вот із вор (без дати)
Свіжий воєнний тренд - це реактивні шахеди ("герань-3", якщо я не помиляюсь). Погана штука - летить швидко, вибухівки більше, збивається (наскільки я розумію) погано, бо багато від цих "гераней" влучань.
Днями пару таких "квіточок" прилетіло неподалік. Була вже година одинадцята вечора. Я вже збирався спати, як поряд гухнуло, аж двері відкрились. За хвилин п'ять - ще раз, сильніше, посипалась побілка зі стелі. Сповіщення від тг-радару прийшло із кількахвилинним запізненням, коли все відгупало.
Дивний стан. Ти розумієш, що ніби все, але ніби і не все. Сон втік. Я вийшов провітритись і враз завмер.
Мою увагу прикував дивний звук. Ні, не арта, яка бахкала десь поряд, це вже не дивний, а звичний звук.
Я почув інше - у когось у дворі грала музика. Тихо, але достатньо відчутно. Я навіть піймав мелодію - це був (мабуть) єдиний хіт Хаддавея.
Це було добіса дивно стояти слухати бахкання арти і вот із лов, бейбі донт хьорт мі донт хьорт мі ноу мо. Я не знаю, як на це реагувати. Це або "життя триває", або "хьюстон, у нас проблеми".
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!