Двісті метрів до життя
Учора вона була безтурботною моделлю, а сьогодні окупація рідних Козаровичів перетворила її життя на згарище. Єдиним променем світла в цьому пеклі став поранений боєць Богдан, якого вона ховала від ворогів. Коли колишній світ рухнув, у Вероніки залишилася єдина опора — затиснута в пам’яті київська адреса. Попереду на неї чекають приниження фільтраційних таборів, тисячі кілометрів чужини та виснажливий шлях додому. Чи вдасться їй відшукати того, хто подарував надію, і ким стане колишня дівчина-модель, у чиїй душі війна виплавила холодну сталь?
4293188
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
04.08.2026 22:36
До частини "Розділ 1"У кожного з нас свої згадки про ті останні дні. Гарно написано, важко читати.
⋯
05.08.2026 07:34
До частини "Розділ 1"Щиро дякую за вашу оцінку. Ви праві, ці останні мирні дні у кожного карбувалися по-своєму... Вдячний, що ділитеся своїми емоціями та читаєте, попри весь цей біль. Сили та світла вам!
⋯
02.08.2026 18:35
До частини "Розділ 1"Напружений початок. Такі далекі останні мирні дні.
⋯
05.08.2026 07:37
До частини "Розділ 1"Цей контраст справді крає серце — здається, що ті мирні дні були в іншому житті, хоч минуло не так багато часу... Щиро Вам дякую за коментар та підтримку!
⋯
29.07.2026 10:18
До частини "Розділ 1"читатиму однозначно коли буде вільний час.
⋯
29.07.2026 11:41
До частини "Розділ 1"Дякую за інтерес до книги! Сподіваюся, історія не розчарує. Приємного читання!
⋯
29.07.2026 14:10
прочитав. пригадав ті дні . читається легко.але на душі тепер важко.
⋯
29.07.2026 20:17
Дякую за прочитання та за ваш чесний відгук. Спогади бувають дуже болючими, і якщо книга їх зачепила — значить, вона прожита не дарма. Тримайтеся, і нехай попереду буде більше світлих емоцій!
⋯
29.07.2026 20:17
Дякую за прочитання та за ваш чесний відгук. Спогади бувають дуже болючими, і якщо книга їх зачепила — значить, вона прожита не дарма. Тримайтеся, і нехай попереду буде більше світлих емоцій!
⋯
