Загадкові прибульці

Усе розпочалося з дощового жовтня. Доки ляпавиця вкрита золото-червоним листям, а пронизливий вітер розносить запах мокрої казкової пори, Христя поспішає багряною аркою на роботу. Відчувається як смуток, так і захоплення. Христина приїхала до великого міста навчатися. Рік вона прожила в кімнаті зі старшокурсницями. Вони із захопленням розповідали про заробітки, які не заважатимуть навчанню. Так дівчина почала підробляти офіціанткою. Її колеги такого ж віку, тому проблем із влаштуванням не було. − О, привіт, Христинко! Чому запізнюєшся? – запитала напарниця. − Привіт! Я ж тільки на три хвилинки. − А за ці хвилинки могла б обслуговувати он той столик! За ним сидів дідусь, який пильно роздивлявся заклад. Його капелюшок у поєднанні з темно-зеленим піджаком здавався казковим. Довірлива усмішка