Сцена 7. "Розвідник".
(Чути голосне гупання у двері. Входить Заступник, п’яно хитається та активно жестикулює. Вузол краватки на животі. З розмаху кидає папку на стіл, документи частково розлітаються по кабінету. За ним входить Охоронець.)
ЗАСТУПНИК (збуджено). Хлопці!! Ви не повірите! Аудитор – от такий мужик!!! Я до нього прийшов. Він у готелі зупинився… Я ж узяв з собою все, що треба… нарізочку… келишки. Сіли ми з ним у номері. Погомоніли про те, про се. Відверто, без свідків. Добре посиділи. Добре!!! Я його прямо запитав: «Що ти хочеш?» А він каже: «Все буде гаразд! Не боїсь!» Класний хлопець, наш! З ним можна йти у розвідку. Не підведе! Отакий!!!
ДИРЕКТОР. Та-а-ак… Це вже краще. Це вже ближче «до тіла». Та не все зрозуміло. А скажіть мені, шановний наш розвіднику, чи це і був увесь аудит? Чи завтра все ж таки буде продовження?
ЗАСТУПНИК. Ні, не буде. Більш нічого не буде. Аудит завершено, «аудиторія» закрита. Я викликав йому таксі, то він поїхав додому. Все!!!
ДИРЕКТОР. А скажіть мені, будь-ласка, чи ви впевнені, що то був той самий посадовець з таємними повноваженнями?!
ЗАСТУПНИК. Так, звісно. Цілком.
ДИРЕКТОР. А з якого він був відомства? З якої установи?
ЗАСТУПНИК. Не знаю, це він мені не повідомив. Бо був сердитий. А вже потім ми з ним домовилися, і він виявився людиною, яка здатна конструктивно розмовляти.
ДИРЕКТОР. А може, то був зовсім і не ревізор?
ЗАСТУПНИК. Ні, я ж його впізнав одразу. Я ж його знайшов таким чином. Я спершу пішов до готелю. Там спитав у жіночки на рецепшені, чи не поселялися у неї останнім часом особливі мешканці. Вона мені одразу відповіла, що один такий є. Живе і не платить за кімнату. Та й вказала номер. Я миттєво докумекав, що той мешканець і є наш «гість». А хто ж іще..? Все ж збігалося без сумніву.
То ж я піднявся, постукав у двері та й зайшов. Там цей аудитор спочатку дивився на мене так дуже сердито, а потім подобрішав, коли побачив пляшку. Виявилося, що він доброзичлива і чуйна людина. Тож коли ми випили, я все міркував, як би краще під’їхати до того аудитора з моїми «подаруночками». Але він сам полегшив мені завдання. Сказав, що у нього є фінансові труднощі, з оплатою номера. Каже, що немає готівки, бо витратив все на донати. Такий «хитромудрий»… Так-так-так… знаємо ми ці «прийомчики». Але ж я людина досвідчена, все бачу наскрізь, наче рентген. Я відразу розкусив всі ці хитрощі та й просто заплатив за номер. А потім він ще й каже: «В мене не вистачає грошей доїхати додому». Попросив трохи у борг. Отака «неочікувана тактика». Тут я його й надурив. Я йому дав вдвічі більше грошей, ніж він попросив. «Відкрив кредит» нібито. Отаке… Тож все гаразд, пане Директоре!
ДИРЕКТОР. Ну, якщо справи пішли у такому позитивному руслі, то можна трохи й розслабитися. Треба нашого героя-розвідника відвезти додому. Він здійснив свій подвиг, втомився. Маємо його з пошаною відвезти спатоньки. Беріть, хлопці, його під рученята, ведіть на ганок та везіть додому. (Голосно убік.) Галю, у нас кінець робочого дня. Прибери тут усе, будь ласка.
(Бухгалтер та Охоронець виводять Заступника, який ледве йде.
Директор виходить останнім.)
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!