Оповідь про «Тризубчик» - Чубчик

Привіт, хлопчики і дівчатка!

Це у нас який клас? Третій «Б»?

Ага, саме ви мені й потрібні! Сідайте, будь ласка!

Хто скаже, який у нас сьогодні день?

Правильно, День української космонавтики!

Ваша вчителька і моя онучка Олечка... Кха... Ольга Денисівна попросила мене прийти сьогодні до вас і розповісти про наш, український, внесок в історію світової космонавтики.

Е... Так, мундир у мене найсправжнісінький - я ж командор Зоряного флоту Землі. І ордени теж справжні. Оце – «Золотий промінь» з Волопаса. А це – «Зоряний пояс» від цивілізацій сузір’я Рисі. Ну, досить вже про ці ордени…

Знаєте, мої любі, я не люблю говорити загальними фразами. Тому в цей святковий день просто розповім вам одну історію, яка сталася зі мною багато років тому.

Я народився того дня, коли в Україні закінчилася війна. Тому мене й назвали героїчним ім'ям Віктор – тобто переможець. Щоправда, прізвище в мене було, на мій тодішній погляд, зовсім не героїчне – Тимко.

Я ріс, навчався, працював і до тридцяти років став одним із перших капітанів земного Зоряного Флоту. Минуло лише п'ятнадцять років з того часу, як доктор наук Ольга Ярошинська з Київського університету розробила революційну теорію майже миттєвого переміщення у часі та просторі. На той час, про який я хочу розповісти, у нас, землян, тільки-но з'явилися кораблі класу «Лелека». Вони злітали в космос з кримського космодрому Коктебель - спочатку до планет Сонячної системи, а потім і до інших зоряних світів.

На одному з цих світів мій екіпаж на кораблі «Тризуб» вперше в історії людства ніс до носа зіткнувся з дослідницькою групою Об'єднаних Світів Центру Галактики. Зрозуміли ми одне одного з півслова. Рукостискання, дружні обійми, обмін сувенірами і повними базами наукової і суспільної інформації наших цивілізацій – коротше кажучи, «мир, дружба, жуйка!» Обтяжені науковими трофеями і тонами подарунків для Землі, ми вирушили назад.

І яке ж було наше здивування, коли біля Проксіми Центавра, куди ми зайшли за польотною програмою, нас оточила величезна армада бойових кораблів під прапорами тих самих Об'єднаних Світів Центру Галактики. Щоправда, на носових частинах військових зорельотів був ще й герб Республіки сузір'я Змієносця.

Від головного корабля ескадри, що наїжилася величезними лазерними гарматами, відчалив десантний катерок, пофарбований від носа і до корми білою фарбою, і попрямував у бік «Тризуба».

– Очевидно, що це контактна група, – сказав бортінженер Сергій Булько.

– Парламентарі, – погодилася екзобіолог Тетяна Жулинська.

- Напевно, везуть якийсь ультиматум, - похмуро припустив другий пілот Борис Левенець.

- Цілком неприйнятний, - додав лікар Андрій Куценко.

- Або пропозицію здатися без бою, - бортмеханік Олена Піхтура насупилась.

- Земляни ніколи не здаються, - штурман Петро Свиристюк зневажливо пирхнув.

Бортовий кіт Мурлан, який розтягнувся на дивані під бічним ілюмінатором ходової рубки, нічого не сказав. Він ліниво розплющив ліве око, кілька секунд розглядав білий кораблик на екрані зовнішнього огляду, позіхнув, перевернувся на інший бік і заснув.

Я ввімкнув маяки навколо стикувального відсіку «Тризуба», і незабаром посланець чужопланетного військового флоту пришвартувався до нашого корабля. Вирівнявся тиск і склад атмосфер, і непрохані гості протиснулися через круглий вхідний люк у перехідний відсік. На цей момент весь екіпаж «Тризуба» був уже там.

Головний візитер мав округле тіло, руки і ноги його були короткими і товстими, а голова виглядала наче куб з округленими гранями. Одягнений він був у щось схоже на широкий фіолетовий комбінезон. Десяток осіб з його почту мали ти ж самі форми і розміри, але колір їх мундирів був густо-синій.

