Янголи і Демони Війни

ЕКСТ. ДАХ ВИСОКОЇ БАГАТОПОВЕРХІВКИ - ДЕНЬ

Несвіт дивиться на ручний годинник, підходячи до Громового, Макса і Фелікса. Вони зустрічаються на безлюдному даху. На задньому плані — міські краєвиди.

НЕСВІТ

Саня кудись зник. Я не можу до нього весь ранок додзвонитися. Щось тут не так.

ГРОМОВИЙ

Може Хитрун щось знає. Треба з ним зв'язатися.

НЕСВІТ

Не думаю. Він іще той... хитрун. Навіть якщо і знає — нічого не скаже.

МАКС

А що як він СБУшний кріт? Ви не думали про це?

Несвіт кидає невдоволений погляд на Макса.

ФЕЛІКС

Малий правду каже. Будь-хто з нас може бути кротом.

НЕСВІТ

І навіть ти?

Фелікс і Несвіт наближаються впритул один до одного в дещо конфронтаційній манері.

ФЕЛІКС

І навіть я.

НЕСВІТ

Я не вірю, ти занадто божевільний, щоб бути кротом.

(спрямовуючи погляд убік Громового)

А от містер бездоганність... Все може бути.

ГРОМОВИЙ

(читаючи з екрану смартфона)

“Бізнесмен Олександр Карданов був застрелений під час час сутички з таємним коханцем його дружини.”

НЕСВІТ

І як це розуміти? Це якийсь жарт?

ГРОМОВИЙ

Це офіційна інформація нац поліції. Його вбили під час якоїсь перестрілки вчора ввечері. Ніяких подробиць поки немає.

МАКС

Це точно якась підстава. Не може бути.

НЕСВІТ

Або ліквідація. Вони викрили його і вирішили надіслати нам своєрідне повідомлення.

МАКС

Клас! І що тепер? Ой бля, якщо мій батя про все це дізнається, він мене сам вб'є власними руками, перш ніж вони до мене доберуться. Мені хана в будь-якому разі!

Пауза. Усі знервовані. Фелікс стоїть трохи осторонь, споглядаючи за краєвидами.

ФЕЛІКС

Знаєте, я останнім часом багато думаю про смерть.

Несвіт, Громовий та Макс дещо здивовано дивляться на Фелікса.

ФЕЛІКС

А що як після смерті нічого немає? А що як після смерті — суцільна порожнеча? Якщо замислитися, порожнеча — це і є пекло, а отже, ми всі після смерті потрапляємо в пекло. Так чому б не влаштувати невеличкий бенкет прямо перед тим, як вирушити в пекло небуття?

ГРОМОВИЙ

Що, чорт забирай, ти верзеш?

ФЕЛІКС

(перезаряджаючи пістолет)

Я не збираюся здаватися мусорам просто так. Хай спробують мене дістати.

ЕКСТ. ВУЛИЦЯ — ДЕНЬ

Несвіт підходить до свого авто і відчиняє передні дверцята.

ІНТ. АВТО — ДЕНЬ

Несвіт сідає у свою машину за водійське сидіння. Цієї миті на месенджер приходить три повідомлення.

Він дістає телефон і читає:

Перше повідомлення: “следи за Артемом Шевченко”

Друге повідомлення: геолокація

Третє повідомлення: “Хитрун”

ІНТ. ВІДДІЛОК СБУ — КІМНАТА ДЛЯ ДОПИТІВ — ДЕНЬ

За столом посеред напівтемного приміщення сидить Наталка Майстрицька. Під час допиту вона має вигляд невинного кошенятка, яке й мухи не скривдить.

Заходить Остап Дунаєвський.

ДУНАЄВСЬКИЙ

Отже, пані Майстрицька, розкажіть все, що ви знаєте про вбивство Олександра Карданова та Олекси Островерхого.

НАТАЛКА

О, це довга історія.

ДУНАЄВСЬКИЙ

Не хвилюйтеся, у мене вдосталь часу.

Він підходить до столу, за яким сидить Наталка, бере стілець за спинку і сідає навпроти неї, поки вона розпочинає свою розповідь.

НАТАЛКА

Все розпочалося з того, що я дізналася, що мій сусід на ім'я Олекса — професійний грабіжник. Він типу грабує багатих і віддає бідним. Тобто собі. Такий собі сучасний Робін Гуд. Я дізналася про це випадково, почувши його розмову по телефону. Але у мене не було доказів. Я хотіла сама розкопати хоча б щось на нього, знайти якісь докази. Далі ми познайомилися ближче, розговорилися. Я вдавала, що він мені подобається. А потім якось він проговорився, що хоче пограбувати такого собі Олександра Карданова.

ДУНАЄВСЬКИЙ

До речі, Ви знали, що Карданов зрадник, котрий був завербований московією?

НАТАЛКА

Спочатку ні. На жаль, Карданов мій біологічний батько, якого я вже багато років не бачила.

І це для мене самої був неприємний сюрприз, коли я прибула на місце стрілянини і побачила його мертвим. Це було жахливо.

ДУНАЄВСЬКИЙ

А тепер розкажіть в деталях, як ви опинилися на місці злочину.

НАТАЛКА

Наскільки я зрозуміла зі слів Олекси, він хотів звабити дружину Карданова, щоб використати її для проникнення в його будинок. Але він не врахував, що Карданов цей ревнивий і запальний, наче бик. Коротше кажучи, того вечора я слідкувала за Олексою до ресторану, де у нього була зустріч з дружиною Карданова.

ДУНАЄВСЬКИЙ

А де ваш напарник? Ви були без напарника на місці стрілянини?

НАТАЛКА

Мій напарник...

(драматично зітхаючи)

Це теж доволі довга історія. Бачите, мені щось дуже не таланить останнім часом. Якась чорна смуга. Всі навколо мене помирають. Пару тижнів тому мого напарника убили під час виконання службових обов'язків. Отак взяли і застрелили якісь озброєні головорізи. Я не знаю, я іноді думаю, що все це через мене.

ДУНАЄВСЬКИЙ

Добре, я зрозумів. Тож ви слідкуєте за Олексою та дружиною Карданова... Що далі?

НАТАЛКА

Я залишила патрульну машину на узбіччі дороги, щоб непомітно підійти ближче до ресторану, де в цей час перебував Олекса та дружина Карданова. Так і не дійшовши до ресторану, я почула постріли десь серед дерев неподалік. І вже за кілька хвилин я знайшла два мертвих тіла. У них там була якась дуель, абощо. Я розумію, що це була дурість з мого боку — отак самій іти туди без підкріплення.

ДУНАЄВСЬКИЙ

Добре. Це хай поліція розбирається. Нас лише цікавить Карданов і мережа російських агентів. Скажіть, пані Майстрицька, ви маєте якесь відношення до російських спецслужб?

НАТАЛКА

Звісно, ні.

Дунаєвський відхиляється на спинку стільця, якось загадково дивлячись на Наталку. Він немовби намагається поглядом пролізти їй в голову.

НАТАЛКА

Ви мене в чомусь підозрюєте?

ДУНАЄВСЬКИЙ

Та ні. Ми поки збираємо інформацію про те, що сталося. Ви можете йти.

ЕКСТ. БАГАТОПОВЕРХІВКА — ДЕНЬ

Це будинок, де живе Артем Шевченко. Навпроти його під'їзду припаркована автівка Аркадія Несвіта.

ІНТ. АВТО — ДЕНЬ

За кермом сидить Несвіт. Через лобове скло він бачить під'їзд. Він наче хижак, що засів у кущах, вичікуючи на здобич. З вікна автівки стирчить його рука із сигаретою, котру він час від часу підносить до рота, вдихаючи.

ІНТ. КВАРТИРА АРТЕМА — ДЕНЬ

КІМНАТА

Артем крокує туди-сюди з мобільним телефоном коло вуха.

АРТЕМ

Ні це ти мені поясни, як я міг бути в тому ресторані, якщо я весь час вдома? Я ж тобі казав, мені не можна з'являтися на людях, поки йде операція. Мене немає. Я мертвий. Я мертвий, чорт забирай.

(пауза)

Та не цілувався я з нею! Заспокойся. Боже...

ІНТ. АВТО — ДЕНЬ

Аркадій продовжує спостерігати за під'їздом Артема, ніби звір, що інстинктивно вичікує здобич, котра ось-ось вийде на з-за рогу. Він придивляється до кожного чоловіка, що виходить або заходить у під'їзд.

