Біла пані

Ти - прохолода в полум'ї пустелі

Зелений сад за брамою гарему

Моя жага, мій рай, моє натхнення

І відповідь на кожну теорему

Нехай мудрець базарний кривить губи

Нехай мула бурмоче про смирення

Я знаю: Бог творив твої округлі

Принади як окреме одкровення

Твоє ім'я - як прохолода ночі.

Вдивись у очі геть почервонілі

За дотик твій жаданий і жіночий

Я б серце вирвав. Чесно. Без торгівлі

Бо я не з тих, хто ниє під балконом

Ховає хіть у чемнім рубаї

Я чоловік. Не з того, правда, сходу

Я той, хто нарізає у ночі

О, біла пані, в керамічній чаші,

В зеленім німбі ковбаси та м’яти,

Немає в світі пристрасті солодше

Ніж ложкою тебе поволі брати.

Окрошка на айрані. Рай і диво

Особенно як накурюсь вхламину)