- Капітан Тимко? - Посланець інших світів дивився на мене трьома очима. Його оливкові зіниці виражали крайній ступінь збудження і гніву по-змієносцевському: зіниця на лівому оці стрибала по вертикалі, на правому носилася по горизонталі, а на центральному - плавно ковзала по хитромудрій кривій. Правда, про цю гаму почуттів жителя Змієносщини я дізнався вже набагато пізніше, а в той момент не надав особливого значення зіницям інопланетянина, що рухалися туди-сюди.

- Так. З ким маю честь познайомитись?

- Адмірал Військово-космічного флоту Республіки сузір’я Змієносця Тюн-Дрен Хухохел, - гість не забарився з відповіддю. – Ви передали інформаційну базу з планети Земля представникам Об'єднаних Світів Центру Галактики?

- Була справа, - кивнув я. - І що?

- У земній базі інформації виявлено грубе зневажання прав народів Республіки сузір’я Змієносця, - викарбував у відповідь адмірал.

- Гм, але цього просто не може бути, - заперечив я. - Земляни завжди ставилися найдружнішим чином до сузір'я Змієносця…

- Ваше твердження не відповідає дійсності, - у голосі адмірала гуркотів метал. - Хіба земна цивілізація не використовує поняття «зодіакальний пояс», а простіше кажучи, - Зодіак?

- Еге... Так, використовує... А що в цьому такого? Зодіак – це лише трохи більше десятка сузір'їв, розташованих уздовж екліптики, тобто вздовж видимого з Землі річного шляху Сонця серед зірок…

- «Більше десятка сузір'їв»! – гнівно пирхнув Тюн-Дрен Хухохел. – Можете назвати їх точне число?

- Тринадцять! – Я знизав плечима.

- Ага, ви таки зізнаєтесь! – радісно вигукнув адмірал.

- Е… У чому зізнаюся?

- У злочині проти народів Республіки сузір’я Змієносця!

- Гм... Я не розумію, про який злочин йде мова?

- Не виляйте! – заревів він. – Ви щойно визнали, що у зодіакальному поясі тринадцять сузір'їв! Але на практиці, у ваших календарях і гороскопах використовується лише дванадцять! Моя Батьківщина, моє улюблене сузір'я Змієносця незаконно ігноровано, його галактичні права найгрубішим чином знехтувані.

- Повірте, шановний адмірале, - я спробував його заспокоїти. - Земляни зовсім не збиралися зневажати ваші галактичні права. Просто склалася така практика…

Але Тюн-Дрен Хухохел не хотів прислухатися до голосу розуму:

- Народи Змієносця публічно ображені, принижені та морально задавлені вашою земною цивілізацією! Ім`ям Галактики ми вимагаємо негайної сатисфакції! Ви готові до битви? Я викликаю на бій весь той земний Зоряний Флот, яким командуєте особисто ви, капітане Тимко!

- Ніяким земним Зоряним Флотом я не командую. У моєму розпорядженні тільки цей невеликий корабель «Тризуб», на борту якого ви знаходитесь.

– Тоді я викликаю на битву ваш корабель! - тупнув ногою адмірал. - Вам не уникнути відповіді за нанесену народам Змієносця образу!

Чесно кажучи, в цей момент я мав гостре бажання відповісти змієноському адміралу відомою українською приказкою, адаптованою під нинішню ситуацію, - «Галактичний військовий корабель, йди на…», - але стримався. Все ж таки адмірал Хухохел на підозрював, кого він викликає на бій – він просто не знав про майже чарівні можливості мого «Тризуба». Наш український корабель не лише міг дати бій усій військово-космічній армаді Змієносця, а й так надерти дупи особисто Хухохелу і його офіцерам, сержантам і солдатам, що вони накивали п’ятами аж до меж рідного їм сузір'я. Але мені зовсім не хотілося влаштовувати кровопролиття космічних масштабів. Тому я сказав:

- І вас не бентежить, що вся ваша численна космічна армія битиметься з одним-єдиним досить невеликим і мирним корабликом? А що скаже з цього приводу галактична громадська думка?

Адмірал завмер з напіввідкритим ротом. Очі його шалено стрибали. Нарешті він знайшовся:

- Гаразд, я готовий битися з вами на одному з моїх кораблів! І особисто покарати вас!

