Янголи і Демони Війни

ІНТ. ОФІС ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ РЕДАКЦІЇ — ДЕНЬ

Соломія Островерха сидить за ноутбуком за столом. Дзвонить телефон, що лежить на столі. Вона бере трубку.

ЕКСТ. НАБЕРЕЖНА ДНІПРА — ДЕНЬ

Андрій Громовий зі слухавкою коло вуха стоїть коло поруччя і споглядає за краєвидами на річку.

ПАРАЛЕЛЬНИЙ МОНТАЖ — РОЗМОВА ПО ТЕЛЕФОНУ

ГРОМОВИЙ

Аркадій Несвіт, суддя цей, мені здається, він може бути Джазменом.

СОЛОМІЯ

І?

ГРОМОВИЙ

Ми перевірили той номер телефону. На жаль, як я і підозрював, це одноразовий номер. Він явно не ідіот.

СОЛОМІЯ

Та я вже зрозуміла. Тільки мені не легше від того. У вас уже є хоч щось на нього? Якщо це він, з ним треба щось робити поки я зовсім тут клепку не втратила.

ГРОМОВИЙ

Схоже, цей суддя не такий вже й простий персонаж. Доведеться за нього взятися, щоб розкопати більше.

СОЛОМІЯ

(дещо роздратовано)

А мені що пропонуєте робити тим часом?

ГРОМОВИЙ

Можемо надати вам охорону на час розслідування. Як вам така ідея?

СОЛОМІЯ

Ну, хоч щось.

ГРОМОВИЙ

Чудово, тоді наші хлопці будуть біля вашого під'їзду на машині спостерігати, щоб не було нікого підозрілого.

КІНЕЦЬ МОНТАЖУ

ДОРОГА

Громовий підходить до своєї машини, відчиняє дверцята і сідає.

ІНТ. АВТО — ДЕНЬ

Андрій сидить за кермом сам у салоні. Лунає дзвінок телефону.

ІНТ. КВАРТИРА НЕСВІТА — КІМНАТА — ДЕНЬ

Аркадій Несвіт сидить на кріслі з телефоном.

ПАРАЛЕЛЬНИЙ МОНТАЖ — РОЗМОВА ПО ТЕЛЕФОНУ

НЕСВІТ

Це Олексій?

ГРОМОВИЙ

Так.

НЕСВІТ

Електрик?

ГРОМОВИЙ

Так.

НЕСВІТ

Це Аркадій, пам'ятаєте мене? Ви у мене вчора були.

ГРОМОВИЙ

Ага, так. Пам'ятаю.

НЕСВІТ

Я би хотів зустрітися з вами. Треба поговорити. Сьогодні ввечері. Я вам надішлю геолокацію на цей номер. Зможете під'їхати?

ГРОМОВИЙ

Добре. Я буду.

КІНЕЦЬ МОНТАЖУ

ІНТ. КВАРТИРА КОЗАЧЕНКА — НІЧ

ВАННА КІМНАТА

Андрій в образі Олексія Козаченка вмивається перед умивальником. У нього на обличчі - пекельну рішучість на межі з холодною жорстокістю.

КІМНАТА

Посеред напівтемної кімнати Андрій одягає чорний костюм.

Вставляє магазин у пістолет.

Перезаряджає.

КОРИДОР

Силует Андрія у дверному отворі виходить з квартири, зачиняючи після себе двері.

Темрява.

ЕКСТ. ВУЛИЦІ — НІЧ

Ми бачимо капот чорної автівки, яка неквапливо їде по нічних вулицях.

ЕКСТ. ПІД МОСТОМ ЧЕРЕЗ ДНІПРО — НІЧ

По набережній іде авто Громового. Він зупиняє автівку під мостом. Виходить. Роздивляється навколо — немає жодної людини або авто, лише трохи моторошна тиша та вогні міста вдалечині.

Громовий стоїть коло поруччя і чекає на появу того, хто надіслав повідомлення раніше, тобто Несвіта.

Так і не дочекашись нікого, він підходить до свого авто і сідає всередину. Дістає телефон і набирає номер.

ГРОМОВИЙ

(у слухавку)

Так відчуття, що вони перевіряють мене. Я тут як на долоні, мене за кілометр видно.

ЕКСТ. ВУЛИЦЯ - ДЕНЬ

Наталка підходить до свого патрульного авто. Відкриваючи передні дверцята водія, вона помічає фігуру Олекси, котрий стоїть позаду її авто вдалечині, виглядаючи з-за рогу провулка. Він немовби спостерігає за нею здалеку.

Вона сідає в салон і ляскає дверима. Замислено сидить. Потім виходить і знову ляскає дверима. Прямує до провулка.

БЕЗЛЮДНИЙ ПРОВУЛОК

Наталка крокує вбік Олекси, котрий потрохи відходить назад від неї.

НАТАЛКА

Ти слідкуєш за мною?

ОЛЕКСА

(підіймаючи руки вгору)

Ей, тихіше. Якщо вони мене побачать разом із тобою, знаєш, що вони зі мною зроблять?

НАТАЛКА

(грайливо, наближаючись)

А знаєш, що Я з тобою зроблю, коли побачу ТЕБЕ разом із ними?

ОЛЕКСА

І що ви зробите зі мною, пані коп? Прикуєте наручниками до ліжка?

НАТАЛКА

(хитро посміхаючись)

Скоріше, до батареї.

ІНТ. БАР — ДЕНЬ

Аркадій Несвіт та Андрій Громовий зустрічаються поговорити віч-на-віч в публічному місці. На початку вони обидва дещо насторожені й обережні, наче хижаки, які зустрілися на нейтральній території.

Громовий підходить до Несвіта, вони стискають руки.

НЕСВІТ

Слухай, не ображайся. Треба було пересвідчитися, що тобою немає хвоста.

ГРОМОВИЙ

Та нічого. А ви як? Знову потрібні послуги електрика?

Громовий сідає за столик, де сидить Несвіт.

НЕСВІТ

Та щось типу того. Але я не знаю, чи можна тобі довіряти. Поки що не знаю.

ГРОМОВИЙ

Ви так кажете, ніби цього разу у вас щось більше, ніж просто проблеми зі світлом.

НЕСВІТ

Це як подивитися. Може цього разу у мене проблеми з темрявою.

Громовий напружено дивиться на Аркадія. Проте через кілька секунд Аркадій починає сміятися.

НЕСВІТ

Та жартую я. Не переживай. Давайте краще вип'ємо. За знайомство, так би мовити.

ГРОМОВИЙ

Я взагалі-то не п'ю. У мене армійська дисципліна.