ІНТ. КВАРТИРА АРТЕМА — ДЕНЬ

КІМНАТА

Артем продовжує знервовано крокувати туди-сюди посеред кімнати.

АРТЕМ

Де ти зараз є? Добре. Тільки не нервуй. Це точно якась помилка. Ти мене з кимось переплутала.

Він підходить до вікна і обережно вдивляється.

АРТЕМ

А, так то не ти там була. Це Оксана бачила начебто мене в тому триклятому ресторані з якоюсь дівчиною. Ну шо ж, я не здивований. Знаю я твою Оксану. Їй треба окуляри купити.

ІНТ. АВТО — ДЕНЬ

Несвіт продовжує сидіти і спостерігати за під'їздом. З під'їзду виходить молодий чоловік. Несвіт уважно роздивляється його зі свого сидіння, звіряючи образ молодого чоловіка з фото Артема Шевченка з його соцмереж.

ІНТ. КВАРТИРА АРТЕМА — ДЕНЬ

КІМНАТА

АРТЕМ

Послухай, якщо ти зараз не заспокоїшся, мені доведеться їхати до тебе. А мені цього не можна робити, ти розумієш?

Він закочує очі, прикриваючи телефон рукою, поки жіночий голос щось дуже пристрасно розповідає у слухавці.

АРТЕМ

(іронічно сам до себе)

Я мертвий. Я покійник. Тепер я точно мрець.

СПАЛЬНЯ

Артем відкриває шафу — там на вішалках висять речі.

АРТЕМ

(під носа)

Чорт.

Він бере з вішалки худі і йде до ліжка.

ІНТ. АВТО НЕСВІТА — ДЕНЬ

Сидячи за кермом, Несвіт помічає Артема в худі, котрий виходить з під'їзду і крокує по тротуару вздовж багатоповерхівки вбік лобового скла автівки Несвіта.

Артем наближається до автівки Несвіта. Тим часом Несвіт намагається розгледіти його обличчя якомога краще, але так, щоб не привертати до себе зайвої уваги.

Артем проходить повз авто Несвіта і йде далі. Розуміючи, що це Артем, Несвіт починає бубніти собі під носа нечітку лайку. Потім заводить авто і рушає геть.

ІНТ. АВТО НЕСВІТА — ДЕНЬ

Несвіт, керуючи авто, телефонує Максу Ізумрудову.

ІНТ. КВАРТИРА ІЗУМРУДОВА — КІМНАТА — ДЕНЬ

Макс сидить на дивані перед телевізором.

ПАРАЛЕЛЬНИЙ МОНТАЖ — РОЗМОВА ПО ТЕЛЕФОНУ

НЕСВІТ

Я, кажется, знаю, кто крот. Этот Козаченко — СБУшник сто процентов. Ты меня слышишь?

МАКС

Да.

НЕСВІТ

Ой дурак, какой же я дурак! Они все знали. Тоже мне, электрик хренов!

МАКС

Ты же его сам привел. И что теперь делать? Только не говори, что у тебя снова есть какой-то гениальный план.

НЕСВІТ

Мне надо закончить одно начатое дело. И мне нужно, чтобы ты мне помог.

Несвіт кладе трубку, продовжуючи керувати автівкою.

КІНЕЦЬ МОНТАЖУ

ІНТ. ОФІС ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ РЕДАКЦІЇ — ДЕНЬ

КОРИДОР

До Соломії підходить Андрій Громовий, переодягнений в інший образ — на ньому штучна густа борода, окуляри та класичний костюм.

ГРОМОВИЙ

Ти хотіла поговорити? У тебе щось настільки важливе, що по телефону не можна сказати?

СОЛОМІЯ

Микола Янголенко. Тобі знайоме це ім'я?

Громовий мовчить, поки вони обидва неквапливо крокують по коридору.

СОЛОМІЯ

Старий знайомий Остапа Дунаєвського. Вони вчилися разом і давно знають один одного. Цікаве співпадіння, чи не так? Знаєш, що я думаю? Твій шеф веде себе як підліток, котрий захищає свого пацана, бо вони, бачте, вчилися разом і були на шашликах разом. Якісь підліткові пацанські поняття важливіші за суспільну справу і державу.

ГРОМОВИЙ

Все не так просто.

СОЛОМІЯ

Тобто? Ти теж за одно з ними? Ти теж частина старої системи?

Зніяковіла пауза, вони зупиняються.

ГРОМОВИЙ

Я виконую накази, а отже, я частина системи.

СОЛОМІЯ

А можна не виконувати наказ, якщо ти розумієш, що це явно тупий або сумнівний наказ?

ГРОМОВИЙ

(з усмішкою хитаючи головою)

Тоді вся система розвалиться.

СОЛОМІЯ

Абсурд якийсь.

Соломія та Громовий заходять у приміщення. Там нікого немає, окрім них.

ПРИМІЩЕННЯ

ГРОМОВИЙ

Ти дійсно хочеш знати, хто такий Янголенко?

СОЛОМІЯ

(скептично)

Будь ласка, просвіти мене.

Пауза, Андрій роззирається навколо, щоб переконатися, що навколо немає зайвих вух.

ГРОМОВИЙ

Микола Янголенко — це спецоперація. Московити завербували його ще до повномасштабного вторгнення. По суті він подвійний агент, інфільтрований у всілякі про-російські кола. Його задача відслідковувати й вивчати методи роботи російської агентури у нас, а також виявляти ворожих рекрутів, котрі можуть вербувати цю саму агентуру. Це якщо узагальнено. Я і так уже забагато сказав.

Вона дещо розгублено дивиться на Громового, не знаючи, що сказати.

ГРОМОВИЙ

Ну що ж, поздоровляю вас, пані Островерха, ви розкрили справжнього агента кремля. Можете пишатися собою.

СОЛОМІЯ

Добре, зробимо вигляд, що я повірила в цю чудову легенду.

Вона йде до дверей, потім повертається обличчям до Андрія і додає:

СОЛОМІЯ

Але не забувайте, у вас своє розслідування, у мене — своє. До речі, у вас борода відклеїлася, пане Громовий.

Вона виходить у коридор. Він тим часом торкається до своєї бороди, перевіряючи її.

ІНТ. КВАРТИРА СОЛОМІЇ — НІЧ

КОРИДОР

Соломія заходить через двері, скидає і вішає верхній одяг.

ВАННА КІМНАТА

Іде до душової кабінки.

ІНТ. АВТО — НІЧ

ОФІЦЕР СБУ 1 сидить за водійським сидінням, а поряд із ним сидить ОФІЦЕР СБУ 2, у нього на колінах лежить відкритий ноутбук, на екрані ноутбука йде відеотрансляція наживо з камери, що встановлена коло дверей квартири Соломії.

Обидва офіцери, будучи дещо втомленими, спостерігають за відеотрансляцією на екрані ноутбука, а також за під'їздом.

Через деякий час до під'їзду Соломії підходить Макс Ізумрудов. У нього в кишені лист, котрий йому подарував Несвіт.

Макс зупиняється недалеко від під'їзду і починає гукати Соломію.

МАКС

(голосно)

Со-ло-мі-я!!

Придивляючись до Макса, обидва офіцери виходять з машини, залишаючи ноутбук з відотрансляцією на сусідньому з водійським сидінні.

Ми з машини бачимо, як вони крокують до Макса, поки він продовжує гукати Соломію. Зупиняються за його спиною і дістають пістолети, спрямовуючи в його бік.

ОФІЦЕР СБУ 1

Ей, чого розкричався?

Макс повільно повертається назад — бачить перед собою двох озброєних чоловіків і застигає на місці від переляку.

ОФІЦЕР СБУ 2

Руки за голову, щоб ми їх бачили!

МАКС

Пацани, шо тут відбувається?

ОФІЦЕР СБУ 1

Це ти нам поясни, що тут відбувається? Навіщо тобі Соломія?

МАКС

У мене лист для неї.

Макс обережно і повільно однією рукою, поки інша вгорі, залазить до внутрішньої кишені своєї куртки і дістає звідти складений удвоє папірець. Тим часом з паску у нього виглядає револьвер, котрий помічають офіцери СБУ.

ОФІЦЕР СБУ 2

Так, так, так... Що це у нас?

Тим часом ми бачимо відеотрансляцію на екрані ноутбука (котрий залишається на сидінні), де до дверей Соломії підходить Аркадій Несвіт, переодягнений в немічного дідуся з палицею, він дзвонить у дзвінок.

Схопивши Макса, обидва офіцера штовхають його до своєї автівки.

МАКС

Знаєте, хто мій батя?!

