Більше не сон

Ущипни мене за руку, киць.

Скажи, що це — лише примарний сон.

Скажи: «Люблю тебе. Це тільки сниться», —

і тихо пригорни до себе знов.

Колись мені вже снився цей кошмар.

Я прокидався, мабуть, вісім раз…

Тієї ночі ти все ще була поруч,

і тихий страх в твоїх руках згасав.

А за вікном — на диво світла ніч,

і на душі так боляче стає...

Нема кому торкнутися плечей,

і тільки ці рядки у мене є.

Але тіла вже розімкнули коло,

і ранок гасить зоряний заслін...

Це не кошмар, який розвіє слово.

Це правда. Це вже більше не сон.