НЕСВІТ

Та шо ти як маленький. Давай бахнемо по одній. Справжній талант не проп'єш.

ТРОХИ ПІЗНІШЕ

Несвіт і Громовий сміються, випиваючи, як старі друзяки.

Несвіт, зробивши “пістолети” пальцями, “стріляє” в оточуючих відвідувачів бару, безмовно і з усмішкою вимовляючи: “бах, бах, бах”.

Несвіт і Громовий знову сміються.

НЕСВІТ

Як мені вже остогидли всі ці пики. Всі ці самовдоволені рахулі. Моя б воля, я б усіх цих виродків депортував куди подалі с етой страни.

ГРОМОВИЙ

(ляскаючи по плечу Несвіта)

Бачу, в тебе дійсно проблеми з темрявою.

Вони обидва заливаються сміхом, як навіжені.

ІНТ. КВАРТИРА КОЗАЧЕНКА — КОРИДОР — НІЧ

Ледве тримаючись на ногах, Громовий заходить через вхідні двері, зачиняє їх, потім притуляється спиною до дверей і з приреченим виглядом, ніби він щойно побував у пеклі, опускається вниз, сідаючи на підлогу.

ІНТ. ГОТЕЛЬНИЙ НОМЕР — ДЕНЬ

КІМНАТА

Несвіт і Громовий сидять один навпроти одного, між ними журнальний столик.

Мета Несвіта — подивитися на свого нового знайомого, чи можна йому довіряти.

НЕСВІТ

Скажіть, пане Олексій, ви митець чи просто халтурщик?

АНДРІЙ

Я думаю, 50 на 50. В житті має бути баланс, як на мене.

НЕСВІТ

Мені потрібні митці. Справжній митець завжди має бути голодним і злим для того, аби творити шедеври, чи не так?

ГРОМОВИЙ

Ну, щось у цьому є. Ми з дружиною збираємося відкрити свій бізнес.

У нас багато ідей, багато планів, не вистачає хіба шо пару мільйонів.

НЕСВІТ

(прискіпливо розглядаючи Громового)

Взагалі, я не схильний довіряти незнайомцям. Це небезпечно для бізнесу. Ці фашики не сплять, самі розумієте.

ГРОМОВИЙ

А якщо у мене є дещо що може вас зацікавити?

НЕСВІТ

Що наприклад?

ГРОМОВИЙ

(вдаючи, що він згадує щось)

Наприклад... Наприклад, у мене є одна знайома. Вона працює в салоні краси. Так ось, вона якось обмовилась, що її чоловік, інженер, причетний до якоїсь секретної ракетної програми. Хизувалася як дитина. Не дуже розумна жіночка, коротше. Так ось, я можу бути допитливою вороною з дуже довгим носом, якщо треба. Що скажете?

Пауза. Несвіт задумливо сидить.

ГРОМОВИЙ

Це може бути взаємовигідним партнерством для нас усіх.

НЕСВІТ

Ну, для початку непогано було б доказати вашу відданість нашій спільній справі. Є один так званий волонтер...

Несвіт дістає папірець і ручку. Кладе на столик перед Громовим і пише щось. Потім рукою рухає папірець по поверхні стола вбік Андрія.

Андрій бере до рук папірець. Там написано:

“Артем Шевченко 10К$”

НЕСВІТ

Якщо зможеш вимкнути світло у цього персонажа, тоді й поговоримо про партнерство.

ГРОМОВИЙ

Вам не здається, що це якось малувато буде? Це ж не в магазин сходити за продуктами. Це триндець як ризиковано.

НЕСВІТ

Що вдієш, такі зараз ціни на ринку. Або ти працюєш і маєш перспективу підвищення, або гуляєш як невдаха без перспектив і майбутнього. Вибір за тобою.

ІНТ. КВАРТИРА СОЛОМІЇ — ДЕНЬ

КІМНАТА

Соломія стоїть коло вікна і дивиться у двір, де бачить автівку припарковану навпроти її під'їзду, як і казав Громовий.

Потім відходить від вікна і йде до дивана, на якому лежить відкритий ноутбук. Вона сідає поряд з ноутбуком і кладе його собі на коліна.

Вона бере до рук смартфон і набирає номер.

СОЛОМІЯ

Привіт. Ну, як там, ти глянув фото, що я тобі прислала? Щось можеш сказати з приводу того чоловіка?

(пауза)

Ага. Я б і сама щось знайшла, але на нього складно щось знайти, ніби це якась державна таємниця.

Тому тебе доводиться просити.

(пауза)

Добре. Як знайдеш щось, передзвони мені.

ІНТ. КВАРТИРА НАТАЛКИ — НІЧ

СПАЛЬНЯ

Напівтемна спальня. Наталка в білій нічній сорочці сидить на стільці боком до вікна, звідки в кімнату падає місячне сяйво. Олекса лежить спиною на ліжку під ковдрою до пояса, його верхня частина — шия і голова — знаходяться в тіні.

НАТАЛКА

Мені тут нещодавно сорока на носі принесла звістку, що дехто на ім'я Олександр Карданов був дуже поганим хлопчиком. Хтось має його покарати.

ОЛЕКСА

Карданов?

НАТАЛКА

Один так званий бізнесмен, котрий на війні заробляє бабки. У нього якісь зв'язки з Офісом Президента, тому він думає, що йому все дозволено. Він чомусь вирішив, що йому все зійде з рук.

ОЛЕКСА

Це незаконно. Ти в курсі?

НАТАЛКА

Що незаконно?

ОЛЕКСА

Пограбування.

НАТАЛКА

(невинно посміхаючись)

А хто каже про пограбування?

Пауза.

ОЛЕКСА

Я вже нічого не розумію. Це якась гра. Ти просто мене розводиш. Я вперше бачу такого копа, як ти. Не знаю, боятися мені чи радіти.

Наталка підводиться і підходить до ліжка. Потім стає на карачки і повільно повзе над Олексою, котрий продовжує лежати на спині.

НАТАЛКА

Ти ж цього хочеш, чи не так?

ОЛЕКСА

Я вже сам не знаю, чого я хочу. Гроші мене вже не заводять, як раніше. Чого я дійсно не хочу, таке це перетворитися на одного з тих створінь, у яких гроші замість мозку й серця. Має бути щось більше за гроші.

НАТАЛКА

Ти ж містер справедливість, хіба ні? Справедливість більша за гроші.

ОЛЕКСА

І що ти пропонуєш?

НАТАЛКА

Інколи закон і справедливість — трохи різні речі. Ми могли б прослизнути в цю маленьку шпаринку. Не заради грошей, а заради ідеї.