Цього я також не хотів. Я зовсім не збирався принижувати Тюн-Дрена Хухохела. Своєю гарячою любов'ю до Батьківщини-Змієносця він був мені навіть симпатичний. Не часто зустрінеш такого космічного розміру патріота. Тому я сказав:

- Пропоную вам ще простіший варіант. У бою зійдемося тільки ми обидва – ви і я. На нейтральній планеті біля Проксіми. А члени екіпажів наших кораблів вважатимуться просто секундантами.

Адмірал завмер з широко розплющеними очима. Було видно, що в його голові повільно, але вірно йде розумовий процес.

- Ага, то ви викликаєте мене на дуель? - Він випнув квадратну щелепу.

- Саме так!

- Згоден, - велично кивнув він.

- Надаю вам право вибрати місце для поєдинку!

Він ступив до ілюмінатора, кілька хвилин вдивлявся в планетно-зіркові розсипи за склом, потім тицьнув пальцем:

- Ось тут! Це невеликий і безлюдний планетоїд. Чудове місце для дуелей!

- Це найкращий вибір! – схвалив я.

Тюн-Дрен Хухохел повернувся до мене:

- А вам я довіряю вибір зброї!

- Ви готові битися чим завгодно? - Я здивовано скинув брови.

- Капітане Тимко, - його знову роздуло від власної значущості і величі, - я – адмірал Зоряного Флоту Республіки сузір’я Змієносця! Я професійно володію будь-яким видом зброї!

- От і добре, - я усміхнувся у відповідь. - Значить, у мене буде гідний супротивник!

Його обличчя знову налилося кров'ю – він уловив іронію у моєму голосі.

- Тільки майте на увазі, капітане Тимко, якщо я здолаю вас у завтрашньому поєдинку, то і Земля, і вся Сонячна система стають колонією і власністю Республіки сузір’я Змієносця!

- А якщо завтра удача посміхнеться мені, - луною відповів я, - то Республіка сузір’я Змієносця до останньої зірочки і планетоньки стає васальною зоною земної цивілізації!

Він обурено пирхнув, але все ж таки гаркнув:

- Нехай буде так!

- Тоді до завтра! Почнемо рівно опівдні за місцевим часом.

- Готуйтеся бути битим! - Адмірал гучно зареготав. Його сміх був схожий на булькання закипаючого чайника. - Я посмикаю ваш «Тризубчик» за чубчик!

Офіцери з його почту дружньо загиготіли на підтримку свого командуючого.

- Поживемо - побачимо, - я знизав плечима.

Адмірал ще раз пробуравив мене поглядом, мовчки кивнув на прощання і зник у перехідному шлюзі. За ним подався і весь його почет. Декілька хвилин потому білий катерок відійшов від борту моєї посудини.

- Ну, і як ви збираєтесь тепер вибиратися з цієї халепи, капітане? – похмуро запитав бортінженер Булько.

- Ранок за вечір мудріший! – засміявся я. - Є в мене одна задумка!

…«Тризуб» підійшов до планетоїда за півгодини до початку поєдинку. Для зручності битви супротивна сторона спорудила над місцем дуелі величезний герметичний купол з нормальним тиском і атмосферою Землі. Тепер противники могли вести поєдинок у звичайних польотних костюмах, без скафандрів, які б тільки заважали їхнім рухам.

Навколо купола так і кишіли портативні репортажні роботомодулі чи не всіх інформаційних агенцій нашої Галактики – засоби масової інформації вже звідкись дізналися про майбутню битву біля Проксіми Центавра.

Всі як один члени мого екіпажу виявили бажання стати моїми секундантами, і разом зі мною вирушили на планетоїд. За моїм знаком другий пілот Борис Левенець і штурман Петро Свиристюк внесли всередину купола невеликий круглий столик і два пластикові стільці – один був звичайним стільцем стандартних розмірів, а другий – підігнаний під чималі габарити Тюн-Дрен Хухохела.

За п'ять хвилин до полудня з'явився сам адмірал у супроводі почету його секундантів. Холодно відважив мені кивок і підозріло зиркнув на стіл і стільці.

- Це ваша зброя?

– Це обладнання для забезпечення нашого поєдинку, – пояснив я. – Ми можемо сісти.

Я сів на стілець, а адмірал розмістився на своєму. Я витяг зі шкіряної папки, яку тримав у руках, товсту пачку паперу і дві кулькові авторучки, поклав усе це на стіл між мною і Хухохелом.