ОФІЦЕР СБУ 1

Чхати я хотів, хто твій батя.

МАКС

Мій батя — нардеп!

ОФІЦЕР СБУ 1

Сідай уже. Батя у нього нардеп...

Вони втрьох підходять до автівки. Тим часом на екрані ноутбука Соломія обережно відчиняє вхідні двері, Аркадій в образі дідуся хапає двері однією рукою, а іншою рукою він погрожує їй пістолетом.

МАКС

Допоможіть! Мене хочуть викрасти!

Передні дверцята відчиняються.

Тим часом на екрані ноутбука Несвіт хапає Соломію і тікає разом із нею.

МАКС

Ви не можете, у мене є права!

ОФІЦЕР СБУ 2

А обов'язки у тебе є?

ІНТ. БАГАТОПОВЕРХІВКА — НІЧ

ПЕРШИЙ ПОВЕРХ

ДАЛЬНІЙ ПЛАН: Устромивши дуло пістолета у спину Соломії, Несвіт тягне її до запасного виходу. Відчиняє двері іншою рукою і виходить разом із Соломією на вулицю, поки вона нажахана і в шоковому стані.

ЕКСТ. ЗАПРАВКА — НІЧ

Напівпорожня заправка, навколо майже нікого немає. Тиха ніч.

Наталка у поліцейській формі виходить з приміщення (де каса і магазин). У неї в руці кава у пластиковому стаканчику. Вона зупиняється спиною до дверей і робить ковток кави, неквапливо роззираючись навколо.

Раптом вона чує тупий стукіт, що лунає з багажника автівки, припаркованої на заправці. Це авто Несвіта.

Почувши стукіт, вона придивляється, продовжуючи стояти на місці. Лунає іще один стукіт. Наталка придивляється до багажника, роблячи ковток кави.

У цей час з того самого приміщення виходить Аркадій Несвіт. Наталка ненароком помічає, як він підходить до свого авто і сідає всередину, лякаючи дверцятами.

Сидячи на водійському сидінні, Несвіт зриває із себе перуку і кидає на сусіднє сидіння, заводить авто.

Наталка, не довго думаючи, викидає порожній стаканчик у смітник і рішуче крокує до свого патрульного авто. А вже за мить сідає за водійське сидіння. Вона одна в патрульній машині.

ІНТ. ПАТРУЛЬНА МАШИНА — НІЧ

Наталка бачить, як Аркадія рушає геть, вона теж газує, прямуючи за ним убік дороги.

Вона переслідує авто Несвіта по дорозі.

ІНТ. АВТО НЕСВІТА — НІЧ

Аркадій зосереджено керує авто, поглядаючи у люстерко заднього виду.

ІНТ. ПАТРУЛЬНА МАШИНА — НІЧ

Наталка переслідує авто Несвіта.

ЕКСТ. ДОРОГА — НІЧ

Авто Несвіта зупиняється коло узбіччя. Наталка зупиняється позаду нього і виходить із патрульної машини.

Вона крокує до авто Несвіта. Щойно вона наближається до водійських дверцят, авто Аркадія різко рушає геть.

Наталка тим часом біжить до свого авто, стрибає на водійське сидіння і прямує за ним.

ІНТ. ПАТРУЛЬНА МАШИНА — НІЧ

Наталка зосереджено продовжує переслідувати авто Несвіта по нічних вулицях, прискорюючись, щоб не втратити Несвіта, котрий також дає газу.

ЕКСТ. НЕДОБУДОВАНА БУДІВЛЯ — НІЧ

З увімкненими фарами Наталка під'їжджає до будівлі, навколо темрява, десь далеко майоріють вогні міста та автівок, що літають по дорозі удалечині.

Вона зупиняється навпроти авто Несвіта. Виходить. Бачить, що багажник трохи відчинений, проте ні в багажнику, ні в салоні нікого немає.

З ліхтариком і пістолетом в руках вона вирушає до входу в будівлю. Навколо моторошна напівтемрява.

ІНТ. НЕДОБУДОВАНА БУДІВЛЯ — НІЧ

Раптом десь здалеку лунає жіночий крик. Наталка, тримаючи пістолет в бойовому положенні, разом із ліхтариком, продовжує крокувати порожніми, темними коридорами.

Вона повертає і заходить у напівтемне приміщення — там у кінці стоїть Несвіт, устромивши дуло пістолета Соломії в районі ребер, обхопив її шию іншою рукою.

Наталка зупиняється навпроти них з пістолетом, що спрямований вбік Несвіта.

НЕСВІТ

Стій, де стоїш! І опусти зброю! Інакше--

НАТАЛКА

Ти не розумієш, я не веду переговорів.

Пауза. Несвіт погрозливо і водночас трохи розгублено дивиться на Наталку, котра зосереджено в цей час цілиться в нього.

Наталка стріляє — куля потрапляє йому в чоло. Він падає. Соломія відскакує вбік з переляку.

Наталка тим часом підходить до тіла Несвіта.

Ми тим часом бачимо ЛИШЕ Соломію, котра нажахано, закривши вуха долонями, спостерігає за тим, як Наталка стріляє іще кілька разів у нерухому тіло Несвіта.

ЕКСТ. НЕДОБУДОВАНА БУДІВЛЯ — НІЧ

Наталка сідає за кермо патрульної машини і ляскає дверима. Поруч на сусідньому сидінні сидить Соломія у стривоженому стані.

Наталка сидить за кермом, спрямувавши свій зосереджений погляд кудись перед собою, в темряву.

НАТАЛКА

Як ви? Все нормально?

Соломія насторожено дивиться на Наталку, ніби не знаючи, що від неї очікувати. Потім ствердно киває.

НАТАЛКА

(холодно; продовжуючи дивитися у темряву перед собою)

Добре.

Вона заводить авто.

ІНТ. ПАТРУЛЬНА МАШИНА — НІЧ

Соломія сидить на передньому сидінні, роздивляючись через віконце на дверцятах місто, на вікні відображення міських вогнів. Вона задумлива й дещо сумна.

Вона так сидить коло віконця якийсь час, споглядаючи за містом.

ІНТ. ЛІКАРНЯ — НІЧ

ПАЛАТА

Соломія сидить на краю койки, Наталка тим часом стоїть коло вікна і замислено дивиться кудись у нічний краєвид.

СОЛОМІЯ

Я так і не подякувала вам за порятунок. Він уже давно мене переслідував, цей мерзотник. Чи то в нього була якась так звана помста, чи я вже не знаю...

НАТАЛКА

Сподіваюсь, з вами все в порядку?

СОЛОМІЯ

Кілька синців, нічого страшного, здається.

НАТАЛКА

Добре. Зараз сюди приїдуть мої колеги, ви розкажете їм, що з вами сталося. Якщо вони питатимуть про мене, це був самозахист.

Наталка прямує до дверей, потім зупиняється і, стоячи спиною до Соломії і до НАС, на межі між доброзичливістю і погрозою каже холодним тоном:

НАТАЛКА

Ви мене зрозуміли?

Соломія мовчки киває.

Наталка, не обертаючись назад, виходить з палати.

КОРИДОР

Вона підходить до реєстратури коридорі. Навколо нікого немає.

ДУНАЄВСЬКИЙ (голос з.к.)

Знову ви?

Наталка повертається назад і бачить Остапа Дунаєвського, котрий сидить на лавці для очікування спиною до стіни.

Вона стоїть навпроти нього. Дуель поглядів у безлюдному приміщенні лікарні.

ДУНАЄВСЬКИЙ

Я бачу, наші підозрювані мруть коло вас, як мухи. Дивно, чи не так?

Наталка хитро усміхається і повільно крокує до нього.

НАТАЛКА

Може вони мої підозрювані, а не ваші.

ДУНАЄВСЬКИЙ

(підводячись)

А не забагато ви на себе берете, пані Майстрицька?

Вони наближаються один до одного, ніби пара хижаків, що ведуть боротьбу за одну територію.

НАТАЛКА

Що тут скажеш, я всього лишень інструмент в руках закону.

ДУНАЄВСЬКИЙ

Іноді інструмент може бути зламаний. Подумайте про це, пані Майстрицька.

Він розвертається і йде.

Потім Дунаєвський повертається назад, обличчям до Наталки, і вказівним та середнім пальцем показує на свої очі, потім вказує на Наталку — мовляв, я слідкую за тобою.

Вона, своєю чергою, з невинною посмішкою робить грайливий жест рукою — мовляв, забирайся звідси.