ОЛЕКСА

Слухай, дорогенька, а ти часом не кріт? Мусора вважають, що можуть отак просто інфільтрувати до мене крота, і я нічого навіть не помічу. За кого ви мене маєте? За ідіота?

Наталка змінюється в обличчі, ніби їй щойно плюнули в душу. Встає з ліжка і рішучим кроком прямує до дверей спальні.

НАТАЛКА

(злісно)

Можеш пишатися собою. Ти справжній детектив!

Розуміючи, що він трохи погарячкував, Олекса трохи неохоче підводиться, щоб піти за нею і заспокоїти її.

ЕКСТ. ВУЛИЦЯ — ДЕНЬ

Біля тротуару стоїть припаркована автівка Аркадія Несвіта.

НЕСВІТ (голос з.к.)

Этот маленький Достоевский выйдет на охоту. И этот маленький Толстой выйдет на охоту. И этот маленький Чехов тоже выйдет на охоту.

ІНТ. АВТІВКА — ПРОДОВЖЕННЯ

КРУПНИЙ ПЛАН: Несвіт повільно вставляє кулі в барабан револьвера одна за одною.

НЕСВІТ

И этот маленький Станиславский выйдет на охоту.

Вставивши усі кулі в барабан, він вставляє його в револьвер і прокручує барабан.

ІНТ. БАГАТОПОВЕРХІВКА — ДЕНЬ

СХОДОВИЙ МАЙДАНЧИК

Двері ліфта відчиняються — виходить Аркадій Несвіт з пакунком у руці. Він дещо неквапливою ходою прямує до одних із дверей.

ІНТ. БАГАТОПОВЕРХІВКА - КВАРТИРА ІЗУМРУДОВА — ДЕНЬ

КУХНЯ

Елітна квартира. Видно, що хазяїн квартири не бідна людина.

Несвіт і МАРАТ ІЗУМРУДОВ, сорокап’ятирічний народний депутат, розмовляють з келихами віскі в руках. На столі стоїть пляшка.

МАРАТ

Слухай, так що там сталося? Тебе звільнили після того розслідування?

НЕСВІТ

Вони знайшли крайнього і показово звільнили. Таке відчуття, що мене звільнили чисто для галочки, мовляв, дивіться, у нас тут так звана судова реформа, ось вам сакральна жертва у вигляді оцього бовдура. Подивилися? А тепер геть звідси зі своїми розслідуваннями і не задовбуйте нас.

МАРАТ

Все як завжди. І чим тепер ти займаєшся?

НЕСВІТ

Ну, по-перше, можеш мене поздоровити, я тепер найбільший корупціонер в цій країні. А загалом, я вирішив зайнятися бізнесом. Завжди хотів мати свою справу. От тепер настав мій зоряний час, як-то кажуть. Бо суддя з мене, як виявилося, не дуже...

МАРАТ

Бізнес — це добре. Всі ми в деякій мірі займаємося бізнесом. Хтось у суді, хтось у раді.

(дивиться на пакунок в руці Аркадія)

А це що?

НЕСВІТ

Це подарунок для Макса. У нього там вчора, здається, був день народження, тож я вирішив зазирнути й поздоровити хлопця.

МАРАТ

Щось ви останнім часом часто разом. У вас там якийсь гурток, абощо?

ХИТРУН

Щось типу того.

КОРИДОР

Несвіт з пакунком підходить до дверей кімнати. Стукає.

Двері відкриває МАКС ІЗУМРУДОВ, вісімнадцять років.

Несвіт заходить у кімнату.

КІМНАТА

НЕСВІТ

Привіт. Ну шо там, як справи? Як батьки, не ображають тебе?

МАКС

(з підлітковим трагічним пафосом)

Вони мене ненавидять. Точніше не так, я навіть ненависті не заслуговую. Я для них пусте місце.

НЕСВІТ

Не кажи так. Вони ж твої батьки.

МАКС

Це все фасад. Фальшиві посмішки. Фальшиве життя напоказ. Як мені вже все це остогидло. Я не хочу більше грати в цю гру.

НЕСВІТ

А що ти хочеш? Тобі вже вісімнадцять, час уже вирішувати, що ти хочеш від життя. Хіба я неправий?

МАКС

Я хочу втекти. Куди-небудь подалі. Я хочу відчути себе вільним. Мені навіть для цього бабки не потрібні. Просто свобода духу і все таке.

НЕСВІТ

В такому разі...

(демонструючи пакунок)

Дивись, що у мене для тебе є. Це подарунок на день народження.

Несвіт передає у руки Максу пакунок з яскравою обгорткою, який він приніс із собою.

Макс бере до рук пакунок і зі здивованим виразом обличчя оглядає його.

Несвіт мовчки показує йому жестом, щоб той не соромився і відкрив пакунок.

Макс відкриває пакунок — там всередині лежить револьвер (той самий, котрий раніше Несвіт зарядив).

НЕСВІТ

Обережно, він заряджений.

Макс обережно бере до рук револьвер, оглядаючи його.

НЕСВІТ

Я пропоную тобі свободу. Абсолютну свободу.

МАКС

В сенсі, абсолютну свободу? А якщо я візьму зараз і...

(спрямовуючи револьвер вбік Аркадія)

...Натисну на курок? Тобі хіба це сподобається?

НЕСВІТ

(холодно)

Так тому й бути. Це ж абсолютна свобода. Ти можеш робити все, що забажаєш.

МАКС

З мене вистачить і звичайної свободи. Але дякую за подарунок.

Макс жадібно роздивляється револьвер, ніби свою нову іграшку, не знаючи, куди її подіти.

НЕСВІТ

Ось бачиш. Тільки сховай його, щоб вони не бачили. Це буде наша таємниця.

ІНТ. СТРІЛЬБИЩЕ — ДЕНЬ

Наталка в поліцейській формі та навушниках заряджає пістолет і стріляє в мішень.

Мішень, символічно передбачаючи майбутні події, розчиняється в наступному кадрі з Олексою в центрі:

ЕКСТ. БАГАТОПОВЕРХІВКА — ДЕНЬ

Олекса, обличчям до нас, підходить до під'їзду Соломії. Заходить усередину.

СХОДОВИЙ МАЙДАНЧИК

Двері ліфта відчиняються, Олекса виходить і прямує до дверей Соломії.

Підійшовши до її дверей, він натискає на дверний дзвоник.

За кілька секунд двері відчиняє Соломія. Вони дивляться мовчки один на одного.

ОЛЕКСА

Може поясниш мені, чому я все дізнаюся від батьків, а не від тебе?

Він заходить у квартиру повз Соломію.

