До нас їде аудитор!

(Входить Прибиральниця з мітлою та відром.)

ПРИБИРАЛЬНИЦЯ (сплескує руками). О-о-о… Скільки ж ви тут, шановні, «напрацювали»… «Важлива» була робота, бачу…, клопітна. Навіть піцу не доїли. Не встигли за турботами. Скільки ж ви тут насмітили! Неначе світові проблеми розв’язували на генеральній асамблеї… за допомогою пива. А скільки пляшок..! Все для справи, розумію… (Підмітає підлогу.) Відповідальність має бути в усьому. (Підходить до дзеркала, дивиться на себе та поправляє зачіску.)

Маю визнати, шо чоловіки у нашому офісі всі хороші, працьовиті та ввічливі. Працювати з ними можна. Ось тільки сміття накидають..! Геть за один раз не виметеш! Я навіть іноді взагалі не можу зрозуміти, як можна накидати аж стільки сміття. І отаке щодня! Це ж я ще не згадую про пилюку. В мене таке враження, ніби вони оту пилюку спеціально приносять до офісу з вулиці у своїх портфелях…

Всі вони толкові, тямущі, але ж не завжди здогадливі. Ось, наприклад, Заступник директора – такий симпатичний чоловік! Я йому підморгувала-підморгувала, було колись, та ще й підлогу перед ним мила у еротичних позах, а він так і не зрозумів, що я від нього хотіла. Не здогадався. Ото так! Де ж йому здогадатися про жіночі думки, коли він весь час міркує про отой свій порядок у світі? А я здогадуюся, що він розраховує на те, що порядок у світі має наводити офісна прибиральниця з мітлою та вологою ганчіркою.

А ось Касир, навпаки, мені підморгував – тоді вже я не зрозуміла, шо він хотів. Не здогадалася… Що й взяти з того Касира? «Готівковий чоловік», жодної романтики. Дивиться на тебе через ґрати у касовому віконці… Не можна навіть зрозуміти, чи залицяється, чи ховається. Кредитна історія в нього не переконлива.

Наш Директор – серйозний чоловік… Чула, що хороший фахівець. Знається на справах. Не знаю точно, які тут у нашому офісі справи, але бачу, що поважні. Бо всі щодня ходять заклопотані, завжди чимось зайняті. Директор ввічливий. Я від нього жодного лайливого слова не чула, ніколи.

Ось наш Бухгалтер – завжди виглядає охайно. Дуже культурна людина. З ним буває приємно поспілкуватися, бо він знається на кулінарії. Якось розповідав мені про пиріжки, що сам робив. Я й рецептик записала.

А Охоронець Сашко вчора на своєму робочому місці їв чипси з пакета та натрусив крихти на підлогу. Я-то, звісно, прибрала, але він міг би таке й не робити.

Я тут в офісі єдина жінка. То всі чоловіки приділяють мені увагу. Кожен потрошку, по своєму. А оскільки я в чоловічому колективі єдина жінка, то почуваюся тут наче королева. Вони всі ходять навколо мене та завжди посміхаються. Чоловіки крутяться навколо мене, то й вся робота в офісі крутиться навколо мене, без перебільшення. Я почуваю себе добре. Але ось нещодавно був корпоратив... новорічний. Ми ходили до ресторану спілкуватися у неслужбовій атмосфері. Так вони майже всі поприходили зі своїми дружинами, тож мені тоді стало все не дуже то й цікаво. Тоді мені спало на думку таке…, може, трохи й сумне. Новий Рік прийде у будь-якому разі, навіть якщо його зовсім не зустрічати. (Підмітає.)

О, ти дивися, комп’ютер не вимкнули. Додому пішли, а електрика хай гуде? Хай на лічильник накручує? «Економісти»! Отак напружено працювали? А хто ж за вами буде вимикати? Знову прибиральниця?! Еге ж! Як там його вимикати? (Висмикує штепсель з розетки.) Самої пилюки нанесли, наче в полі землю орали! Геть неохайні! Онде і дзеркало у пилюці. Треба протерти. (Протирає дзеркало та вдивляється у своє відображення.)

А я ще нічого! Стрункенька. Непогано виглядаю. Звісно, без мене ті шановні працівники тут би потонули у пилюці. Не розуміють, шо я їх рятую від тієї побутової небезпеки. Шо б вони без мене робили?! Але ж гаразд, все протру. Буде чисто. Звісно, шо прибиральниця – це не директор. Але ж вона – центрова фігура у будь-якому офісі. Головний заступник по чистоті у приміщенні. На мені весь цей заклад і тримається!!! (Голосно та гордо.) Бо я ж прибиральниця!!! Авжеж!

(Лунає музика.)