Адмірал негайно взяв одну з ручок і став крутити її перед очима.

- Гм, тільки спочатку поясніть, як із цього можна стріляти?

- Стріляти не доведеться, - відповів я. – Це простий пристрій для письма, креслення і малювання, а це – я грюкнув по аркушах паперу долонею, - поле нашого бою.

- А, то ви пропонуєте провести нашу дуель у рамках штабної гри? - У голосі противника я вловив ледь помітну нотку полегшення - мабуть, цей професійний військовий таки не дуже хотів проливати мою кров. - Прекрасно! У мене ще в курсантські роки було тільки «відмінно» на штабних іграх, і за свою військову кар'єру я не програв жодної штабної битви!

- От і добре, - я кивнув. - Тоді не зволікатимемо!

Секунданти з обох боків скупчилися за нашими спинами.

- Пояснюю суть цієї гри, - я взяв з пачки один аркуш паперу, провів на ньому дві вертикальні лінії, а потім по центру перекреслив їх двома горизонтальними. - Слухайте уважно!

І я ясно і точно пояснив Тюн-Дрену Хухохелу правила земної гри в «хрестики-нулики».

- Чудово! - Адмірал зрозумів усе з півслова і явно вже відчував азарт майбутньої штабної битви.

– Граємо сто партій, – сказав я. – Переможе той, хто виграє більшість поєдинків. За нічийного результату сторони розходяться взаємно задоволені сатисфакцією з підписанням мирного договору між їхніми зірково-планетними системами.

- О, на це навіть не сподівайтесь! – прогарчав у відповідь адмірал. – Я не залишу вам жодного шансу ні на перемогу, ні на мир! Потріпаю за чубчик ваш «Тризубчик»!

- Ви - сторона, яка висунула претензії, - сказав я. – Отже, перший хід за вами!

– Поставлю хрест на ваших надіях! - Тюн-Дрен Хухохел вліпив хрестик у центральний квадратик ігрового поля.

Я відповів йому, поставивши свій нуль нижче і лівіше за його хрест.

– Поставлю хрест на космічних амбіціях земної цивілізації, – проголосив адмірал, розміщуючи ще один хрестик у лівій клітинці від центру.

Я, зрозуміло, вивів нуль праворуч.

Тюн-Дрен Хухохел спантеличено крекнув, пробурмотів «Противник змушений був перейти до оборони!» і намалював хрестик угорі центрального поля.

Я одразу блокував його наміри прорвати фронт внизу в нижньому центральному секторі.

Адмірал мовчки запихкав і підняв свої війська у рішучу атаку у правому верхньому віконці.

Я не залишив йому жодного шансу, всадивши нуль зліва вгорі від центру.

Він в автоматі ще ляпнув свій хрестик в єдине віконце, що залишилося на полі битви, - праворуч і внизу від центру, і остовпів, розглядаючи з висоти все поле першого бою битви світів, яку ми тільки-но розпочали. Три його очі металися з боку в бік, вгору і вниз, туди-сюди по діагоналі.

- Але це ж ... - почав белькотіти він.

- Нічия! – крижаним тоном підтвердив я. – Починаємо другий раунд!

І взяв з пачки паперу чистий аркуш.

Тепер перший хід був за мною. Вписав хрестик в ліве верхнє поле.

Адмірал відповів нулем у центрі.

Я перекреслив ліве нижнє віконце.

Він відреагував ударом у лівому середньому.

Я перехрестив середнє праворуч.

Він пішов в атаку на нижньому полі у середині.

Я охрестив поле над центром.

Він всунув свій нуль праворуч угорі.

Я поставив хрест праворуч знизу і сказав:

– Партія!

- І знову нічия! – похмуро буркнув Тюн-Дрен Хухохел.

Так ми зіграли ще дев'яносто вісім разів. Всі партії закінчувалися виключно внічию: я не ловив гав, а адмірал відразу опанував технологію активної оборони.

Після сотої партії я підвівся зі стільця і офіційним тоном проголосив:

- Битву закінчено. Зафіксовано глобальну нічию. Згідно з попередньою домовленістю, настав час укласти всеосяжну мирну угоду між цивілізацією Землі та Республікою сузір’я Змієносця.