ОЛЕКСА

Чому ти мені нічого не сказала про того божевільного з тим листом?

СОЛОМІЯ

Я--

КІМНАТА

ОЛЕКСА

Я хто, по-твоєму? Пусте місце? Я ж завжди захищав тебе ще коли ми були малими, хіба забула? Ми ж з тобою завжди були як одна команда!

Опинившись у кімнаті, він повертається обличчям до Соломії. Вона тим часом підходить ближче до нього.

СОЛОМІЯ

Ти змінився відтоді. Останнім часом я тебе не впізнаю.

ОЛЕКСА

Як це розуміти?

СОЛОМІЯ

Ти інший. Ти зв'язався з якоюсь дурною компанією, зникаєш кудись і займаєшся хтозна чим. Чорт, я навіть не здивуюся, якщо ти маєш якесь відношення до цих пограбувань політиків.

Олекса мовчки сідає на крісло, відводячи погляд так, щоб не зустрітися з поглядом сестри.

СОЛОМІЯ

Я так і знала. Ким ти себе вважаєш, Робін Гудом? Ти злочинець тепер, ти це розумієш?

ОЛЕКСА

Та все я розумію, я ж не дитина.

СОЛОМІЯ

Щось не видно, що ти не дитина. Мені здається, все як раз навпаки — ти одна велика дитина, ніби нічого не змінилося відколи ми були дітьми.

Пауза.

ОЛЕКСА

(підводячись)

Добре, хай буде по-твоєму. Я злочинець, велика дитина, я гидке каченя нашої ідеальної сім'ї.

Він прямує до коридору. Потім раптом зупиняється.

ОЛЕКСА

(холодно)

Іще одне. Якщо я знайду того дегана, Джазмен — чи як там його — я вб'ю його.

Олекса іде геть убік вхідних дверей, Соломія тим часом хоче щось сказати у відповідь, але не встигає. Завмерши на місці, вона дивиться йому вслід.

ІНТ. КВАРТИРА КОЗАЧЕНКА — ДЕНЬ

ВАННА КІМНАТА

Андрій підходить до дзеркала над умивальником в новому образі. Виглядає як хлопчина, який і мухи не скривдить. Поправляє окуляри та зачісує назад волосся, вологе від гелю.

ЕКСТ. ВУЛИЦЯ — ДЕНЬ

Андрій Громовий крокує по тротуару з валізою на колесиках посеред міського натовпу й метушні.

ЕКСТ. ДАХ БУДИНКУ — ДЕНЬ

Громовий із валізою заходить на дах. Він підходить до карнизу. Відкриває валізу і дістає звідти частини розібраної снайперської гвинтівки. Починає збирати гвинтівку, мов професіонал, який робив це не раз.

Громовий, встановивши гвинтівку у вогневу позицію, дивиться в оптичний приціл на парк навпроти.

Через оптичний приціл ми бачимо парк, де гуляють люди. Серед перехожих також гуляє АРТЕМ ШЕВЧЕНКО, йому на вигляд приблизно 25 років, він нікуди не поспішає, насолоджується ранковою прогулянкою.

“Супроводжуючи” Артема через приціл, Громовий натискає на курок і стріляє в нього пару разів.

Артем падає на землю. Налякані перехожі розбігаються.

Громовий з холоднокровною рішучістю розбирає гвинтівку.

ЕКСТ. ПАРК — ДЕНЬ

На місце стрілянини приїздить швидка. Медики підбігають до тіла Артема, оглядають його на ознаки життя. Проте Артем здається мертвим.

Потім медики поспіхом кладуть Артема на ноші і заносять у карету швидкої.

ІНТ. ВЕСТИБЮЛЬ - ДЕНЬ

Змішавшись із натовпом, Громовий крокує з валізою до виходу.

ІНТ. КАРЕТА ШВИДКОЇ — ДЕНЬ

Артем лежить нерухомо під ковдрою.

Мертва тиша.

Через кілька напружених секунд лунає дзвінок мобільного.

Рука Артема вилазить з-під ковдри і дістає мобільний з кишені своїх штанів.

Потім він іншою рукою знімає ковдру з обличчя, прикладаючи телефон до вуха.

АРТЕМ

Так?

(пауза)

Мамо, я ж тобі казав, все добре. Зі мною все гаразд. Тільки не дивись новини сьогодні. А краще взагалі не дивись.

Він дещо втомлено прибирає від вуха телефон і дивиться кудись у порожнечу над собою, поки з телефону лунає нечіткий голос.

ІНТ. СУПЕРМАРКЕТ — ДЕНЬ

Олекса та Наталка ходять між рядами з товарами, обираючи продукти. Вони роблять вигляд, що не знають один одного, перешіптуючись і оглядаючись навколо, щоб не привертати до себе зайвих очей.

НАТАЛКА

Зробимо вигляд, що я не чула про крота.

ОЛЕКСА

Я трохи погарячкував, визнаю.

НАТАЛКА

Визнання помилки — це перший крок до її виправлення.

ОЛЕКСА

Слухай, ти не передумала щодо Карданова?

НАТАЛКА

Карданов — стерв'ятник, якому чхати на закон і все інше. Якщо ми його не провчимо, цього ніхто не зробить, крім нас.

ОЛЕКСА

У мене є команда моїх перевірених хлопців для цього.

НАТАЛКА

Ніякої команди перевірених хлопців. Лише ми вдвох. У нас є мозок команди, тобто я. І у нас є серце команди, тобто ти. І ніхто нам більше не потрібен.

ОЛЕКСА

Супер. А тепер як серце нашої команди я хочу встановити деякі правила. По-перше, про нас знають лише ми вдвох, ніхто більше. По-друге, ніякої грубої сили під час--

НАТАЛКА

(невинно посміхаючись)

--Це під настрій.

Вони розходяться в різні сторони, Олекса тим часом дещо спантеличено дивиться услід Наталки.

ІНТ. ГОТЕЛЬНИЙ НОМЕР — ДЕНЬ

КОРИДОР

Несвіт підходить до вхідних дверей і відчиняє їх — на порозі стоїть Громовий в образі Олексія Козаченко. На ньому картуз, сонцезахисні окуляри, шкіряна куртка та сигарета, що стирчить з роту.

Він мовчки і з дещо зверхнім виглядом проходить повз Аркадія, ніби до себе додому.

НЕСВІТ

Так, так, так. Повернувся наш великий стрілок. Я вже бачив у новинах про твої пригоди. Хвоста хоч за тобою не було?

Несвіт зачиняє двері і крокує за Громовим, котрий, своєю чергою, іде вбік вітальні.

