

Серед зелених соковитих нив.

Тут в'ється стежка, рівний небосхил,

Ніщо його не хмарить. Лиш лелеки,

Вертаючись з країв, що повні спеки,

Взрізають простір пір'ями вітрил.

Вітри гуляють, колос шелестить.

Співає він про небо й про кохання,

І про життя, що сповнене жадання

Зійти, зірватись і згоріти в мить.

...

Мрійка

Цілини

Ліси й пороги, то моє порочне коло

Річки та водоспади уже по крові течуть

Я вже залежна від природи, що довкола

Та що веде мене крізь душі тернисту путь

Натхнення бьється в грудях наче сердце

Коли я бачу гори та густі ліси

Я хочу змінювати світ, тож хай любов тече і ллється

Відновлюючи до первинної краси

Цілини ті могутністю своєю чисті

Про них писали мабуть всі, та хто ж написав їх?

Земля, вода, повітря та вогонь то Мудрості з'єднання в миті

Вона фрактали поєднала у світи, та окрилила всі рядки віршів моїх

...

Казакова Марія

"Волинь"

За горами, за полями~

Десь росте широкий ліс,~

Поміж соснами-дубами~

Замок виріс і проріс~

Там стежинка невеличка,~

Що веде до нього в край,~

Та й іде туди лисичка~

За червоний водограй~

Не живуть там люди білі~

І відсутнє вбивство зле~

Там лиш голуби тремтіли~

Тиша-доля тебе зве~

А живе у тому замку~

Дивний дядько Лісовий~

І сидить собі на ґанку~

Наче пам'ятник старий~

Не лякай ти того діда~

Бо розлютиш віхолу:~

Не побачиш біле диво, ~

А зустрінеш темну ймлу~

Палац минай ти той дорогой~

Палац минай ось тим шляхом,~

Що кружить небесним колом~

Темний-буйний вітролом~

...

Юлія
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
День народження Великого Кобзаря! 💙💛
09.03.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

... Детальніше
Блоги
Мені сьогодні 30 років :) Катерина Бондарєва
29.03.2024
Можна написати дуже довгий пост про те, скільки я всього зробила, скільки країн побачила, проектів н ... Детальніше
Той морок Олександр Твін
29.03.2024
Сьогодні близько 13:00 викладу нове оповідання Доволі незвичайне темне фентезі Заходьте почитати) ... Детальніше
Про опенколМай Мальцев
29.03.2024
Миру! Одна з моїх неприємних робіт — розсилка повідомлень щодо не проходження текстів у номер. Я поч ... Детальніше
"Демони Розумового Горища" тепер і в аудіоформатіЮгин Кобилянський
28.03.2024
Неймовірна Dodo Vess озвучила декілька віршів з моєї збірки поезії "Демони Розумового Горища" Тому ... Детальніше
Коли є ідеї, але немає моральних силДар'я Мацелевич
28.03.2024
Всім привіт :) Я зараз трохи поміняла вид діяльності та проходжу навчання для отримання сертифіката. ... Детальніше
Про оповіданняДіана Вінтер
28.03.2024
Завжди, коли пишу або читаю оповідання, думаю, що його можна було б перетворити в книгу. Розкрити вс ... Детальніше
На Аркуші вже:
10065читачів
112872коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: