ІІ. Кредит на мрію
Жила-була маленька сонячно-жовта Жабка, яка понад усе на світі мріяла відкрити власну справу — затишну кав'ярню «Латаття» на березі сонячного ставка. Вона вже все прорахувала: де замовлятиме найсвіжішу каву, як облаштує терасу з видом на захід сонця і які духмяні пироги з річковою м'ятою випікатиме щоранку. Не вистачало лише одного — стартового капіталу. Тому одного дня, наважившись, Жабка одягла свій найкращий капелюшок і вирушила до Центрального Банку Лісу просити позику.
Будівля банку вражала величчю. За столом кредитного відділу сидів суворий Менеджер у золотих окулярах. Він зверхньо подивився на маленьку Жабку і сухо запитав про її кредитну історію:
— Яку гарантію чи заставу ви можете надати під таку велику суму?
Жабка зніяковіла, але впевнено дістала з кишеньки і поклала на стіл свій єдиний скарб:
— Я можу надати як заставу ось цей маленький рожевий перламутровий ґудзик.
Менеджер ледь стримав смішок. Залишивши Жабку в залі, він пішов до кабінету Керівника банку — старого, мудрого Бобра, який керував фінансами лісу вже багато років.
— Пане Директоре, — з іронією розповідав менеджер, — там якась жабка хоче позику на мрію, а в залог дає лише якийсь там рожевий перламутровий ґудзик.
Керівник уважно вислухав менеджера, поправив окуляри і спокійно відправив його назад:
— Іди до жабки і запитай, а що ще цінне вона може запропонувати в залог?
Менеджер повернувся до Жабки і передав запитання директора. Жабка сумно подивилася на свої лапки, потім на папери з бізнес-планом і тихо, але твердо відповіла менеджеру:
— Лише ґудзик. Це все, що в мене є. Але в ньому — уся моя віра.
Коли директор почув цю відповідь від свого працівника, його серце сколихнулося від поваги до такої щирості. Він підвівся, подивився у вікно на ставок і сказав менеджеру:
— Видай Жабі кредит на мрію. Людина, яка готова віддати останнє заради своєї мети, ніколи не зрадить і не підведе. Її чесність вартує дорожче за будь-яке золото.
Минули роки. Кав'ярня «Латаття» стала найпопулярнішим місцем у всьому лісі, де вечорами збирався весь лісовий бомонд. А той маленький рожевий ґудзик тепер висить у золотій рамці на найвиднішому місці в кабінеті директора банку — як нагадування про те, з чого починаються великі справи.
Мораль казки:
Щире серце завжди отримає те, на що заслуговує — якщо не через зачинені двері, то через протягнуту руку того, хто вміє бачити справжню цінність. Все, що твоїй душі призначене, обов'язково буде твоїм і через десятиліття, адже істинні мрії ніколи не згорають під печатками відмов. Коли ти щирий і віддаєш останнє заради своєї мети, світ обов'язково знайде спосіб відкрити тобі потрібні двері та видати твій головний «кредит на щастя».
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!