ГРОМОВИЙ

Ображаєте. Я ж професіонал.

ВІТАЛЬНЯ

Громовий сідає на диван, схрестивши ноги.

НЕСВІТ

Кожен може помилитися. Навіть професіонал.

ГРОМОВИЙ

Скажімо так, я залишив дещо, що приведе їх до одного цікавого чоловіка.

НЕСВІТ

Не розумію.

Андрій згасає цигарку в попільничці на журнальному столику навпроти дивана, опісля дістає жуйку і кидає до рота, починає жувати.

ШВИДКІ ФЛЕШБЕКИ (ГОЛОС ГРОМОВОГО ЗА КАДРОМ)

-- ЕКСТ. ДАХ БУДІВЛІ — ДЕНЬ

Поліцейський присідає і у спеціальних рукавичках підіймає порожню пачку від цигарок.

ГРОМОВИЙ (голос з.к.)

Якась пачка сигарет, котру випустив один дядя прямо на місці злочину, тобто на даху, звідки стріляли в Артема Шевченка. А на тій пачці — його відбитки.

-- ІНТ. БАГАТОПОВЕРХІВКА — СХОДОВИЙ МАЙДАНЧИК — ДЕНЬ

Група спецпризначенів СБУ зі зброєю в руках підходить до дверей квартири. Вони стукають, двері відчиняє підставний “Беркутівець”.

ГРОМОВИЙ (голос з.к.)

А дядя цей — не просто дядя, а колишній Беркутівець, якому відчайдушно потрібні гроші. Отака історія, малята.

-- ІНТ. ВІДДІЛОК СБУ — КАБІНЕТ ДУНАЄВСЬКОГО — ДЕНЬ

Біля вікна стоїть ОСТАП ДУНАЄВСЬКИЙ, один із заступників голови СБУ. Він дивиться крізь напівзакриті жалюзі кудись у вікно.

У дверному отворі дверей до кабінету з'являється підставний “Беркутівець”.

Дунаєвський повертається в його бік. Вони мовчки дивляться один на одного. Після чого “Беркутівець” проходить в кабінет ходою людини, котра тут, як вдома, і сідає на крісло навпроти стола Дунаєвського.

ГРОМОВИЙ (голос з.к)

Коротше кажучи, я збив їх зі сліду. Хай шукають свого кілера.

НАЗАД ДО СЦЕНИ

НЕСВІТ

Знаєте, пане Козаченко, а ви нам можете знадобитися з вашими талантами. За це можна й випити.

ІНТ. КВАРТИРА НАТАЛКИ — КІМНАТА — НІЧ

Наталка й Олекса сидять на дивані, розглядають фото на DSLR камері — там Карданов, оточений кількома охоронцями в костюмах, проте обличчя самого Карданова ми поки не бачимо

ОЛЕКСА

І як ти збираєшся це зробити? У нього там ціла армія охоронців.

НАТАЛКА

Карданов цей - мов тендітна квіточка, котра ховається за натовпом головорізів, але в кожній обороні завжди є слабке місце, яке можна використати. Слабке місце Карданова — це його пиха та імпульсивність. А ще його дружина.

ОЛЕКСА

Ти так кажеш, ніби все життя його знаєш.

Вона знизує плечима і продовжує.

НАТАЛКА

Отже, план такий: крок перший - інфільтрація; крок другий - збір інформації; крок третій - злам системи із середини.

ОЛЕКСА

Крок четвертий - тюрячка.

НАТАЛКА

Що, досі мені не довіряєш?

Він підводиться і починає ходити туди-сюди.

ОЛЕКСА

А ти б на моєму місці собі б довіряла? В нашій справі головне обережність. Розумієш? Якби я не був обережний, я б давно уже був за ґратами.

Наталка показує йому фото НАСТІ, дружини Карданова, котра, нічого не підозрюючи, іде по вулиці. Він підходить і дивиться на фото на екрані DSLR камери.

НАТАЛКА

Диви, яка краля.

Олекса із захопленням дивиться на фото Насті.

НАТАЛКА

Це його потужна трофейна дружина — словом, все як завжди у таких мужиків. Тобі доведеться її звабити.

ОЛЕКСА

Вибачте, що?

НАТАЛКА

Ти ж відомий бабій. Хіба вона тобі не подобається?

ОЛЕКСА

Та не в цьому справа.

НАТАЛКА

Тобі навіть не треба її зваблювати. Головне — втертися в довіру. Вона має стати нашим сплячим агентом в домі Карданових.

ОЛЕКСА

Сподіваюсь, здобич цього варта.

НАТАЛКА

У тебе є пістолет?

Він киває.

НАТАЛКА

Добре. Завжди тримай його при собі.

ЕКСТ. НАБЕРЕЖНА ВУЛИЦЯ — ДЕНЬ

Аркадій Несвіт та Андрій Громовий неквапливо крокують поряд.

НЕСВІТ

Ви забагато знаєте, пане Козаченко. Тому вас доведеться або вбити, або посвятити в клуб обраних. Іншого шляху немає.

Напружена пауза, під час якої Громовий дещо спантеличено дивиться на Несвіта.

НЕСВІТ

(сміючись)

Та я жартую.

ГРОМОВИЙ

(махаючи вказівним пальцем)

Ви майже мене підловили.

НЕСВІТ

У нас тут не коза ностра. У нас просто таємний клуб джентльменів. Нічого особливого.

ГРОМОВИЙ

Не розумію.

Вони зупиняються.

НЕСВІТ

Але вам треба довести, що ви один з нас, якщо ви хочете бути частиною команди, так би мовити.

ГРОМОВИЙ

А може я не хочу бути частиною команди. Може я самотній вовк. Привид, якого не існує.

НЕСВІТ

В такому разі, ви — ідеальний кандидат до нашого клубу.

(охоплюючи плечі Громового рукою)

Ходімо, я вас познайомлю з деким.

Ми бачимо зі спини, як вони йдуть далі по набережній.

ІНТ. ПІДЗЕМНИЙ ПАРКІНГ — ВЕЧІР

Несвіт і Громовий крокують посеред паркінгу.

Вони обидва підходять до однієї з автівок. На задньому сидінні цієї автівки сидить ОЛЕКСАНДР КАРДАНОВ, 40 років, одягнений в темний класичний костюм, проте ми обличчя його не бачимо, бо він залишається в тіні.

Несвіт і Громовий сідають на передні сидіння — Несвіт за водійське, а Громовий поряд. Позаду Громового сидить Карданов у тіні.

КАРДАНОВ

А ви дійсно привид, пане Козаченко, бо на вас майже нічого немає.