Адмірал теж підвівся зі свого стільця. Він був похмурий і насуплений: вояки його типу ніколи не палають бажання йти на мирні угоди. Проте він дав слово, тому тільки пробурчав:

- Для укладання договору зустрінемося завтра тут же і в той же час...

Дві групки секундантів на чолі зі мною і Тюн-Дреном Хухохелом потягнулися до виходів. Вже майже на порозі купола адмірал обернувся і крижаним голосом повідомив:

- Нагадую, що я - повноправний представник Республіки сузір’я Змієносця, оскільки ношу адміральське звання. Тому і з боку Землі підписати мирний договір має уповноважена особа рівного мені статусу. Крім того, ця особа має бути ще й учасником або секундантом сьогоднішньої битви.

У мене всередині все так і опустилося. Зрозуміло, що на той час я ще не був адміралом, і мав тільки звання капітана Зоряного Флоту Землі. Де я ж візьму протягом доби звання космічного адмірала для підписання договору?

- Адміральське звання обов'язкове? - Безбарвним голосом поцікавився я, теж зупинившись біля вхідних дверей, але на протилежному боці захисного купола.

Тюн-Дрен Хухохел окинув мене зневажливим поглядом:

– Допускається заміна справжнього адмірала причетною до сьогоднішніх подій особою, але з прізвищем, яке має галактичне звучання.

Він холодно кивнув на прощання і зник у коридорі. Слідом за ним один за одним всмокталися і його численні секунданти.

Я завмер як соляний стовп. То була катастрофа. Згідно зі статтею 347 частина Д Галактичної Конституції непідписання мирного договору зараховувалося як поразка Землі в космічній битві, що автоматично робило всю нашу цивілізацію васалом Республіки сузір’я Змієносця.

Ми повернулися на борт «Тризуба» у глибокому мовчанні та зневірі – всі члени мого екіпажу розуміли, якими сумними наслідками загрожує земному людству завтрашній день.

Я замкнувся у своїй каюті і почав розмірковувати.

Життя давно навчило мене, що безвихідних ситуацій не буває. Про це з дитинства говорили мені і дід, і батько. Вихід є завжди з будь-якої скрутної ситуації. Потрібно лише шукати його у правильному напрямку.

Роздуми я розпочав з того, що подумки перебрав прізвища всіх членів мого екіпажу – у пошуках «прізвища з галактичним звучанням».

Я – капітан Тимко. На Землі, звичайно, я добре знайомий, але в Галактику Земля тільки-но висунула свій зацікавлений ніс. Мене навіть у найближчих планетних системах ще мало хто знає.

Бортінженер Сергій Булько… Що таке прізвище Булько на теренах нашого Чумацького Шляху? Ха…

Екзобіолог Тетяна Жулинська… Один із найкращих фахівців у Сонячній системі з інопланетного життя. Але з погляду цього життя галактичного масштабу… Ех…

Другий пілот Борис Левенець. Ну, це навіть не смішно – цей політ загалом перший виліт за околиці Сонця у професійній біографії Борьки.

Бортмеханік Олена Піхтура ... Вважається першою красунею Зоряного Флоту Землі. Але, на жаль, титул «Міс Галактика» поки що не завоювала…

Штурман Петро Свиристюк… Блискучий офіцер, золотий медаліст Космічної Академії Землі, але для рівня зоряних світів… Ех…

Лікар Андрій Куценко… Професіонал з великої літери. Але… Земних масштабів.

Бортовий кіт Мурлан... Вважає себе представником найдавнішої цивілізації у Всесвіті. Його цивілізація, начебто, добре відома всій Галактиці, але особисто Мурлан… Крім того, він хоч і є істотою досить розумною, але зовсім не гомо сапієнс… Е-хе-хе…

Отже, ніхто з нас не має прізвища «з галактичним звучанням».

Але прізвище можна і отримати ...

Наприклад, терміново видати заміж за відому в Галактиці людину Таню Жулинську чи Олену Піхтуру… Але я не впевнений, що дівчата - навіть «заради всієї земної цивілізації» - погодяться терміново вийти заміж за першу зустрічну галактичну знаменитість. Та й де взяти на Землі цю «галактичну знаменитість», якщо сама наша планета поки що новачок на просторах Чумацького Шляху?