Щойно Дунаєвський зникає в коридорі, невинна посмішка так само зникає з обличчя Наталки, натомість з'являється вираз зловісної, майже демонічної, рішучості, немовби це інша людина.

Вона розвертається і йде в іншу сторону.

ІНТ. ВІДДІЛОК СБУ — ДЕНЬ

КІМНАТА СПОСТЕРЕЖЕННЯ

В напівтемряві стоять Дунаєвський та Громовий. Через вікно вони бачать кімнату для допитів, що знаходиться по сусідству — там за столом у центрі сидить Макс.

ДУНАЄВСЬКИЙ

Що у нас є. Карданов мертвий. Несвіт мертвий. Макс Ізумрудов у нас. Фелікс Римар кудись зник.

ГРОМОВИЙ

Карданов казав, що у нього є своя людина в Офісі Президента. Кодове ім'я Хитрун. Можливо, цей Хитрун і є організатор.

ДУНАЄВСЬКИЙ

Ми зараз перевіряємо всі пристрої Карданова. Хоча його телефон ми так і не знайшли.

ГРОМОВИЙ

А дружина його? Ви її допитали? Має ж бути хоч якась інформація про цього Хитруна.

ДУНАЄВСЬКИЙ

Вона, на жаль, нічого не знає про Хитруна, але ми від неї дізналися номер її чоловіка, і зараз спробуємо відслідкувати його телефон. Як закінчиш тут, я хочу, щоб ти простежив за поліцейською на ім'я Наталка Майстрицька.

ГРОМОВИЙ

Що з нею?

ДУНАЄВСЬКИЙ

Вона щось надто часто почала з'являтися в неправильних місцях у правильний час. Дуже підозріла особа. Є підозра, що вона найманий кілер, яка зачищає хвости.

ГРОМОВИЙ

ФСБ?

Дунаєвський загадково мовчить. Потім знизує плечима і з кімнати в коридор.

КІМНАТА ДЛЯ ДОПИТІВ

Заходить Громовий і зачиняє за собою двері.

ГРОМОВИЙ

Ну що ж, молодий чоловіче, здається мені, ви догралися. Державна зрада — це не іграшки. Можна і по-життєве отримати з конфіскацією майна. Але якщо ви розкажете нам все, що ви знаєте про організацію Хитруна, можливо, ми підемо вам на зустріч.

МАКС

(з презирством)

Я знаю не більше, ніж ти, містер Козаченко...

ГРОМОВИЙ

Хто такий Хитрун?

МАКС

Казав мені батя, треба валить з цієї гівняної країни. Ловити тут немає чого.

ГРОМОВИЙ

Я ще раз повторюю, хто такий Хитрун? Аркадій Несвіт, він же тебе підставив. Ти через нього тут, правда? Ви ж як купка стерв'ятників — кожен сам за себе. Ні честі, ні гідності, ні людяності.

МАКС

А якщо я не скажу? Що тоді? Відправите мене посадку штурмувати як якесь м'ясо, тому що влада вирішила влаштувати війнушку? Але попереджаю, у мене батя — нардеп. Я не якийсь лох, якого можна схопити на вулиці й відправити штурмувати посадку.

Громовий погрозливо наближається до Макса, ніби збирається його вбити, поки той сидить на стільці.

ГРОМОВИЙ

(рухаючись до Макса)

Тобто ти хочеш сказати, що мій брат загинув за якусь там посадку або за владу? Не за свою землю. Не за своїх дітей. Не за своїх батьків. Не за майбутнє країни. І навіть не за твою гидку пику. А за якусь нещасну посадку.

Громовий хапає Макса за комір, підіймаючи його на ноги, і штовхає до стіни, притискаючи до стіни спиною.

ГРОМОВИЙ

Ти це мені хочеш сказати? Скажи мені це в обличчя! Ну, давай, кажи, сволота!

МАКС

(перелякано)

Де мій адвокат? Я хочу поговорити з адвокатом.

ЕКСТ. БАГАТОПОВЕРХІВКА — ДЕНЬ

Біля під'їзду зупиняється патрульне авто. Наталка виходить, закриває двері і крокує до дверей під'їзду.

РІСЕПШН

Наталка неквапливо йде повз консьєржку на рісепшені.

КОНСЬЄРЖКА

Слухаю вас?

Наталка зупиняється. Повільно повертає голову вбік консьєржки і пронизує її холодним, майже демонічним, поглядом. Потім повертається обличчям вперед і мовчки йде далі повільною, рішучою ходою.

Консьєржка підводиться, супроводжуючи Наталку стурбованим поглядом, ніби вона привида побачила перед собою.

ДАЛЬНІЙ ПЛАН: Наталка заходить в ліфт, стає обличчям до нас і натискає на кнопку. У неї вигляд, ніби вона прийшла по чиюсь душу.

СХОДОВИЙ МАЙДАНЧИК

Наталка виходить з ліфта і крокує по коридору — повільно і погрозливо.

Підходить до дверей квартири. Прислухається — звідти лунають притлумлені голоси. Вона дістає пістолет і смикає ручку — двері відчиняються. Вона заходить усередину.

КВАРТИРА — КОРИДОР

З пістолетом в бойовому положенні Наталка зазирає в різні приміщення, крокуючи вбік вітальні, звідки лунають притлумлені голоси чоловіка й жінки, якась метушня.

ВІТАЛЬНЯ

Вона заходить у вітальню і бачить чоловіка, який обома руками тримає шию жінки, котра лежить спиною на дивані. У них домашня суперечка, яка переросла в бійку.

Чоловік і жінка помічають Наталку, котра тримає їх на мушці, і застигають від здивування.

НАТАЛКА

(тримаючи на прицілі чоловіка)

Руки геть від неї. Зараз же.

ЕКСТ. БАГАТОПОВЕРХІВКА — ДЕНЬ

З під'їзду виходить Наталка і зупиняється. Вона бачить, що біля її патрульної машини, обпершись об капот, стоїть Фелікс.

Пауза. Фелікс і Наталка дивляться один на одного, немов під час дуелі. Потім Наталка повільно рушає вбік Фелікса, поки він говорить:

ФЕЛІКС

Знаєш, Хитрун дуже не любить, коли всілякі копи лізуть в його справи. На твоєму місці я б був дуже обережною, щоб з тобою ненароком не стався якийсь нещасний випадок.

Наталка зупиняється біля нього майже впритул. Вони знову мовчки дивляться один на одного.

НАТАЛКА

Шановний, ви розумієте, що ви зараз погрожуєте офіцеру поліції?

Фелікс видихає дим їй в обличчя і робить самовпевнену усмішку.

ФЕЛІКС

Якщо я зараз закричу на всю вулицю про те, як мене мусора хочуть схопити, кому, ти думаєш, люди повірять?

Мені — звичайному перехожому, чи тобі — представнику так званих правоохоронних органів?

Вона підходить до передніх дверцят і відчиняє їх.

НАТАЛКА

Передай своєму Хитруну, що в цій країні всі рівні перед законом.

Вона сідає в салон і ляскає дверима.

ФЕЛІКС

(відходячи від її авто)

Тебе попередили, мала.

ЕКСТ. МІСТО — ВЕЧІР

На місто падає ніч.

ІНТ. КВАРТИРА НАТАЛКИ — НІЧ

КОРИДОР

Наталка заходить і зачиняє вхідні двері. Вона знімає взуття, йде до кухні з виглядом людини, що нарешті повернулася додому після важкого робочого дня.

Розстібаючи ґудзики на своїй поліцейській формі, вона повертається назад у коридор і застигає на місці — на тумбочці лежить паперовий лист. Вона насторожена і трохи спантеличена цим листом.

Бере до рук лист, розгортає і читає наступний надрукований текст:

“ПРИВІТ НАТАЛКО, КВІТОЧКА МОЯ. ЯК ТИ? ПРОСТО ХОТІВ НАГАДАТИ, ЯКЩО У ТЕБЕ БУДУТЬ РОМАНТИЧНІ АБО СЕКСУАЛЬНІ СТОСУНКИ З КИМОСЬ ОКРІМ МЕНЕ, ЦИВІЛЬНІ ПОЧНУТЬ ПОМИРАТИ :)

ТВІЙ ХИТРУН”

Вона роздратовано кидає лист назад на тумбочку.

Дістає пістолет з кобури і в бойовому положенні рухається вбік кімнати, зосереджено оглядаючи все навкруги, ніби чекаючи, що хтось може вистрибнути на неї будь-якої миті.

КІМНАТА

Вмикає світло — нікого немає.

У цей час лунає дзвінок її мобільного, вона дістає мобільний з кишені.