ГРОМОВИЙ

Ви прочитали моє досьє?

КАРДАНОВ

Досьє у вас вражаюче, чесно кажучи. І в мене одразу виникає питання: чому ж такий майстерний стрілок зараз не на фронті захищає державу від так званих ворогів?

Напружена пауза.

ГРОМОВИЙ

Найбільші вороги завжди всередині, а не зовні.

КАРДАНОВ

Це правда.

КРУПНИЙ ПЛАН: Карданов непомітно тримає в руці детектор для виявлення жучків, який сканує радіо частоти на наявність прослуховування.

ГРОМОВИЙ

Насправді я вважаюся безвісти зниклим під час бойових дій. Тіло моє так і не знайшли, як бачите, тож я вирішив скористатися ситуацією, щоб розпочати нове життя, так би мовити.

КАРДАНОВ

Зараз справжнього професіонала своєї справи важко знайти. Світом правлять некомпетентність і жадібність, тому ми й шукаємо тих небагатьох сміливців, котрі можуть кинути виклик системі.

Карданов ховає детектор жучків у кишеню.

НЕСВІТ

Льоша непоганий хлопець, це правда. Я за нього ручаюся.

КАРДАНОВ

(до Несвіта)

Ну що, поїхали.

ІНТ. АВТО — ВЕЧІР

Усі втрьох: Громовий, Карданов і Несвіт сидять мовчки. Панує напружена тиша. Громовий тим часом одним оком позирає на Несвіта, котрий поряд із ним керує авто.

Ми вперше чітко бачимо обличчя Карданова.

ФЛЕШБЕК ПОЧАТОК

ТИТР: 5 років тому

ЕКСТ. ПАРК — ДЕНЬ

На лавці сидять Наталка Майстрицька та Олександр Карданов. Їй приблизно 20, вона студентка, одягнена в темний худі. Він одягнений в пальто і сорочку.

Вони деякий час сидять в ніяковій тиші, немовби боячись подивитися один одному в очі.

КАРДАНОВ

Як там мама?

НАТАЛКА

(знизуючи плечима)

Нормально.

Вони продовжують сидіти плече до плеча, не дивлячись один на одного.

КАРДАНОВ

Так скільки років ми не бачилися?

НАТАЛКА

Та більше десяти, мабуть.

КАРДАНОВ

Ого. Чим ти зараз займаєшся? Вчишся десь?

НАТАЛКА

Вчуся на фінансового аналітика. Хоча іноді здається, що в мені живе маленький інженер, який полюбляє розбирати все і дивитися, як воно працює зсередини. А взагалі, я захоплююсь вогнепальною зброєю. Я б хотіла піти працювати в поліцію.

КАРДАНОВ

(повертаючись до неї зі здивуванням)

Серйозно? Нічого собі.

НАТАЛКА

Так, але там малувато платять. Тож я поки ще точно не вирішила для себе, ким я хочу бути насправді. А у тебе як справи?

КАРДАНОВ

Та потихеньку. Займаюсь бізнесом. Все, як завжди.

ТРОХИ ПІЗНІШЕ

Наталка і Карданов гуляють по парку. Спочатку між ними ніякове мовчання, потім Карданов починає говорити.

КАРДАНОВ

Слухай, мені шкода, що все так вийшло. Якби я міг повернутися назад в минуле і все виправити, я б зробив це. Але я не можу цього зробити.

Сподіваюсь, ти коли-небудь мене зрозумієш. А якщо ні, значить, я на це заслуговую. Я заслуговую на твій гнів і образу.

НАТАЛКА

Знаєш, я вже змирилися з тим, що ми більше не разом як одна сім'я. Уже багато часу минуло відтоді. У мене зараз нове життя. Все нормально. Я зараз намагаюся дивитися в майбутнє, а не в минуле. У мене купа планів на майбутнє. Скільки хочу всього зробити, ти б знав.

КАРДАНОВ

Це правильно. А ти пам'ятаєш, як ти, я і мама вперше ходили разом в кіно? Тобі тоді було скільки... Сім років, здається.

НАТАЛКА

Так, приблизно сім.

КАРДАНОВ

Чудові були часи.

НАТАЛКА

І чому ж ви тоді з мамою розійшлися, якщо все було так чудово? Боюся спитати я.

КАРДАНОВ

Це складно пояснити. Бачиш--

ТРОХИ ПІЗНІШЕ

ІНТ. ПРИВАТНИЙ БУДИНОК КАРДАНОВА — НІЧ

КІМНАТА

СЕРЕДНІЙ ДАЛЬНІЙ ПЛАН (з темної кімнати):

Знаходячись в іншій кімнаті, котра без світла, ми дуже повільно рухаємося назад, віддаляючись від сцени з Кардановим і Наталкою в іншій кімнаті.

Карданов метушиться, крокуючи туди-сюди довкола Наталка, котра мовчки сидить на кріслі з дещо приреченим виглядом.

Тут Карданов справжній, без соціальної маски, як до раніше.

КАРДАНОВ

Я же говорил, что ты и твоя мамаша никто без меня! Как были никем, так и остались. А этот новый хахоль ее, я его видел недавно — тот еще неудачник. Кто он там, военный? Не смешите меня. Я, значит, сволочь, а он красавец — ох и логика у твоей мамаши. И чем он лучше меня, этот бомж? Его же скоро, как муху, прихлопнут русские. Потом будете рыдать, как две дуры. Вот скажи мне, дорогуша, ты тоже хочешь быть, как твоя мамка? Такой же самовлюбленной и двуличной? А я сволочь, ну естественно! Ну чего ты молчишь, язык проглотила? Это у тебя такие психологические манипуляции, как у твоей мамаши?

(грубо хапаючи її щелепу)

Решила меня терроризировать молчанием?

Налякана, вона намагається щось сказати із закрити ротом. Проте Карданов не дає їй це зробити.

КАРДАНОВ

Я тебе покажу, как из меня дурака делать. Больше вы меня не используете в своих грязных играх, сучки.

Наталка намагається вирватися з його хватки, ми тим часом продовжуємо рухатися назад — Наталка та Карданов десь далеко в іншій кімнаті, навколо нас темрява нашої кімнати, між нами і сценою в тій кімнаті — уже доволі значна відстань, котра символізує відчуження.

ЗАТЕМНЕННЯ

ФЛЕШБЕК КІНЕЦЬ

ЕКСТ. ТАЄМНИЙ ЗАМІСЬКИЙ БУДИНОК — ВЕЧІР

Карнадов, Несвіт та Громовий виходять з машини і прямують до головного входу доволі непримітного будинку, котрий є схованкою.