Гм, я можу принести в жертву свій холостяцький статус і одружитися з якоюсь галактичною відомою особою. Наприклад, на якійсь симпатичній зеленій жабці, дочці царя-імператора сузір'я Телець. Одружитися і взяти прізвище дружини замість мого родового прізвища Тимко. Буде такий собі капітан Телець… Але що скажуть на це мої бабусі і дідусі, тато і мама? Отож…

І ось саме тут мені на думку і спало несподіване і досить оригінальне вирішення всієї проблеми! Геніальна думка відвідала мене рівно опівночі, коли всі члени екіпажу вже мирно спали у своїх каютах. Будити я нікого не став - вирішив, що впораюся самотужки. І почав діяти…

Наступного дня весь мій екіпаж у парадних мундирах Зоряного Флоту Землі точно у призначений час прибув на місце підписання договору. Навіть Мурлану пов'язали на шию святковий золотаво-блакитний бант.

Я нікому не відкрив таємницю мого рішення, тому обличчя у моїх хлопців і дівчат були похмурі. А Мурлан взагалі нервово смикав хвостом.

За кілька хвилин в куполі на планетоїді з'явилася і офіційна делегація Республіки сузір’я Змієносця на чолі з адміралом Тюн-Дрен Хухохелом.

- Я готовий підписати мирну угоду від імені уряду мого сузір'я! - досить пихато оголосив адмірал.

- І я готовий підписати мирний договір від імені Світової Ради Землі та прилеглої до неї Сонячної системи, - луною відгукнувся я.

Тюн-Дрен Хухохел зміряв мене поглядом і гаркнув:

- Вимагаю документального підтвердження вашого статусу, капітане Тимко! Ви не є адміралом Зоряного Флоту Землі, отже, маєте бути володарем прізвища з галактичним звучанням!

- Зараз, шановний адмірале! - Я дістав із внутрішньої кишені парадного кітеля новенький синьошкірий паспорт з золотистим гербом на обкладинці, відкрив його на першій сторінці і сунув під ніс Тюн-Дрену Хухохелу:

- Будьте ласкаві, ознайомтеся!

Він пірнув усіма трьома очима у мій паспорт. На рядку «прізвище» там значилося «Тимко-Стрілець».

- Сподіваюся, шановний адмірале, - з усмішкою сказав я. – Ви не стверджуватимете, що моє друге прізвище «Стрілець» не відоме всьому Чумацькому Шляху як назва одного з зодіакальних сузір'їв, - сусіди вашого сузір’я Змієносця, до речі, - і, отже, має галактичне звучання?

Адмірал мовчки повернув мені паспорт, підійшов до столу і по черзі розмашисто підписав усі юридично значущі екземпляри мирного договору з цілою безліччю додаткових угод.

Я не зволікаючи ні секунди зробив те саме.

Галактичний Нотаріус, якого терміново надіслали до Проксіми Центавра Об`єднані Світи Центру Галактики, негайно затвердив договір і вписав його до Міжзоряного Реєстру.

Конфлікт вирішився!

Мене оточили хлопці з мого екіпажу.

- Чудове рішення, Вікторе! – бортінженер Булько лукаво підморгнув. – Вирішити проблему одним ходом – просто дописати в паспорті до прізвища назву сузір'я!

- Але що буде, якщо цей маленький обман колись розкриється? - Злякано мовила Танечка Жулинська. – Спалахне галактична війна…

- Ніякого обману немає! - Я весело пирхнув. - Стрільцем я став на цілком законних підставах!

– Тоді я нічого не розумію… – Олена Піхтура провела рукою по лобі. – Як?

- Дуже просто! – я засміявся. – Дорогі мої друзі, хочу нагадати вам, що наш «Тризуб» за своєю конструкцією не просто космічний корабель, а ще й «всесвітоліт». Тому він може пересуватися не тільки у всіх просторах та вимірах, а й у всіх часах – вліво-вправо, вниз-вгору. Ну, і зрозуміло, з майбутнього в минуле і назад. Тому сьогодні вночі, поки ви мирно спали у своїх каютах, я перемістив «Тризуб» до нашої Землі і в минуле – за день до нашого відльоту у цю експедицію. І прямо в офісі Земної космічної митниці цілком спокійно оформив за півгодини зміну моїх паспортних даних: офіційно став з просто Тимка людиною з подвійним прізвищем – Тимко-Стрілець.