ХИТРУН (голос у слухавці)

Ви отримали моє послання, пані Майстрицька?

НАТАЛКА

Слухай, друже мій, я не знаю хто ти, але ти щойно перетнув межу, перейшовши на особисте. Тобі ясно? Я людина дуже вразлива, і якщо мене скривдити, я пам'ятатиму про це багато років.

ХИТРУН (голос у слухавці)

Ви самі все почали, коли втрутилися в нашу операцію і відправили на той світ моїх людей. Майте на увазі, я теж маю хорошу пам'ять. І я теж дуже не люблю, коли мене ображають.

НАТАЛКА

Слухай сюди, нещастя, я не чекатиму слідства й вироку суду. Якщо будеш переходити мені дорогу, я розберуся з тобою по-своєму, як я вмію.

ХИТРУН (голос у слухавці)

Ви в курсі, що ви зараз погрожуєте представнику влади?

НАТАЛКА

Забери свій довбаний лист, інакше я запхаю його тобі в одне місце.

Хитрун кидає трубку.

Наталка сідає на крісло з пістолетом у руці, щоб заспокоїтися і зібрати думки до купи.

Вона задумливо сидить якийсь час, поклавши руки на поруччя крісла і схрестивши ноги, немовби міркуючи про свої подальші дії. Вона постукує пістолетом об край поруччя крісла, сидячи в замисленому стані.

Потім вона різко підводиться і прямує до вікна. У вікні вона бачить підозріле авто, що стоїть у дворі.

ЕКСТ. БАГАТОПОВЕРХІВКА — НІЧ

Наталка виходить із під'їзда і рішучим кроком прямує до підозрілої автівки.

Підходить до вікна збоку водія і починає гнівно стукати. Вікно опускає Андрій Громовий і дещо роздратовано дивиться на неї.

НАТАЛКА

Слухай, скажи своєму Хитруну, що в мене немає настрою гратися в тупі ігри з вами.

ГРОМОВИЙ

Хитрун? Звідки ви знаєте Хитруна?

НАТАЛКА

А ви звідки знаєте Хитруна?

Громовий відчиняє дверцята і виходить. Показує їй посвідчення співробітника СБУ.

НАТАЛКА

А, я зустрічала одного з ваших. Дуже нервовий тип.

ГРОМОВИЙ

(ховаючи в кишеню посвідчення)

Так що ви знаєте про Хитруна?

НАТАЛКА

Небагато. Він погрожує мені. Він чомусь вирішив, що я навмисно вбиваю його людей. А ще він залишив у мене в квартирі лист--

ГРОМОВИЙ

Лист? Тут детальніше, будь ласка.

НАТАЛКА

Лист із пекла, так би мовити. Тільки психологічний терорист до такого додумається. Щось там про тотальний контроль--

Раптом з невідомого напрямку прилітають кулі, пробиваючи скло автівки Громового. Постріли одиночні й безгучні, бо стрілок використовує пістолет з глушником, а не автоматичну зброю.

Почувши характерний звук куль, що пробивають скло і метал, Наталка та Громовий машинально падають на землю, ховаючись за машиною. Дістають пістолети і схвильовано озираються навколо у спробах збагнути, звідки по них стріляють.

НАТАЛКА

Я ж казала, що він полює за мною.

Постріли так само раптово припиняються. Наталка і Громовий прислуховуються до нічної тиші.

З пістолетами в руках вони обережно визирають з-за машини Громового, придивляючись до темряви. Переконавшись, що нападник затих і більше не стріляє, вони вистрибують з-за машини і, пригнувшись, рухаються до арки багатоповерхівки.

АРКА

Громовий і Наталка забігають в арку, роззираючись навколо з пістолетами в руках напоготові. Потім стають пліч-о-пліч спинами до стіни.

З пістолетами в руках вони кидають один на одного дещо здивований погляди, ніби вони багато років до цього були напарниками.

ВУЛИЦЯ З ІНШОГО БОКУ БАГАТОПОВЕРХІВКИ

Виходять з арки і зупиняються.

МИ РУХАЄМОСЬ НАВКОЛО НАТАЛКИ ТА ГРОМОВОГО: вони стоять спина до спини і роззираються навколо — нападника ніде не видно, лише нічна, безлюдна вулиця.

ГРОМОВИЙ

Я не здивуюся, якщо це Фелікс був.

НАТАЛКА

(повертаючи голову назад)

Хто?

ГРОМОВИЙ

Довбанутий психопат-нігіліст, що працює на Хитруна.

НАТАЛКА

А... Я, здається, його зустрічала.

ІНТ. КАВ'ЯРНЯ — НІЧ

Наталка та Громовий сидять за столиком один навпроти одного коло вікна. Якийсь час вони мовчки дивляться один на одного. Наталка намагається виглядати невинним кошенятком, тим часом як Громовий має зосереджений вигляд.

Людей навколо майже немає.

НАТАЛКА

Раніше ви не були таким мовчазним, пане...

ГРОМОВИЙ

Для вас я капітан Громовий. Андрій Громовий.

НАТАЛКА

(тихо бовкаючи)

Боже, як пафосно.

ГРОМОВИЙ

Ну, вже як є. А ви? Хто ви? Хто ховається за цією уніформою?

Наталка з невинним виглядом кінчиком пальця водить по поверхні стола.

НАТАЛКА

Я? Я ніхто. Просто ніхто.

ГРОМОВИЙ

Як для ніхто, ви надто сильно до себе привертаєте увагу, вам так не здається?

Вона знизує плечима і спрямовує погляд у вікно.

ГРОМОВИЙ

Я тут з'ясував, що Карданов був вашим батьком.

НАТАЛКА

Ну, так, біологічним батьком. Не більше.

ГРОМОВИЙ

І ви були першою, хто опинився на місці вбивства вашого біологічного батька. Якесь дивне співпадіння, чи не так?

НАТАЛКА

А що тут дивного? Може ви теж хочете залізти мені в душу і дістати назовні всі мої минулі травми? Скажіть мені краще, що робити з цим Хитруном, чи як його там?

ГРОМОВИЙ

У нас є підстави вважати, що він якось пов'язаний з Офісом Президента.

НАТАЛКА

Якщо про це дізнається публіка, буде величезний скандал.

ГРОМОВИЙ

Я знаю. Але для початку я пропоную знайти нашого спільного друга на ім'я Фелікс. Він може привести нас до Хитруна, якщо у файлах Карданова так нічого не знайдуть на нього.

НАТАЛКА

Ви так кажете, капітане Громовий, ніби ми з вами одна команда.

ФЛЕШБЕК ПОЧАТОК

ЕКСТ. СЦЕНА ВБИВСТВА КАРДАНОВА - НІЧ

Поліцейський присідає коло мертвого Карданова і, обернувшись навколо, щоб пересвідчитися, що на нього ніхто не дивиться, залазить у кишеню Карданова і дістає звідти мобільний рукою, що в рукавичках. Непомітно ховає мобільний Карданова собі в кишеню.

ФЛЕШБЕК КІНЕЦЬ

ІНТ. КВАРТИРА НАТАЛКИ — НІЧ

СПАЛЬНЯ

Наталка спить на своєму ліжку.

Гробова тиша. Двері безгучно відчиняються — на фоні ліжка зі сплячою Наталкою з'являється чоловічий силует.

Вона раптом прокидається. Схвильовано роззирається навколо, немовби після кошмару, котрий їй щойно наснився.

У тривожному стані вона відкриває шухляду тумбочки біля ліжка і дістає звідти свій особистий пістолет.

З пістолетом іде до коридору.

КОРИДОР

Перевіряє, чи немає нікого. Бачить лист від Хитруна, котрий і досі валяється на тумбочці.

ТРОХИ ПІЗНІШЕ

Вона обережно в рукавичках бере лист і кладе у спеціальний пакетик для зберігання.

ЕКСТ. ПАРКОВКА — НІЧ

Дунаєвський і Громовий крокують посеред напівпорожньої парковки.

ДУНАЄВСЬКИЙ

Що там пані Майстрицька? Як у неї справи?

ГРОМОВИЙ

Нічого підозрілого поки в ній не побачив. Вона може здаватися дещо своєрідною, скажімо так, але щоб вона була найманим кілером — я не зовсім в це вірю.

ДУНАЄВСЬКИЙ

Тільки не кажи, що ти повівся на її чари.

ГРОМОВИЙ

Що? Які чари?

ДУНАЄВСЬКИЙ

(прискіпливо оглядаючи Громового)

Гаразд, тримай мене в курсі.