ІНТ. ТАЄМНИЙ ЗАМІСЬКИЙ БУДИНОК — КІМНАТА — ВЕЧІР

Карданов сідає за стіл коло вікна. Громовий сідає на крісло навпроти.

КАРДАНОВ

Отже, ви хочете бути частиною клубу, я правильно розумію?

ГРОМОВИЙ

Якщо добре платять, чому б ні?

КАРДАНОВ

А ви прагматик, я бачу. Хоча чого гріха таїти, ми всі тут прагматики. Ідіотів нема, які за спасибі готові ризикувати власною сракою. Але у нас все працює на взаємовигідній основі: ви щось даєте клубу, а клуб щось дає вам.

ГРОМОВИЙ

Дякую, я вже зрозумів правила гри. Та й знову йти працювати на звичайну цивільну роботу з ранку до вечора за якусь бідняцьку зарплату я вже не можу. Після всього, що я бачив... Не витримаю. Оця буденна банальність вбиває повільно й болісно — гірше за будь-яку кулю. А я хочу ризикувати. Я хочу відчувати адреналін. Краще спалахнути й вибухнути, ніж повільно згаснути.

КАРДАНОВ

Ну, в такому разі, ви прийшли туди, куди треба.

Через двері заходить Несвіт і мовчки прямує до Карданова.

ТОЧКА ЗОРУ ГРОМОВОГО: До Карданова підходить Несвіт і, трохи нахиляючись коло нього, показує йому екран свого смартфона. Вони обидва напружено дивляться на екран, потім — на самого Громового.

Напружена тиша.

ТОЧКА ЗОРУ КАРДАНОВА І НЕСВІТА: Громовий сидить, завмерши на стільці, і зніяковіло дивиться на них.

КАРДАНОВ

(до Громового)

Ну що ж, ласкаво просимо до клубу.

ГРОМОВИЙ

(спантеличено)

А що сталося?

НЕСВІТ

Того Беркутівця заарештували за замовне вбивство Артема Шевченко. Він головний підозрюваний.

ГРОМОВИЙ

(радісно)

Я ж казав. Я знаю, що роблю. Це ідеальний злочин. Хіба не так? Скажіть, хіба не так?

КАРДАНОВ

Що тут скажеш. Непогано. Непогано.

(підводячись)

А тепер вибачте, нам треба поговорити.

Несвіт і Карданов виходять у сусідню кімнату, зачиняючи за собою двері.

Громовий сидить на стільці в трохи напруженому стані. Він оглядає кімнату. Потім підводиться. Його увагу привертають притлумлені голоси, що лунають з-за дверей, куди зайшли Карданов і Несвіт.

Він майже навшпиньки підходить до дверей і прислухається — звідти лунають нечіткі голоси. Не в змозі розібрати слова, він відходить назад.

Несвіт і Карданов знову заходять, Громовий тим часом сидить на своєму стільці, утнувшись поглядом в екран свого смартфона, з цікавістю щось там розглядаючи.

НЕСВІТ

Думаєш, це можливо?

КАРДАНОВ

Все можливо. Треба тільки все добре спланувати. У нас же є джокер.

(до Громового)

Правда?

Громовий, сидячи на стільці, відривається поглядом від екрану смартфону і кидає безневинний погляд на Несвіта та Карданова.

НЕСВІТ

Ну, для такої операції на знадобиться ціла кавалерія. Ти в курсі?

КАРДАНОВ

Я в курсі. Не хвилюйся.

Лунає дзвінок у вхідні двері.

КОРИДОР

Несвіт підходить до дверей і відкриває їх — там стоїть Макс Ізумрудов.

НЕСВІТ

А ось і наш Казанова прийшов.

ЕКСТ. РЕСТОРАН НА БЕРЕЗІ ДНІПРА — ВЕЧІР

НАСТЯ, двадцятирічна дружина Карданова, сидить за столиком і балакає по телефону. Олекса сидить за сусіднім столиком і позирає на неї.

Настя завершує розмову по телефону і з посмішкою звертається до Олекси:

НАСТЯ

Навіть не думайте зі мною знайомитися. Я знаю всі ваші трюки.

ОЛЕКСА

У мене є лише один трюк — жодних трюків.

Вона посміхається.

НАСТЯ

Просто ви не перший, хто сьогодні підходив знайомитися. І не лише сьогодні.

Він підводить і підходить близько до її столика.

ОЛЕКСА

Я розумію. Але я не з тих, хто звик порушувати особисті кордони.

НАСТЯ

(грайливо)

Та ви шо? Ви прямо зараз своїм жадібним поглядом порушуєте мої особисті кордони. А я не люблю, коли хтось отак нахабно порушує мої кордони.

Він кладе руку на спинку вільного стільця за столиком Насті з натяком сісти на нього.

ОЛЕКСА

Може я ще й думками порушую ваші кордони?

НАСТЯ

Може бути. Все може бути. Ви, чоловіки, хитрі й небезпечні.

ОЛЕКСА

(рухаючи стілець на себе, щоб сісти)

Ну, тоді це майже злочин, треба терміново викликати поліцію.

НАСТЯ

Досі жартуєте? Взагалі-то, я заміжня, тож мені не до жартів. Мій чоловік дуже ревнивий. Якщо він дізнається про нас із вами--

ОЛЕКСА

(рухаючи стілець назад до столу)

Про нас із вами? Між нами нічого немає. Ми просто розмовляємо.

НАСТЯ

Так отож.

Він неквапливо ходить навколо столика Насті, промовляючи:

ОЛЕКСА

Ревнивий, тобто невпевнений у собі. Вибачте за дещо особисте питання, але ви не знайомитесь з чоловіками через те, що ви не хочете цього чи через те, що ви боїтесь свого чоловіка?

Він зупиняється і дивиться на неї.

НАСТЯ

Я боюсь... Це не ваша собача справа. Як вам така відповідь?

ІНТ. ТАЄМНИЙ ЗАМІСЬКИЙ БУДИНОК — ВІТАЛЬНЯ — ВЕЧІР

На дивані сидять Несвіт і Макс. Там часом на кріслі неподалік дивану сидить ФЕЛІКС РИМАР, тридцятирічній найманець в чорному. На іншому кріслі сидить Андрій Громовий, котрий намагається поводитися тихо, спостерігаючи за іншими.

ФЕЛІКС

(до Макса)

Запам'ятай, малий, якщо хочеш бути частиною команди, треба бути професіоналом. Ніяких баб, тачок, бухла, поки ми на завданні.

МАКС

(розмахуючи револьвером)

А що тут складного? Просто береш — бах! — і все, ти мертвий. Я вже майже професіонал.