Чому я вибрав зі всіх сузір'їв зоряного неба саме сузір'я Стрільця? Справа в тому, що в моєму роді і дід, і батько якоюсь мірою були саме стрільцями. Багато років тому, коли на землі нашої країни зі сходу полізла іржава танкова орда, мій дід лупцював її «джавелінами». А батько в той же час служив у протиракетній обороні, і збивав у небесах всяке крилате залізо, що летіло до нас з-за північних боліт. Та й потім прізвище Стрілець, погодьтеся, просто гарно звучить.

При зміні мною прізвища жодного закону порушено не було, і, отже, ніякого обману теж немає. Змінивши паспорт, я повернув «Тризуб» до Проксіми і перемістився в майбутнє – в ту ж секунду, з якої раніше стартував у минуле. Зробив я все це так майстерно, що ніхто з вас навіть не прокинувся, а нашої миттєвої відсутності ніхто з армади Республіки сузір’я Змієносця просто не помітив.

– Геніально! – Танечка Жулинська навіть зааплодувала.

- Це ще не все, - я весело підморгнув. - Є ще одна ідея!

Адмірал в оточенні свого військового почту уважно вивчав текст підписаного щойно мирного договору. Я підійшов до посланців Зміїносця і запропонував зробити легкий святковий фуршет. Адмірал і його офіцери не заперечували.

Ми, земляни, зрозуміло, пили шампанське з кришталевих келихів. Тюн-Дрен Хухохел і його колеги теж присьорбували щось із пузатих синіх кухолів. Це «щось», мабуть, теж містило алкоголь, оскільки після шостого тосту адмірал спитав, чи я його поважаю.

- Звичайно, любий мій адмірал! - З жаром відповів я і навіть обійняв його десь в районі екваторіальної частини кулястого тіла - вище мені було вже просто не дотягнутися. – Тому я маю особисто до вас конфіденційну ділову пропозицію…

– Яку? – було видно, що хміль миттєво вивітрився з голови Тюн-Дрен Хухохела.

Я відвів його трохи вбік від гурту землян і змієносцян, які вже вільно спілкувалися між собою, і сказав:

- А чи не заснувати нам на рівних паях Земно-Змієносцівський Комерційний Банк?

– А це буде вигідно? – у очах інопланетянина запалали вогники великої зацікавленості.

- Ще й як! - Запевнив я з ентузіазмом і відразу почав пояснення:

- Як ви абсолютно правильно вказали під час нашої першої зустрічі, офіційно в земному Зодіаку дванадцять зодіакальних знаків, хоча насправді їх таки тринадцять. Дванадцять знаків поставлено у відповідність всім земним місяцям – за календарями і за гороскопами. Тобто офіційний зодіак щільно прив'язаний до всього земного часу. А ваше сузір'я Змієносця, отже, з погляду земної логіки, економіки та юриспруденції знаходиться поза часом. І якщо ми відкриємо філії нашого майбутнього банку на планетах Республіки сузір’я Змієносця, то переведені на них земні фінанси опиняться фактично поза часом. Ви уявляєте, що це означає з погляду бухгалтерії, оподаткування, інвестицій? Гроші поза часом! Та ми з вами просто озолотимось!

- Неймовірно! – Його очі влаштували справжній хоровод на обличчі. – Любий мій капітане, я негайно приймаю вашу пропозицію!

І ми вдарили по руках.

Земно-Змієносцівський Комерційний Банк ми, звичайно, створили. Я і Тюн-Дрен Хухохел стали в ньому співдиректорами, а наші екіпажі – членами наглядової ради. Банк справді приносить великі комерційні доходи.

Тюн-Дрен виявився поза військовою службою дуже милою особою. Ми давно вже дружимо сім'ями. Я вже не раз бував у нього на Змієносці з дітьми і онуками, а він – регулярно гостює у мене в Україні зі своїми рідними і близькими.

Я і хлопці з мого екіпажу здійснили ще безліч космічних рейсів, відкрили сотні планетних світів, встановивши на них наш сонячно-небесний прапор. Але на згадку про ту славну і зовсім мирну битву біля Проксіми Центавра у мого корабля теж з'явилася подвійна назва. Неофіційна, зрозуміло…

На всіх космічних базах у Галактиці і у всіх планетних портах наш космічний корабель називають тепер тільки так – «Тризубчик»-Чубчик.