ГРОМОВИЙ

А як там Карданов? Щось знайшли?

ДУНАЄВСЬКИЙ

На пристроях Карданова нічого немає. Мобільний його так і не знайшли, і відслідкувати його неможливо. Напевно, знищили.

ГРОМОВИЙ

(з гірким сарказмом)

Чудово. Просто чудово.

Вони вдвох підходять до авто Громового.

Пауза.

Потім одночасно кажуть, ніби це “еврика”, бо згадали щось важливе:

ДУНАЄВСЬКИЙ

Янголенко.

ГРОМОВИЙ

Янголенко.

Громовий сідає у свою машину, Дунаєвський тим часом відходить. Громовий замислено сидить кілька секунд за кермом.

ІНТ. СТРІЛЬБИЩЕ — ДЕНЬ

Наталка стріляє з пістолета по мішені. Після того, як вона припиняє стрільбу, ми бачимо, що десь позаду неї, трохи подалі, стоїть Громовий і скептично спостерігає за нею.

ГРОМОВИЙ

Треба поговорити.

НАТАЛКА

Кажи.

ГРОМОВИЙ

Той лист, про який ти казала. Мені треба його глянути. Ми вже якось аналізували схожий лист, але відбитків або інших зачіпок так і не знайшли. Може цього разу пощастить.

НАТАЛКА

Я відправила той лист в нашу лабораторію, у мене там знайомий працює. І таки дійсно, там знайшли відбиток пальця, який належить такому собі Марату Ізумрудову.

ГРОМОВИЙ

Чекай... Марат Ізумрудов? Нардеп? Навіщо їм так палитися через якогось копа?

НАТАЛКА

Дякую, я прямо вся зашарілася від такого компліменту в мій бік.

ГРОМОВИЙ

Тут пахне політичною змовою у високих кабінетах.

НАТАЛКА

Не знаю, але у мене є ім'я, і це все, що мені потрібно.

(розмахуючи пістолетом)

Я нікому не дозволю принижувати себе. Нікому.

ГРОМОВИЙ

Тихіше, козаче, я не збираюся вас принижувати. До того ж, у мене теж є план. Я все зроблю тихо і без зайвого галасу.

НАТАЛКА

Ну що ж, подивимось, хто перший знайде Хитруна — ціле СБУ чи якийсь нещасний коп.

ГРОМОВИЙ

Полювати на шпигунів — це не ваша юрисдикція, наскільки мені відомо.

НАТАЛКА

Отже, ви здаєтеся без бою. Я правильно розумію?

ГРОМОВИЙ

Я просто хвилююся за вас, пані Майстрицька, щоб ви не відкусили те, що не зможете з'їсти.

Вона йде, а потім зупиняється, ніби згадавши щось.

НАТАЛКА

А, і до речі, виявляти шпигунів — це моя юрисдикція як громадянки України під час війни. Подумайте про це.

ІНТ. ОФІС ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ РЕДАКЦІЇ — ДЕНЬ

За столом перед ноутбуком сидить Аліна, котра зосереджено вивчає щось на екрані. Поряд на столі лежить мобільний.

Дзвінок мобільного. Вона бере мобільний і відповідає на дзвінок машинально, не дивлячись на нього. Там звучить голос Хитруна, немов голос диявола-спокусника.

ХИТРУН (голос у слухавці)

Це Аліна?

АЛІНА

Так?

ХИТРУН (голос у слухавці)

У мене є для вас пропозиція. Я хочу, що ви працювали на мене.

АЛІНА

Хто це?

ХИТРУН (голос у слухавці)

Якщо погодитесь, вашою задачею буде просували два важливих наративи. По-перше, Росія має безкінечний ресурс, тому воювати з ними немає сенсу, треба домовлятися. По-друге, найголовніше, що ми отримуємо від співпраці з Росією, це профіт. Цінності й мораль — це другорядне, головне — профіт. Сподіваюсь, ви мене зрозуміли.

АЛІНА

Слухайте, чому ви вирішили, що я отак візьму і почну працювати на вас? Я вам не найманець якийсь. У нас тут не базар купи-продай, а серйозне медіа.

ХИТРУН

Я вам вірю. Але знаєте, завжди є хтось, кому треба годувати сім'ю. Не важливо, жебрак ти чи доларовий мільйонер — усім завжди треба годувати сім'ю, це універсальне правило життя. Варто лише почати годувати сім'ю, а далі назад вороття вже немає — хочеться більше, більше, більше...

АЛІНА

На що ви натякаєте, пане--

ХИТРУН (голос у слухавці)

Скажіть, Аліно, вам треба годувати сім'ю?

Вона трохи насторожено озирається навколо з телефоном біля скроні.

АЛІНА

Взагалі-то... так. У мене мама хвора. Треба гроші на операцію. А операція не така вже й дешева.

ХИТРУН (голос у слухавці)

Ось бачите, завжди є якісь життєві обставини, які вимагають від нас чималих ресурсів. Але це ж іще не все, я правий?

АЛІНА

Ну, якщо подумати, у мене є кіт. Я його дуже люблю. А ветеринари — штука недешева. Плюс я хочу, щоб у мого котика був найкращий корм з усіх можливих, а також найкращі та найдорожчі іграшки.

ХИТРУН (голос у слухавці)

О, коти — це святе. Щось іще?

АЛІНА

Ви зараз шуткуєте? Це якийсь жарт?

ХИТРУН (голос у слухавці)

Я бізнесмен, у мене немає почуття гумору. Подумайте про мою пропозицію, а я вам пізніше передзвоню.

Хитрун кладе трубку.

ЕКСТ. МІСТ ЧЕРЕЗ ДНІПРО — ДЕНЬ

Громовий спускається під міст. Роззирається навкруги, щоб не було зайвих очей. Навколо жодної душі, тихе й безлюдне місце.

Він присідає і лопаткою викапує із землі невеличку металеву коробку, потім дістає звідти флешку і закопує коробку назад у землю.

ІНТ. ВІДДІЛОК СБУ — ДЕНЬ

Громовий підходить до робочого стола з комп'ютером, тримаючи флешку. Вставляє флешку у комп'ютер і сідає.

Вводить пароль. На екрані — файли від Миколи Янголенка, котрий через флешку відправив таємний звіт про діяльність різних підозрілих осіб, котрі працюють або можуть працювати на російські спецслужби.

Громовий вивчає файли якийсь час, уважно вдивляючись в екран комп'ютера.

Потім він бере свій мобільний і набирає номер, котрий він узяв з файлів Янголенка.

ГРОМОВИЙ

Добрий день. Це Ліза? Ви у нас на сайті замовляли кавоварку. Ви підтверджуєте замовлення?

(пауза)

Ага, чудово. Тоді завтра рівно опівдні ми вам її відправимо. Гарного дня.

ІНТ. КВАРТИРА ІЗУМРУДОВА — КОРИДОР — НІЧ

Ізумрудов заходить через вхідні двері. Не встигає увімкнути світло. Щойно він зачиняє двері, позаду нього непомітно з'являється Наталка і одразу ж таки завдає удар ногою по нижній частині ніг Ізумрудова.

Потім, коли він захоплений зненацька і ледве стоїть на ногах, вона завдає удар руків'ям пістолета по його потилиці. Після чого він падає обличчям на підлогу.

Вона вся в чорному, спрямовуючи дуло пістолета на лежачого Ізумрудова, підходить до нього.

НАТАЛКА

Ким ти себе вважаєш, містер Ізумрудов? Погрожувати мені?! Я тобі покажу, як дійсно треба погрожувати.--

ІЗУМРУДОВ

(через біль)

--Якого біса? Ти знаєш, хто я?

Вона з усієї сили б'є Ізумрудова ногою під дих.

НАТАЛКА

Хто такий Хитрун? Якщо це ти, я тобі не заздрю.

ІЗУМРУДОВ

(задихаючись від болю)

Це не я. Але нічого більше я не знаю.

НАТАЛКА

Що ж, я навіть рада, що ти пручаєшся. Так навіть веселіше буде.

Вона присідає коло Ізумрудова і встромляє йому у щоку дуло пістолета.

НАТАЛКА

Спочатку я розберу на запчастини твого синка дегенерата. А потім я візьмуся за твою дружину... Якщо ти мені не скажеш, хто такий той грьобаний Хитрун.

ІЗУМРУДОВ

Добре, добре, я скажу. Я не збираюся ризикувати своєю дупою через цього придурка. Його звати... Антін Тихий.

НАТАЛКА

Це його ідея була написати лист до Наталки?