ФЕЛІКС

Забери цю штуку від мене, професіонал...

НЕСВІТ

Фелікс, ну от шо ти причепився до пацана? Ти ж сам часто буваєш непередбачуваний, як злий пес, ну, чесне слово. На твоєму б місці я б трохи припнув язика і не займався моралізаторством.

ФЕЛІКС

(запалюючи сигарету запальничкою)

Як скажеш, папаша.

МАКС

(ховаючи револьвер у кишеню куртки)

Я вмію вчитися. За мене можете не хвилюватися.

НЕСВІТ

От Льоша у нас дійсно професіонал. І як личить будь-якому професіоналу — не дуже то й балакучий, правда?

Вони втрьох спрямовують погляди на Громового, котрий мовчки сидить і дещо спантеличено дивиться на них.

Заходить Карданов і стає посеред вітальні.

КАРДАНОВ

Ну що ж, панове, у нас є нове завдання.

Вони вчотирьох уважно дивляться на Карданова, котрий стає посеред вітальні з виглядом бізнесмена на презентації нового продукту.

КАРДАНОВ

Наша нова ціль — Президент так званої України.

ГРОМОВИЙ

(схвильовано дивлячись на всіх інших)

Серйозно?

КАРДАНОВ

Розслабся. Ніхто того клоуна вбивати не збирається. Принаймні зараз. Наша задача створити якомога більше хаосу в якості димової заміси, поки ми займаємося чимось дійсно важливим.

ГРОМОВИЙ

І чим же ми займаємося?

КАРДАНОВ

Наша справжня ціль — голова ГУР МО. Але хай вони думають, що справжня ціль — Президент. Вони все одно раніше чи пізніше про все дізнаються, тож хай вони думають те, що нам треба, щоб вони думали.

ФЕЛІКС

Тобто це диверсія.

КАРДАНОВ

Можна і так сказати. Через три дні до Києва приїздить делегація з ЄС, яка буде зустрічатися з Президентом. У мене є своя людина в Офісі Президента, котра дасть нам заздалегідь всю необхідну інформацію про перебування делегації разом з так званим лідером держави.

МАКС

А як щодо голови ГУР? Де його шукати?

КАРДАНОВ

Моя людина під кодовим ім'ям Хитрун триматиме нас в курсі — хто, де, як і коли.

ГРОМОВИЙ

Вибачте, хто? Хитрун?

КАРАДАНОВ

На разі це неважливо. А ось, що дійсно важливо, це план дій. Отже, якщо коротко: Аркадій та Льоша — ви команда А, ваша ціль — голова ГУР МО. Фелікс і Макс — ви команда Б, ваша ціль — Президент. Сподіваюсь з цим проблем немає?

Вони мовчки дивляться на Карданова.

КАРДАНОВ

Добре.

ІНТ. ПРИВАТНИЙ БУДИНОК КАРДАНОВА — ВЕЧІР

Головні двері відчиняються — Карданов заходить один. Він роззирається навколо. Гуляє по порожньому будинку, вишукуючи свою дружину.

КАРДАНОВ

Дорогая, я дома!

ВІТАЛЬНЯ

Заходить, роззирається навколо — нікого немає. Цієї миті лунає сигнал месенджера про нове повідомлення. Дістає телефон і відкриває повідомлення.

Перше повідомлення: фото його дружини Насті з Олексою, котрі в ресторані мало як не якісь коханці.

Друге повідомлення: геолокація

Третє повідомлення: “не дякуй”

Він зривається з місця і, забувши про охорону, біжить до дверей, наче оскаженілий вовк.

ЕКСТ. РЕСТОРАН НА БЕРЕЗІ ДНІПРА — ВЕЧІР

На вулиці майже ніч. Людей навколо майже немає, лише Настя та Олекса, котрі виходять з ресторану.

НАСТЯ

(озираючись навколо, трохи роботичним голосом)

Уже пізно. Мені треба додому, поки він не розлютився. Я мала бути вже вдома. Йому це не сподобається.

ОЛЕКСА

Ви так кажете, ніби він у вас звір якийсь, а ви — наче його власність. Вибачте за особисте питання, але ви вважаєте це нормальним?

НАСТЯ

Я краще промовчу.

Вони мовчки крокують.

ОЛЕКСА

Це, звичайно, не моя справа--

НАСТЯ

Пробачте, мені треба йти.

Вона схвильовано пришвидшує ходу, Олекса тим часом трохи відстає.

Раптом десь здалеку лунають пару пострілів з вогнепальної зброї.

НАСТЯ

Це, мабуть, він. Він знайшов нас!

Настя бачить, як Олекса дістає пістолет, після чого вона пришвидшує ходу і йде геть.

ЕКСТ. ДОРОГА — ВЕЧІР

Настя вибігає на безлюдну дорогу.

Тим часом десь позаду лунає іще пару пострілів.

На узбіччі Настя бачить патрульне авто. В паніці, вона підбігає до авто, зазирає в салон. Всередині нікого немає.

Вона повертається назад — там, наче кішка, підкралася Наталка в поліцейській формі.

НАСТЯ

О боже, ви з поліції? Там хтось стріляв! Ви чули?

НАТАЛКА

Заспокойтеся, ми зараз розберемося, що тут відбувається.

НАСТЯ

Там точно хтось стріляв, кажу вам.

Наталка відкриває задні дверцята патрульної машини.

НАТАЛКА

Сідайте.

Настя сідає на заднє сидіння.

Наталка тим часом сідає на переднє сидіння, не закриваючи дверцята.

КРУПНИЙ ПЛАН: Наталка непомітно знімає чорні рукавички і кладе їх у бардачок.

НАТАЛКА

Зараз сюди приїде підмога. Посидьте тут, а я піду гляну, хто там стріляв.

НАСТЯ

Тільки недовго, будь ласка. Не залишайте мене тут одну надовго.

Наталка дістає з кобури пістолет і прямує через дерева вбік ресторану на березі Дніпра.

Опустивши зброю, Наталка повільною, дещо самовпевненою, ходою підходить до місця злочину.

Олекса та Карданов лежать мертві один навпроти одного на землі посеред дерев — так, ніби вони стріляли один в одного. В руках у них по пістолету. Уся сцена є спланованою постановкою, проте виглядає доволі правдоподібно.

Вона присідає біля мертвого Карданова. Роздивляється його нерухомого.

НАТАЛКА

(з їдким сарказмом)

Вирішив тероризувати мене мовчанням?

(підводячись)

Ну-ну. Удачі.

Вона йде геть.

Містом заволоділа ніч.

Десь удалечині лунають поліцейські сирени.