Розділ 7. Корида нового часу
Настав день кориди. На виставу зійшлися тисячі глядачів з усього світу. Попередня корида за участю Василькова настільки сподобалася публіці, що тепер за квитки буквально билися в чергах до кас, а перекупники продавали їх утричі дорожче.
Прийшли й представники товариства захисту тварин. Налаштовані вони були вкрай категорично.
Федору якимось дивом вдалося вмовити їх спершу дочекатися початку вистави, а вже потім робити висновки.
Усі розуміли: настав вирішальний момент, від якого залежало, чи буде корида в Іспанії надалі.
На арену вийшов тореадор, і Васильков із подивом упізнав у ньому Санчо Гонсалеса, який лише вчора сам повернувся до роботи. Причини його повернення так і залишилися загадкою.
Повільно відчинилися залізні ворота, і з них вибіг бик...
Усі завмерли.
Масивне тіло тварини було закуте в залізні обладунки, схожі на середньовічний захист бойових коней. Тепер цьому велетню більше не загрожували гострі шпаги тореадора.
Голова комісії товариства захисту тварин схвально кивнув Альваресу.
Це був знак, що виставу дозволено розпочати.
Це був знак, що кориді в Іспанії — бути!
Педро подав рукою сигнал, і двобій розпочався.
Поруч із ним сидів Васильков і з цікавістю спостерігав за перебігом кориди.
— Давно хотів вас запитати, Педро, — заговорив Федір. — Є товариство захисту тварин. А чи існує товариство захисту тореадорів?
---
Настав день від'їзду.
В аеропорту Василькова проводжав увесь дружний колектив організаторів і учасників кориди.
Окрім бика, звісно.
Із ним Федір попрощався раніше.
— Знаєте, Федоре, я вирішив не віддавати вам чесно зароблений гонорар, — раптом сказав Альварес, лукаво погладжуючи свої вуса.
— Від вас я завжди чекаю якогось підступу, Педро, — усміхнувся здивований Васильков.
— Я вирішив натомість подарувати вам шматочок Іспанії. Відтепер ви — власник вілли на морському узбережжі, — з усмішкою повідомив він і міцно потиснув Федорові руку. — Хочу, щоб ви частіше приїжджали до нашої гостинної сонячної країни, де шанують традиції, честь і гідність.
---
Уже в літаку Федір згадав, що вже кілька днів не перевіряв електронну пошту.
А кожен новий лист цілком міг обіцяти чергові неймовірні й незабутні пригоди вирішувача проблем.
---
Дружина з радістю зустріла Федора, і відразу ж почалися розпитування про Іспанію.
— Скажи, Федю, а ти кориду бачив? Хоч одним оком? — одразу запитала вона.
— Бачив, — усміхнувся він.
І в його пам'яті знову промайнули всі іспанські пригоди.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!