ІЗУМРУДОВ

Він вмовив мене написати той чортів лист. Сказав, що це смішний пранк. Ха-ха-ха.

НАТАЛКА

(підводячись)

Тобі все ще смішно, я бачу? Яке він має відношення до Офісу Президента?

Лежачи, він перевертається на спину, щоб бачити перед собою Наталку.

ІЗУМРУДОВ

Там є його людина. У нього є багато своїх людей, скрізь.

НАТАЛКА

Як це взагалі можливо? У нас тут що, не країна, а якийсь кримінальний заповідник?

ДАЛЬНІЙ ПЛАН: Ізумрудов лежить на спині і гучно сміється крізь біль. Наталка тим часом нависає над ним з пістолетом у руках, що спрямований на лежачого Ізумрудова.

ІЗУМРУДОВ

Ти не вбивця. Ти наївна дитина.

Ізумрудов продовжує сміятися крізь біль.

ЕКСТ. ПРОВУЛОК — НІЧ

Аліна підходить до темного провулка, роззирається навколо, потім заходить у провулок і символічно зникає у темряві.

ЕКСТ. ВУЛИЦЯ — ДЕНЬ

По сонячній вулиці крокує Ліза, їй трохи більше двадцяти. Вона символічно виходить на світло.

ІНТ. БУДІВЛЯ — ДЕНЬ

Ліза заходить через головний вхід. Навколо неї просторе, добре освітлене приміщення з багатьма вікнами. Приміщення порожнє і безлюдне. Так, ніби це якесь чистилище між пеклом і раєм.

Єдиний, хто є тут, крім самої Лізи, це Андрій Громовий, котрий в образі прибиральника шваброю миє блискучу поверхню підлоги.

Ліза іде вглиб приміщення, роззираючись. Громовий тим часом зупиняється і звертається до Лізи.

ГРОМОВИЙ

Ви по кавоварку?

Ліза зупиняється і спрямовує свій дещо насторожений погляд вбік Громового. Потім киває.

ГРОМОВИЙ

Ходімо за мною.

Він проводить її у службове приміщення.

СЛУЖБОВЕ ПРИМІЩЕННЯ

Посеред приміщення стоїть стіл і пару стільців.

Ліза виглядає трохи знервованою.

ГРОМОВИЙ

Ви від Миколи Янголенка?

ЛІЗА

Так.

ГРОМОВИЙ

Може кави?

Він відсуває стілець, пропонуючи їй таким чином сісти за стіл.

ЛІЗА

Можна.

ГРОМОВИЙ

(наливаючи воду з чайника у чашку)

Він мені повідомив, що у вас є якась важлива інформація. Це правда?

ЛІЗА

Розумієте, я збиралася з думками не один місяць, щоб нарешті зробити це.

У мене давно були підозри, що мій бос зрадник, який працює на російські спецслужби. Я вже просто не можу мовчати. Мене це з'їдає зсередини. Ця таємниця. Ця невизначеність. Іще трохи і я сама стану співучасницею. Розумієте? Мені треба виговоритися, бо інакше я згорю зсередини.

Він сідає напроти неї. Вона випиває каву з чашки.

ГРОМОВИЙ

Ви постарайтеся заспокоїтися. Все нормально. Вам нічого не загрожує. Добре? А я поки спитаю вас дещо — як ви познайомилися з Миколою?

ЛІЗА

Скажімо так, Микола знає людину, котра знає мого боса. Але напряму вони не знайомі. Здається...

ГРОМОВИЙ

Тепер розкажіть трохи детальніше про вашого боса.

ЛІЗА

Я сама з невеликого містечка Київської області. І пару років тому я приїхала до Києва в пошуках роботи. Якось я зустріла такого собі Антіна Тихого в одному з ресторанів, де я була на співбесіді. Він був дуже уважний і щедрий. Згодом він запропонував мені роботу в юридичній фірмі секретаркою. Там я і дізналася поступово, що мій бос і ще кілька людей, пов'язаних з ним, займаються шпигунством і ще чортзна чим за кремлівські гроші.

ГРОМОВИЙ

Які імена ви можете назвати, окрім цього Антіна Тихого? Хто його поплічники?

ЛІЗА

Дайте подумаю... Марат Ізумрудов, Фелікс Римар, Олександр Карданов — це всі імена, котрі я можу зараз згадати. Звичайно, вони мені нічого не казали і тримали за наївну дурочку, яка нічого не розуміє. Але я б не сказала, що вони дуже розумні. Вони радше дуже жадібні й самовпевнені невдахи, котрі весь світ вважають ідіотами.

ГРОМОВИЙ

(зітхаючи)

Так, вся ця московська агентурна мережа, як матрьошка: відкриваєш одного монстра з дерев'яною посмішкою — там всередині сидить інший монстр. Відкриваєш другого монстра — там іще один сидить. Відкриваєш третього--

ЛІЗА

--Дякую, я вже зрозуміла.

ГРОМОВИЙ

А тепер у мене найголовніше питання: чи зможете ви все це розповісти у суді?

Ліза завмирає на якусь мить, наче статуя, всередині котрої йде боротьба між страхом і свободою.

ЛІЗА

Думаю, так. Я зібрала навіть деякі докази, щоб не бути голослівною.

ІНТ. ОФІСНА БУДІВЛЯ — ДЕНЬ

Через головний вхід заходить Наталка, одягнена в бізнес костюм і світлу перуку. Вона вдає іншу людину на ім'я Марина.

Вона підходить до секретарки на рісепшені.

РІСЕПШН

НАТАЛКА

Добрий день. Я Марина. У мене зустріч з Антіном Тихим.

ЛІЗА

(підводячись)

Сюди, будь ласка.

Ліза проводить Наталку до дверей кабінету. Наталка заходить. Ліза зачиняє двері.

КАБІНЕТ ТИХОГО

В кінці просторого кабінету за своїм робочим столом сидить Антін Тихий (Хитрун) — він у білому піджаку, білій сорочці та білих штанях, наче янгол. Але ми поки бачимо його лише здалеку.

ХИТРУН

Сідайте, будь ласка.

Наталка повільно, але впевнено крокує до Антіна, ніби це місце належить їй.

ТОЧКА ЗОРУ ХИТРУНА (ЧЕРЕЗ ПЛЕЧЕ): Наталка зупиняється навпроти нього і мовчки дивиться, потім сідає на стілець напроти його стола.

ХИТРУН

Отже, я слухаю вас. Мені сказали, вам потрібна консультація в якихось юридичних питаннях.

НАТАЛКА

Так. Мені порадили вас, тому що моїй компанії потрібен юридичний супровід.

ХИТРУН

Нагадайте мені, чим займається ваша компанія?

НАТАЛКА

Ми виготовляємо труни для мерців.

ХИТРУН

(сміючись)

Я дивлюся, ви ще та жартівниця. А скільки у вас співробітників? Якщо не секрет.

НАТАЛКА

(дуже серйозно)

Лише я одна.

ХИТРУН

Добре. Це добре. Чим менше співробітників, тим краще. Я б узагалі всіх на роботів замінив, якби була така можливість.

НАТАЛКА

Насправді, я прийшла сюди, тому що отримала від вас листа.

ХИТРУН

Листа?

НАТАЛКА

Бачте, коли хочеш обдурити весь світ, головне не обдурити самого себе.

(дістаючи із сумочки пістолет)

Правда, Хитрун?

ХИТРУН

Перепрошую?

Вона спрямовує на нього дуло пістолета.

НАТАЛКА

(холодно, крізь зуби)

Я нікому не дозволю принижувати себе.

Цієї миті до скроні Наталки з-за кадру наближається рука з пістолетом. Це Фелікс, але ми поки не бачимо хто це.

Пауза. Вони втрьох мовчки застигли на місці: Хитрун сидить за своїм столом, Наталка тримає його на прицілі, Фелікс тримає її на прицілі.

У кадрі: скроня Наталки та рука Фелікса з пістолетом, на задньому плані тим часом відчиняються двері і заходить Ліза. Побачивши цю дивну німу сцену, вона робить зніяковілу посмішку, після чого дещо знервовано виходить і зачиняє двері.

ЕКСТ. ДАХ БУДИНКУ — ДЕНЬ

За офісом Хитруна слідкує Офіцер СБУ 1 з біноклем, одягнений у форму будівельника і каску.

ТОЧКА ЗОРУ ОФІЦЕРА СБУ 1: кабінет Хитруна, де Наталка і Фелікс завмерли з пістолетами, поки Хитрун сидить за столом.

ІНТ. АВТО ГРОМОВОГО — ДЕНЬ

Андрій Громовий сидить з рацією за водійським сидінням.

ПАРАЛЕЛЬНИЙ МОНТАЖ — РОЗМОВА ПО РАЦІЇ

ОФІЦЕР СБУ 1

(вдивляючись у бінокль)

Здається, у нас проблема.

ГРОМОВИЙ

Дайте вгадаю, одна дуже самовпевнена брюнетка.

ОФІЦЕР СБУ 1

Ні, вона блондинка.

ГРОМОВИЙ

(сухо, з сарказмом)

А, вона тепер блондинка...

ІНТ. ОФІСНА БУДІВЛЯ — КАБІНЕТ ХИТРУНА — ДЕНЬ

Наталка продовжує тримати на прицілі Хитруна. Фелікс продовжує тримати на прицілі Наталку.

ФЕЛІКС

Наша квіточка зовсім уже втратила страх.

НАТАЛКА

Дарма ви так, панове. Мені нічого втрачати. У мене немає тіктоків і інстаграмів. У мене немає маєтків і дорогих авто. У мене є лише я і мої демони.

ХИТРУН

А ви, я бачу, жіночка гордовита. Така гордовита, що аж гай шумить. В такому разі я можу вам запропонувати персональне пекло. Ви не помрете, ні. Фізично, принаймні. Ви втратите власну гідність і перетворитеся на жалюгідне, принижене створіння. Я вам це забезпечу.

ЕКСТ. ДАХ БУДИНКУ — ДЕНЬ

За офісом Хитруна слідкує Офіцер СБУ 1 з біноклем, одягнений у форму будівельника і каску.

ІНТ. АВТО ГРОМОВОГО — ДЕНЬ

Андрій Громовий сидить з рацією за водійським сидінням.

ПАРАЛЕЛЬНИЙ МОНТАЖ — РОЗМОВА ПО РАЦІЇ

ОФІЦЕР СБУ 1

Треба щось робити.

ГРОМОВИЙ

У нас тільки спостереження. Повторюю — тільки спостереження.

ОФІЦЕР СБУ 1

Вони повбивають один одного.

Громовий незадоволено і важко зітхає.

ІНТ. ОФІСНА БУДІВЛЯ — КАБІНЕТ ХИТРУНА — ДЕНЬ

ХИТРУН

(підводячись)

Дозвольте мені уточнити дещо. Ваш геніальний план був у тому, щоб прийти до мене з пістолетом і застрелити через те, що я начебто надіслав вам якийсь лист? Я правильно розумію?

Наталка знизує плечима.

ФЕЛІКС

Краще кинь зброю, мала, доки мій палець не втомився і не приліг поспати на курок.

НАТАЛКА

Я нікуди не піду, поки твій бос не визнає себе винним у скоєнні злочинів.

ХИТРУН

Яких іще злочинів? У нас тут пристойна фірма. Я не знаю про що ви. У вас дуже багата фантазія.

НАТАЛКА

По-перше, державна зрада. По-друге, напад на офіцера поліції. Боюсь, хлопці, вас обох заарештовано.

Фелікс і Хитрун сміються.

РІСЕПШН

Коло Лізи стоїть Макс.

МАКС

Довго він там іще буде?

Ліза дивиться на Макса і дещо схвильовано хитає головою, не знаючи, що відповісти.

МАКС

Коротше, мій батя все порішав, я тепер вільна людина. Слухай, а в тебе є хлопець?

ЕКСТ. ОФІСНА БУДІВЛЯ — ДЕНЬ

Озброєні спецпризначенці СБУ оточують офісну будівлю Хитруна: одна частина групи наближається до головного входу, а інша частина — до чорного входу з іншого боку будівлі.

ІНТ. ОФІСНА БУДІВЛЯ — КАБІНЕТ ХИТРУНА — ДЕНЬ

Лунає дзвінок мобільного, Хитрун бере слухавку, поки Наталка продовжує тримати його на прицілі.

ХИТРУН (у слухавку)

Якого..?

Завершивши дзвінок, Хитрун квапливо крокує до вікна.

ФЕЛІКС

(до Хитруна)

Що там?

ХИТРУН

(дивлячись у вікно)

Вони тут.

НАТАЛКА

Це кінець.

ФЕЛІКС

(до Наталки)

А тепер поклади пістолет на стіл, встань і підійди до шафи. Повільно.

Вона кладе пістолет, встає і повільно відходить до шафи.

Хитрун підходить до свого стола. Бере до рук пістолет Наталки і з подивом роздивляється його. Фелікс тим часом стоїть недалеко від нього.

ХИТРУН

(оглядаючи пістолет)

Це що, іграшка..?

Втративши пильність, Фелікс кидає погляд на Хитруна.

Тим часом Наталка вихоплює інший, справжній, пістолет зі свого паска і без зайвих вагань стріляє пару разів у Фелікса — він падає на підлогу.

Вона спрямовує пістолет на Хитруна, поки він дещо зніяковіло стоїть з її іграшковим пістолетом у руці.

На якусь секунду вони мовчки зустрічаються поглядами. В цей момент з дверей вискакує Макс з револьвером, котрий йому колись подарував Несвіт, і без вагань стріляє в Наталку — вона падає.

Тримаючи револьвер на витягнутій руці, Макс завмирає на якусь мить, немовби намагаючись збагнути, що він щойно зробив.

Скориставшись моментом, Хитрун тікає через інші двері.

Макс відкриває двері і, погрожуючи револьвером, звертається до Лізи.

МАКС

Іди сюди!

Ліза заходить.

МАКС

Іде вперед, щоб я тебе бачив.

Ліза крокує вбік дверей, куди побіг Хитрун. Макс, на відстані пари метрів, іде за нею.

Лежачи на підлозі, Наталка раптом стріляє в Макса — він падає. Після чого вона знесилена випускає пістолет.

Через двері зі сторони рісепшену забігають спецпризначенці, за ними заходить Громовий. Він бачить, що Наталка нерухомо лежить на підлозі. Підбігає до неї.

Громовий присідає коло Наталки і повертає її до себе обличчям.

У неї сльози на очах, вона помирає. Ми вперше бачимо її в такому вразливому стані.

ГРОМОВИЙ

Тримайся. Швидка вже їде.

НАТАЛКА

(на останньому подиху)

Я втратила на війні свого справжнього батька. Мені більше нічого втрачати...

Вона замовкає назавжди.

Громовий мовчки сидить коло неї, розуміючи, що її вже не врятувати.

ЗАЛА

ІРОНІЧНО-ДРАМАТИЧНА МУЗИКА І SLOW MO:

Спецпризначенці оточують Хитруна, кричать на нього. Весь у білому, наче янгол, він падає на коліна, здіймаючи руки й погляд догори — до умовних небес. Усе виглядає, як театр, де Антін Тихий — жертва.

ЕКСТ. ОФІСНА БУДІВЛЯ — ДЕНЬ

Спецпризначенці виводять Хитруна через центральний вхід і ведуть в напрямку авто з написом СБУ, де на них чекає Остап Дунаєвський.

ХИТРУН

Какого черта вы делаете? У меня депутатская неприкосновенность! Вы понимаете, что это репрессии?!

(заїкаючись)

Это... Это... Это фашизм!

Хитруна заштовхують в авто СБУ, Дунаєвський захлопує дверцята за ним.

ДУНАЄВСЬКИЙ

(ляскаючи дверцятами)

Заткнись уже, падло!

ЕКСТ. МІСТО — НІЧ

Ми летимо над нічним Києвом під атмосферну музику.

ІНТ. ЛІКАРНЯ — НІЧ

ПАЛАТА

Соломія одягає верхній одяг. Зупиняється на хвильку із замисленим виразом обличчя. Потім крокує до дверей.

ЕКСТ. ЛІКАРНЯ — НІЧ

Соломія виходить через головний вихід, роззирається навколо — нікого немає, лише безгоміння ночі.

З темряви виходить Андрій Громовий і зупиняється навпроти Соломії. На відстані кількох метрів вони мовчки стоять і зосереджено дивляться один на одного.

Ледве стримуючи сльози, Соломія рушає до Андрія — вони міцно обіймаються.

ІНТ. ЗАЛА - СТОП-КАДР

Наталка стоїть у формі на випускному в поліцейській академії.

Тут вона на кілька років молодша — все життя ще попереду. На її обличчі невинна посмішка.

ДРАМАТИЧНА МУЗИКА І ЗАТЕМНЕННЯ

КІНЕЦЬ